Житомир ніколи не був «залізничним» містом у класичному сенсі — цей титул у нашій області завжди належав Коростеню з його потужним вузлом. І все ж станція «Житомир» цього року відзначає поважний ювілей — 130 років, а за її неквапливою, майже провінційною історією ховається чимало несподіваного: від потягів, що ледве розганялися до 20 км/год, до дзвіночка-кнута, яким пасажири подавали сигнал машиністу — методу, що досі живий на Мальті. Зібрали найцікавіше про залізницю, повз яку щодня проходять тисячі містян, не здогадуючись про її минуле.

Коли насправді з'явилася залізниця в Житомі

Тут криється перша плутанина, яку варто прояснити. Багато хто називає роком появи залізниці в Житомирі 1915-й — коли запрацювала ширококолійна лінія на Коростень. Але насправді перший потяг вирушив із Житомира значно раніше.

За даними краєзнавців (зокрема, з посиланням на тогочасну газету «Волинь»), будівництво вузькоколійної залізниці від Бердичева до Житомира розпочалося ще 26 серпня 1895 року. Паралельно поблизу села Бистрі зводили залізничний міст, а в самому Житомирі — будівлю вокзалу. Уже 11 липня 1896 року відбулося урочисте відкриття, і першим маршрутом став Житомир — Бердичів. Того ж дня відчинила двері й перша дерев'яна будівля вокзалу.

Отже, справжній «день народження» житомирської залізниці — липень 1896 року, і цьогоріч їй саме 130. Ширококолійна ж лінія Бердичів — Житомир — Коростень, збудована за указом імператора Миколи ІІ від 1912 року, стала до ладу пізніше, у 1915-му.

Чому перші колії були вузькими

Перша залізниця Житомира була вузькоколійною (близько 50 км до Бердичева) і суто «робочою» — її головним завданням було швидко возити продукцію цукрової та борошномельної промисловості, якою славився край. Пасажири були радше приємним доповненням до вантажів.

Ситуацію змінила Перша світова війна: армії потребували надійного постачання, тож стратегічно важливу лінію Бердичів — Житомир — Коростень у 1915 році зробили ширококолійною. У 1917 році житомирська залізниця офіційно увійшла до складу Південно-Західної залізниці.

Історія вокзалу: чотири будівлі на одному місці

Мало хто знає, що вокзал «Житомир» за свою історію фактично змінив кілька облич:

  • 1896 — перша дерев'яна будівля, відкрита в день пуску першого потяга; у липні того ж року її вже розширили, облаштувавши буфетні зали 1–3 класів і винісши буфетну кухню за межі будівлі.
  • 13 грудня 1913 — поряд зі старим дерев'яним виріс новий кам'яний вокзал (саме він, а не пізніші споруди, був «тим самим» історичним вокзалом початку XX ст.).
  • Грудень 1943 — під час боїв будівлі вокзалу та інші споруди станції сильно постраждали від вогню, частину зруйнували повністю. Їх відновили в повоєнні роки.
  • 1971 — стару будівлю перепланували й надбудували другим поверхом (нині там адміністрація станції), а 1 травня того ж року відкрили новий залізничний вокзал, який працює й досі.

Цікавий супровідний факт: до вокзалу вела й окрема трамвайна лінія. Рішення про її будівництво міська Дума ухвалила ще 1899 року, першу ділянку відкрили того ж року, а безпосередньо до вокзалу трамвай дійшов лише у 1908-му. У середині 1960-х трамвайну лінію ліквідували, а в 1962 році поруч із вокзалом проклали перший тролейбусний маршрут.

Станція в роки Другої світової

Найтрагічніша сторінка в історії станції — роки німецької окупації. Житомир окупували 9 липня 1941 року, і залізниця відіграла в цьому лиху подвійну роль. З одного боку, саме колією на схід встигли вивезти частину промислових підприємств, дитячих будинків, шкіл і установ — евакуація міста завершилася 6 липня 1941 року, за кілька днів до приходу ворога. З іншого — та сама залізнична інфраструктура працювала на окупантів: неподалік, у Богунському лісі на околиці Житомира, діяв табір для радянських військовополонених Stalag 358, де загинуло близько 65 тисяч осіб.

Житомир має ще одну унікальну «залізничну» рису воєнного часу: це єдине місто, звільнення якого офіційно відзначали двічі, з салютами. У ході боїв 1943 року радянські війська вперше зайняли Житомир 13 листопада, але вже 20 листопада мусили відступити, і остаточне визволення настало лише 31 грудня 1943 року. Німці трималися за місто відчайдушно — недарма саме тут, поряд, розташовувалася ставка Гіммлера. Показово, що визволення Житомирщини йшло саме залізничними орієнтирами: серед перших звільнили залізничні станції Ірша на Радомишльщині та Станишівка під Житомиром.

Під час цих боїв, у грудні 1943 року, будівлі вокзалу та інші споруди станції сильно постраждали від вогню, а частину зруйнували повністю — відновлювали їх уже в повоєнні роки. Кінохроніку й фотографії станції періоду 1943–1980-х років сьогодні зберігають місцеві колекціонери й краєзнавці; частину цих матеріалів демонстрували на ювілейному заході до 130-річчя станції у липні 2026 року.

Маловідомі факти про житомирську залізницю

  • Швидкість равлика. Перші поїзди, що курсували через місто, розганялися щонайбільше до 20 км/год — пішки, звісно, повільніше, але не набагато.
  • Одна-єдина аварія. За переказами, за всю історію місцевої вузькоколійки зафіксували лише одну аварію — рекорд безпечності, якому позаздрила б будь-яка сучасна залізниця.
  • Дзвіночок замість стоп-крана. Щоб зупинити потяг, пасажирові достатньо було потягнути за кнут (шнур), протягнутий через усі вагони, — і в машиніста дзвенів дзвіночок. За переказами, схожий метод досі використовують на Мальті.
  • Перший страйк. 17 липня 1918 року в Житомирі відбувся перший страйк залізничників (йому передували травнево-червневі страйки пекарів і друкарів).
  • Історичні гості на рейках. Через місто свого часу проходили знакові потяги епохи — зокрема, у 1918 році до Житомира прибув потяг Центральної Ради, а 1920-го тут був бронепоїзд Троцького.
  • Водонапірна вежа й будиночки обхідників. У 1908–1914 роках інфраструктуру станції суттєво розширили: звели водонапірну вежу, житлові та господарські споруди. А вздовж колій на малозаселених ділянках будували маленькі цегляні будиночки для родин колійних обхідників — з однією кімнатою, кухнею, сінями, садком і городом.

Потяги, які зникли

Окрема сумна сторінка — маршрути, які колись проходили через Житомир, а потім щезли:

  • потяг Санкт-Петербург — Кишинів курсував через місто на межі XX–XXI століть, але події останніх років остаточно поставили хрест на цьому напрямку;
  • та сама доля спіткала потяг до Барановичів у Білорусі, що йшов через Коростень і Овруч;
  • влітку через Житомир додатково пускали потяг до Одеси — він доходив до Шепетівки, де його чіпляли до іншого складу.

Через відсутність статусу вузлової станції Житомир так і лишився містом переважно приміського сполучення — і, маючи поруч потужні Коростень і Київ, навряд чи колись стане великим транзитним вузлом. Утім, у цьому є й своя тиха гідність: не кожне місто може похвалитися залізницею, якій уже 130 років.

Чому саме Коростень, а не Житомир

Наостанок — відповідь на питання, яке напрошується саме собою. Головним залізничним вузлом Житомирщини став не обласний центр, а Коростень. Причина історична: у 1899 році імперський уряд вирішив прокласти стратегічну лінію Київ — Ковель саме через Коростень, Білокоровичі, Олевськ і Сарни, і рух нею відкрили в 1902 році. Так Коростень опинився на перетині ключових напрямків і перетворився на потужний вузол, тоді як Житомир залишився дещо осторонь магістральних потоків — периферійною, хоч і однією з найстаріших станцій краю.

Сусід-велетень: Козятинський вузол

Розповідаючи про залізницю цього краю, не можна оминути Козятин — хоча формально він уже у Вінницькій області, історично й географічно це найпотужніший залізничний вузол усього регіону, з яким житомирська мережа пов'язана нерозривно (саме через Козятин та Бердичів ішли головні напрямки).

Козятин узагалі народився з залізниці: до 1870 року це було маленьке село на 5 хат, а поштовхом до появи міста стало відкриття руху Киє­во-Балтської (Одеської) залізниці 26 травня 1870 року. Головна перлина — будівля вокзалу станції Козятин I, зведена у 1888–1889 роках за проєктом архітектора Валер'яна Куликовського (споруджував інженер Олександр Кобелєв). Це вокзал рідкісного «острівного» типу, силует якого нагадує білий пароплав серед моря рейок, — його вважають одним із найстаріших і найкрасивіших вокзалів України, а свого часу — одним із кращих в усій імперській залізничній мережі.

Є в історії Козятина й колоритні деталі: після революції 1905–1907 років, коли залізничники влаштовували гучні страйки, царський уряд доручив охорону вузла найвідданішим частинам — терським козакам, серед яких було багато горців-осетинів. На жаль, попри статус пам'ятки архітектури загальнодержавного значення, сьогодні історична будівля козятинського вокзалу перебуває в тривожному, місцями критичному стані — тож, як і палац у Червоному, це перлина, що потребує порятунку.

FAQ 

  1. Коли з'явилася залізниця в Житомирі? Будівництво вузькоколійки Бердичів — Житомир почалося 26 серпня 1895 року, а перший потяг вирушив 11 липня 1896 року — саме цю дату вважають народженням станції.
  2. Скільки років станції «Житомир»? У 2026 році станції виповнилося 130 років (відлік від 1896-го).
  3. Чому інколи називають 1915 рік? Тоді стала до ладу ширококолійна лінія Бердичів — Житомир — Коростень; вузькоколійне ж сполучення існувало вже з 1896 року.
  4. Якою була перша залізниця? Вузькоколійною, близько 50 км до Бердичева; вона обслуговувала переважно цукрову й борошномельну промисловість.
  5. Скільки будівель вокзалу було в Житомирі? Фактично кілька: дерев'яна 1896 року, кам'яна 1913-го, повоєнне відновлення після руйнувань 1943-го та сучасний вокзал, відкритий 1 травня 1971 року.
  6. Що за «дзвіночок-кнут» у вагонах? Щоб зупинити потяг, пасажир тягнув за шнур через усі вагони, і в машиніста дзвенів дзвіночок; за переказами, подібне досі є на Мальті.
  7. Наскільки швидко їздили перші поїзди? Максимум близько 20 км/год.
  8. Коли був перший страйк залізничників? 17 липня 1918 року в Житомирі.
  9. Які потяги колись ходили через Житомир, а тепер зникли? Санкт-Петербург — Кишинів, потяг до Барановичів (через Коростень і Овруч), а також літній додатковий до Одеси через Шепетівку.
  10. Чому головним залізничним вузлом області став Коростень? Через нього у 1899–1902 роках проклали стратегічну лінію Київ — Ковель, тож він опинився на перетині ключових напрямків, а Житомир лишився периферійною станцією.
  11. Що сталося зі станцією під час Другої світової війни? Житомир окупували 9 липня 1941 року; у грудні 1943-го під час боїв вокзал і споруди станції сильно постраждали й частково були зруйновані, а відновили їх у повоєнні роки.
  12. Правда, що Житомир звільняли двічі? Так, це єдине місто, звільнення якого відзначали двічі: радянські війська зайняли його 13 листопада 1943-го, потім відступили 20 листопада, а остаточно звільнили 31 грудня 1943 року.
  13. Чим знаменитий Козятинський вокзал? Це вокзал «острівного» типу 1888–1889 років у формі білого пароплава, за проєктом Валер'яна Куликовського — один із найстаріших і найкрасивіших в Україні; нині перебуває в аварійному стані.