У Малині немає моря — але є те, що всі тут називають саме так. Малинське водосховище на річці Ірша розтягнулося на сотні гектарів соснових берегів, гранітного дна і очеретяних заток, і місцеві давно поділили його на свої зони: є дика коса для наметів і рибалки, є більш «цивілізований» пляж із лежаками, а є місце, куди возять закоханих фотографуватися. Це гід по всіх цих зонах — з чіткими орієнтирами, як туди дістатися, і чесним попередженням про те, де закінчується «дикий відпочинок» і починається територія природоохоронного заказника.

Історія: як будувалося «море»

Малинське водосховище — не природний, а рукотворний об'єкт, і відносно молодий: у повноцінну експлуатацію його запустили лише в 1979 році. Збудували водосховище не для відпочинку, а для потреб Малинської паперової (бумажної) фабрики — тієї самої, яка сьогодні відома як фабрика банкнотного паперу і дала назву мікрорайону Банкнотка.

Весь процес — від проєктування до реалізації — зайняв понад 10 років. Підготовчі обстеження почалися ще в 1967 році, а акт комісії Малинського райвиконкому, який офіційно зафіксував вибір траси нової автодороги та ліній зв'язку замість тих, що потрапляли в зону затоплення, датований 29 березня 1968 року. 14 липня 1969 року Рада міністрів УРСР видала розпорядження про передачу земель паперовій фабриці під будівництво водосховища.

Будівництво греблі на Ірші вимагало суттєвої перебудови довколишньої інфраструктури:

  • село Острів було повністю відселене, оскільки повністю потрапляло в зону затоплення;
  • частину села Гамарня відселили частково;
  • стару автодорогу Малин–Щербатівка (3 км), яка опинялася в зоні затоплення, замінили новою трасою довжиною 6 км;
  • демонтували стару міжміську лінію зв'язку Малин–Чоповичі, а трасу радіолінії Малин–Березино (те саме село Березіно, повз яке пролягає дорога на другу й третю коси) довелося перепроєктовувати;
  • під видобуток піску й суглинку для дамби виділили дві ділянки — біля цегельного заводу (~10 га) та біля села Ворсівка (~10 га), а заодно заасфальтували вулицю Кримського (2 км).

Тобто «дика природа» другої й третьої коси, куди сьогодні їдуть за грибами й ягодами, ще менш як 60 років тому була селом Острів, яке пішло під воду заради водопостачання паперової фабрики.

У спекотні літні дні, коли рівень води у водосховищі помітно знижується, з-під поверхні з'являються своєрідні кам'яні рифи — залишки гранітних брил, якими здавна славиться Малинщина. Це додає місцевості особливого колориту й робить берег ще цікавішим для прогулянок та фотографій. Поблизу третьої коси також розташовані кілька старих затоплених гранітних кар'єрів, які нагадують про промислову історію краю.

Загальна характеристика: що таке Малинське «море»

Малинське водосховище утворене на річці Ірша біля міста Малин. За офіційними даними Малинського району, площа водойми становить 740 гектарів (є й нижчі орієнтовні оцінки, до 560 га, засновані на приблизних розрахунках у пресі — офіційна цифра районної довідки виглядає надійнішою). Дно — кам'янисте, гранітне, типове для Малинщини з її гранітними родовищами. Вода відносно чиста, береги вкриті сосновими та мішаними лісами, у багатьох місцях — очеретяні зарості й водяні горіхи, які одночасно ускладнюють підхід до води й створюють природні укриття для риби.

Водосховище входить до складу ландшафтного заказника місцевого значення «Гамарня», створеного рішенням Житомирського облвиконкому ще 3 грудня 1982 року. 

Дика коса чи цивілізований пляж: обирайте свій формат

На Малинському водосховищі фактично співіснують кілька зовсім різних форматів відпочинку — і це головна причина, чому сюди їдуть настільки різні люди.

Перша коса (Банкнотка) — фото, альтанки, легка доступність

Перша коса розташована в мікрорайоні Банкнотка, одразу за територією Малинської фабрики банкнотного паперу. 

Дістатися сюди найпростіше — маршруткою №1/11 (район Фабрики). Тут облаштовані альтанки, є місце для звичайного відпочинку компанією, а головна місцева пам'ятка — «Камінь Кохання», на тлі якого фотографуються закохані пари. 

За інформацією Державного агентства лісових ресурсів України, поруч ДП «Ліси України» відкрило новий рекреаційний пункт: цього року Малинська громада передала 3300 гектарів лісу до державного лісового фонду, ставши лідером проєкту FOREST RECOVERY, і в межах цієї домовленості з міським головою Олександром Ситайлом до кінця року з'явилося облаштоване місце відпочинку в лісі — причому громада не понесла на це жодних фінансових витрат. 

Друга і третя коса — справжній дикий відпочинок

Якщо ви любите відпочивати «дикунами», їдьте на другу чи третю косу — вони розташовані на протилежному від «цивілізованої» частини боці водосховища, у напрямку сіл Горинь і Березіно. Візуально ці місця розташовані навпроти району лісотехнічного коледжу. 

Це справжній рай для:

  • кемпінгу з наметами;
  • рибалки;
  • збирання лісових ягід і грибів;
  • купання без інфраструктури й натовпу.

Дістатися сюди можна автомобілем або таксі з мікрорайону Фабрики — регулярного маршрутного транспорту безпосередньо до кіс немає.

«Третя коса» — це не просто народна назва це одне з найулюбленіших місць любителів дикого відпочинку, куди періодично виїжджають прибирати стихійні смітники працівники ДП «Малинське лісове господарство» разом із місцевими громадськими активістами. Тобто це справді популярна, хоч і неофіційна локація — і, як будь-яке популярне дике місце, вона періодично страждає від сміття після відпочивальників.

Гамарня — для рибалок

Якщо мета поїздки — риболовля, їдьте в Гамарню маршруткою №12. За інформацією місцевого жителя, рибалки ловлять біля місця, яке в Малині називають «Скеля», або далі вздовж берега. Гамарня — це водночас і назва місцевості (село Гамарня), і назва однойменного ландшафтного заказника, тож при плануванні риболовлі в цій зоні варто врахувати обмеження, описані нижче.

Центральний пляж — цивілізований відпочинок

Для тих, хто хоче комфорту, а не виживання, є центральний пляж у районі греблі, з боку мікрорайону Лікарні. Дістатися можна маршрутками №3, №12 або №10, а далі — пішки через мікрорайон Лікарні до берега. Тут вже є облаштована інфраструктура: SUP-дошки, катамарани, кафе, душі, туалети, столики, мангали, накриття від сонця.

Це узгоджується і з офіційними планами міста: 17 квітня 2025 року Малинська міська рада повідомила про домовленість з місцевим підприємцем щодо облаштування сучасної зони відпочинку на березі водосховища — з альтанками й шезлонгами — вже того ж літа. 

Спортивне свято до Дня молоді на Малинському водосховищі

Пляжний сезон 2024. Малинське море.

Риболовля: що ловиться і що сюди запускали

Малинське водосховище — популярне рибальське місце, і громада тут ставиться до риби серйозно. У водоймі водяться:

  • лящ 
  • краснопірка;
  • сом;
  • окунь;
  • линь;
  • бички;
  • карась (трапляється рідко);
  • плотва, короп, судак, щука 

Окремої уваги заслуговує зариблення. У листопаді (за архівними даними — 2020 року) громадська організація «Громада рибалок Малинщини» провела благодійну акцію: у водойму випустили 100 особин осетра вагою 500–800 г, привезених з Київщини. Тижнем раніше, за фінансової підтримки компаній «Вайдманн» та «Юнігран», у водосховище запустили 1150 кг товстолобика, а також по 200 кг білого амура і коропа. Тобто інформація про запуск осетра, амура і товстолобика — не міська легенда, а задокументований факт. За незаконний вилов зарибленого осетра активісти попереджали про компенсацію шкоди до 110 000 грн за один екземпляр — тож рибалкам варто розрізняти рибу і поводитися законно.

Бюджет вихідних: пара сотень гривень

Формат «дикун» практично безкоштовний:

  • ~20–200 грн: маршрутка чи таксі до другої/третьої коси, власні продукти й вода, намет чи просто рушник — купання, риболовля, збір ягід/грибів безкоштовні, вхід на воду ніде не контролюється.
  • ~300–500 грн: додайте обід чи вечерю в кафе «Ранчо» (вул. Шевченка, 158) або перекус у місцевому магазині, можливо — прокат снастей, якщо не маєте своїх.
  • ~500–1000 грн: цивілізований формат — доїзд маршруткою до центрального пляжу, оренда SUP-дошки чи катамарана (ціни на місці варто уточнювати — фіксованого прайсу в відкритих джерелах не знайдено), обід у кафе на пляжі, можливо — ночівля в номері «Ранчо».

Де поїсти і переночувати

  • Кафе/готель «Ранчо» — вул. Шевченка, 158. Тут можна і попоїсти, і зняти номер. У відкритих джерелах фігурують різні контактні номери цього закладу (+380 93 114 77 40 та +380 67 410 04 75) — рекомендуємо звірити актуальний перед дзвінком. 
  • У самому Малині — повно продуктових магазинів (мережеві супермаркети є і в районі центру, і біля мікрорайонів), тож докупити все необхідне для пікніка чи наметового відпочинку не проблема практично з будь-якої з описаних кіс.
  • Для повноцінного нічлігу в місті також працює готель «Україна» / РЦ «Замок Володарів» (вул. Грушевського, 12).

Хто доглядає за водосховищем

Головна дієва сила, яка на практиці стежила за станом Малинського моря, — громадська організація «Громада рибалок Малинщини». 

У період 2018–2020 років вона розгорнула активну діяльність:

  • Зариблення: активісти регулярно поповнювали водосховище рибою, зокрема запускали білого амура — рибу, що харчується водяною рослинністю, аби стримати розростання водяного горіха (чиліму), який стрімко розмножується, перекриває доступ кисню до води, заважає нересту і навіть узимку спричиняє задуху риби через гниття рослини на дні.
  • Прибирання «Коси»: на урочищі «Коса» роками накопичувалося сміття, а сухостійні дерева становили небезпеку для відпочивальників. Громадські активісти виграли грант на міському конкурсі проєктів розвитку міста на встановлення сміттєвих контейнерів — відтоді сміття з «Коси» вивозять регулярно, а аварійні сухі дерева зрізали.
  • Відеоспостереження проти браконьєрів: на водосховищі встановили камери, які вдень вимкнені, а вночі автоматично фіксують рух і надсилають фото на телефон — це дозволяє відрізнити тварину від нічного рибалки із сіткою і оперативно реагувати.
  • Щорічний рибальський фестиваль: у цей період активно проходили фестивалі риболовлі на човнах — формат, рідкісний навіть для профільних федерацій. Перший фестиваль зібрав лише команди з Малина, наступні — вже з Житомира, Овруча, Львова та Києва з Київщиною.

Екологія: чим варто перейматися

  • Сміття — головна й найчастіше згадувана проблема. Відгуки на рибальських порталах прямо говорять: місце красиве, але береги засмічені відпочивальниками. Періодично прибирання організовують ДП «Малинське лісове господарство» та місцеві громадські активісти.
  • Браконьєрство. Мисливці за сіткою — постійна проблема: громадські патрульні неодноразово вилучали незаконно виставлені сітки, а одного разу на гарячому з незаконним ловом впіймали навіть депутата Малинської міської ради.
  • Юридичний статус заказника (див. розділ вище) — це не просто формальність, а чинні природоохоронні обмеження.

Важливо: водосховище — частина природоохоронного заказника

Це найважливіший практичний момент, який легко проґавити, плануючи «дикий» відпочинок. Малинське водосховище офіційно входить до ландшафтного заказника місцевого значення «Гамарня» (рішення Житомирського облвиконкому від 3 грудня 1982 року, зі збільшенням площі за рішенням облради від 7 березня 1991 року). 

На території заказника, за роз'ясненням природоохоронного законодавства, заборонено:

  • будь-які різкі порушення природного стану водойми (зміна рівня води, поглиблення русел, виїмка ґрунту);
  • засмічення й забруднення території та водних об'єктів;
  • пересування плавзасобів з двигунами (окрім службових суден контролюючих органів);
  • рибалку поза спеціально відведеними місцями та іншим способом, ніж з берега одним поплавцем, донною вудкою з одним гачком або спінінгом;
  • організацію наметових таборів, місць відпочинку, стоянок автотранспорту й вогнищ поза спеціально відведеними для цього місцями;
  • в'їзд на територію заказника будь-яких видів механізованого транспорту.

На практиці це означає: моторний човен на воду тут не спустиш, а стихійний намет чи багаття варто ставити саме в тих місцях, де це вже традиційно й фактично дозволено (наприклад, обжиті роками коси), а не будь-де на березі.  

Практичні поради

  • Оберіть свою зону заздалегідь: перша коса (Банкнотка) — для легкої прогулянки й фото; друга/третя коса — для дикого кемпінгу й тиші; Гамарня — для риболовлі; центральний пляж — для сімейного відпочинку з інфраструктурою.
  • Транспорт: маршрутка №1/11 — на першу косу (Банкнотка/Фабрика); маршрутка №12 — на Гамарню; маршрутки №3, №12 або №10 — до центрального пляжу через мікрорайон Лікарні. До другої й третьої коси регулярного громадського транспорту немає — потрібне авто або таксі з району Фабрики.
  • Продукти й вода: як і біля кар'єру «Калюжа», на дальніх косах немає жодної торгової інфраструктури — закуповуйтеся заздалегідь у місті.
  • На заказнику — не ставте намет і не розпалюйте багаття будь-де: орієнтуйтеся на вже обжиті місцевими роками локації, не заїжджайте на територію заказника на машині й не спускайте на воду човен з мотором.

FAQ:

  1. Чому Малинське водосховище називають «морем»? Через великі розміри (740 га) і піщано-соснові береги місцеві жителі неофіційно називають його «Малинським морем».
  2. Скільки кіс на Малинському водосховищі? Місцеві виділяють щонайменше три коси: першу (Банкнотка, з «Каменем Кохання»), другу і третю (дикий відпочинок у бік сіл Горинь і Березіно).
  3. Як дістатися до першої коси? Маршруткою №1/11 у мікрорайон Фабрики/Банкнотка.
  4. Як дістатися до другої чи третьої коси? Автомобілем або таксі з мікрорайону Фабрики — регулярного громадського транспорту туди немає.
  5. Як дістатися на риболовлю в Гамарню? Маршруткою №12.
  6. Як дістатися до центрального пляжу? Маршрутками №3, №12 або №10 до мікрорайону Лікарні, далі пішки до берега.
  7. Що таке «Камінь Кохання» на водосховищі? Місцева локація для фотографування закоханих пар на першій косі — не офіційна історична пам'ятка, а місцева традиція.
  8. Чи можна ставити намет на березі водосховища? Так, але водойма входить до заказника «Гамарня», де офіційно дозволено ставити намети лише у спеціально відведених (фактично — вже обжитих) місцях.
  9. Чи можна плавати на моторному човні? Ні, на території заказника заборонено пересування плавзасобів з двигунами, окрім службових.
  10. Яка риба водиться в Малинському водосховищі? Лящ, краснопірка, сом, окунь, линь, бички, карась, плотва, короп, судак, щука.
  11. Чи правда, що сюди запускали осетра? Так, у листопаді громадська організація «Громада рибалок Малинщини» випустила 100 особин осетра вагою 500–800 г, а тижнем раніше — 1150 кг товстолобика й по 200 кг амура та коропа.
  12. Чи є на водосховищі облаштований пляж? Так, центральний пляж біля греблі з боку мікрорайону Лікарні має SUP-дошки, катамарани, кафе, душі, туалети та мангали.
  13. Де переночувати біля водосховища? У кафе-готелі «Ранчо» (вул. Шевченка, 158) є номери; також у місті працює готель «Україна».
  14. Чи безпечно купатися у воді? Здебільшого так, але траплялися випадки цвітіння води влітку — перед купанням варто перевірити свіжі повідомлення місцевих спільнот.
  15. Чи є ризик браконьєрства на водосховищі? Так, громадські активісти регулярно фіксують незаконні сітки; за вилов зарибленого осетра передбачена компенсація до 110 000 грн за екземпляр.
  16. Навіщо у водосховище запускали білого амура? Щоб стримати розростання водяного горіха (чиліму) — амур харчується водяною рослинністю і допомагає водоймі не перетворитися на болото.
  17. Чи проводяться на водосховищі рибальські змагання? Так, «Громада рибалок Малинщини» організовує щорічний фестиваль риболовлі на човнах, який з часом переріс з суто малинського у міжрегіональний захід з командами з інших областей.
  18. Коли і навіщо збудували Малинське водосховище? Водосховище будували понад 10 років і запустили в експлуатацію в 1979 році — для водопостачання Малинської паперової фабрики (сьогодні — фабрика банкнотного паперу).
  19. Чи було на місці водосховища якесь село? Так, село Острів було повністю відселене через затоплення, а село Гамарня — частково.