Серед мальовничих ландшафтів Житомирщини, на берегах річки Случ, розташоване село Вільха (історична назва — Ульха), яке приховує історію однієї з найрозкішніших аристократичних резиденцій Волині XIX століття. Сьогодні від колись величного палацово-паркового комплексу графів Прушинських залишилися лише окремі будівлі та фрагменти старовинного парку, проте навіть вони дозволяють уявити, наскільки грандіозним був цей маєток.

Від магнатського маєтку до родинного гнізда Прушинських

Історія Вільхи тісно пов’язана зі зміною власників земель. Після розпаду Острозької ординації у 1753 році Чорторийський ключ, до складу якого входила і Вільха, опинився у власності князя Юзефа Любомирського. Уже за два роки він продав володіння Юзефу Свейковському, а згодом маєток перейшов до брацлавського писаря Ігнація Кордиша.

Після смерті Кордиша Вільху успадкувала його сестра Франціска Прушинська, і саме з цього моменту село на довгі десятиліття пов’язало свою історію з родом Прушинських.

Справжній розквіт маєтку розпочався у 1850 році, коли його успадкував граф Пшемислав Прушинський. Він був людиною надзвичайно амбітною, багато подорожував Європою та захоплювався архітектурою. Саме тому одразу розпочав будівництво унікальної резиденції, яка мала поєднати європейську розкіш із майстерністю місцевих волинських ремісників.

Палац, що змінювався двадцять років

Будівництво палацу тривало майже два десятиліття. Прушинський постійно вносив зміни до проєкту, додавав нові елементи, перебудовував окремі частини та прагнув довести свою резиденцію до ідеалу.

Спочатку в архітектурі простежувалися мотиви французького бароко та романтизму, але з часом перевагу отримали елементи англійської неоготики. Завдяки малюнкам відомого художника Наполеона Орди та гравюрі Володимира Замараєва можна побачити, яким був палац у період найбільшого розквіту.

Споруда мала казковий вигляд: вежі, складні декоративні фасади, арки та численні архітектурні деталі створювали образ середньовічного замку.

Розкішні інтер’єри та незвичайні колекції

Особливе захоплення викликали внутрішні приміщення палацу. Найвідомішою була їдальня, стіни якої прикрашали герби майже всіх відомих волинських родів. Центральне місце займала величезна люстра, виготовлена місцевими майстрами із частин старовинних лицарських обладунків.

У бальній залі встановили вікна та двері з кольоровим склом, у приватних покоях були дорогі шовкові килими, а деякі кімнати майже повністю вкривали дзеркала, придбані у сусідньому Романові.

Прушинський прагнув наповнити палац мистецтвом. Оскільки придбати велику колекцію відомих полотен він не міг, граф замовляв місцевим майстрам копії знаменитих картин і гравюр, які оформлювалися у масивні позолочені рами. Водночас у маєтку були й справжні цінності — бронзові камінні прикраси, канделябри, старовинні годинники, східні килими, лицарська зброя та роботи професійних художників.

Візуальна реконструкція палацу створена за допомогою ШІ на основі наявних гравюр.

Парк, який захоплював усю Волинь

Не менш вражаючим був парк, закладений одночасно з палацом на схилах над річкою Случ. Для його створення Прушинський запросив садівника з Варшави, який орієнтувався на найкращі зразки тогочасного ландшафтного мистецтва.

Вільхівський парк славився унікальною колекцією троянд, через що сюди приїздили представники шляхти та аристократії. Територію прикрашали романтичні альтанки, фонтан перед головним входом, декоративні клумби, а в оранжереї вирощували екзотичні для Волині рослини — камелії та рододендрони.

Господарські споруди були вкриті зеленими ліанами, а вся композиція парку створювала атмосферу європейської дворянської резиденції.

Що сталося з палацом у ХХ столітті

Доля розкішної садиби після початку ХХ століття достеменно не відома. Історики не мають повної інформації про те, коли саме та за яких обставин було знищено головний палац. Імовірно, він не пережив буремні події воєн та революцій, які прокотилися Волинню.

До наших днів центральна будівля не збереглася. Проте у Вільсі можна побачити колишні палацові конюшні — красиву історичну споруду, де сьогодні працюють сільський клуб та бібліотека. Частина території колишнього маєтку належить Спасо-Покровському жіночому монастирю, а старовинний парк зберіг окремі дерева та планувальні елементи.

Як дістатися до Вільхи

Село Вільха розташоване у Романівській громаді Житомирського району, приблизно за 85–90 кілометрів від Житомира та близько 15 кілометрів від залізничної станції Миропіль.

Найзручніше дістатися сюди автомобілем через Романів або Миропіль. Дорога пролягає через мальовничі волинські села та долину річки Случ.

Чи варто відвідати це місце сьогодні

Вільха — це не місце із збереженим палацом, куди їдуть за розкішними інтер’єрами. Це подорож у світ втраченої аристократичної Волині, можливість пройтися стежками, де колись прогулювалися графи, побачити старовинні конюшні, монастирські будівлі та залишки парку.

Попри те, що від «волинського замку» залишилися лише фрагменти, історія Вільхи й досі вражає. Колись тут височів палац, що міг змагатися з найкрасивішими резиденціями свого часу, а сьогодні це одна з найцікавіших забутих історичних локацій Житомирщини.