Є на Поліссі річка, яку туристи-водники згадують з любов'ю і легким страхом одночасно. Уж — права притока Прип'яті, 256 кілометрів завдовжки, з річищем до 40 метрів завширшки, що тече Житомирщиною та Київщиною аж до Чорнобиля. Живиться вона переважно сніговими водами, колись нею сплавляли ліс, а сьогодні вона стала однією з найкрасивіших і найдоступніших байдаркових річок за півтори сотні кілометрів від Києва. 

Але окрема її принада — покинуті й напівзруйновані радянські гідроспоруди: бетонні коробки малих ГЕС зі штучними водоспадами, старі кам'яні кладки-плотини, дамби, які то регулюють воду, то стоять німими пам'ятниками епосі, коли енергію збиралися брати з кожної поліської річечки.

Це місце для тих, хто любить не глянцеві атракції, а автентику: іржаву арматуру, бетон, порослий мохом, і відчуття, що ти першовідкривач. 

Річка Уж: що варто знати перед поїздкою

Уж біля Коростеня — не одна річка, а кілька різних. У верхів'ях (від Кам'янки, Білки, Ушиці) це вузенька змійка, що петляє в очеретах і звужується місцями до ширини байдарки. Ближче до Ушомира й Коростеня береги стають вищими, з'являються сосни, дуби, гранітні скелі й пороги — і річка перетворюється на величну поліську красуню. Нижче Коростеня, у бік Народичів, — знову інший характер, з каньйоном серед полів. Через це досвідчені водники радять: у квітні-травні Уж варто йти від села Неділище до Коростеня, дитячу лайт-версію — від Ушиці до Коростеня, а в червні — від Коростеня до Народичів.

Ключова особливість Ужа для мандрівника — велика кількість «обносів»: місць, де байдарку чи каяк доводиться виносити з води й обносити перешкоду сушею. На одному лише 70-кілометровому відрізку Коростень — Народичі туристичний клуб «Шатун» нарахував шість обносів. Саме ці перешкоди — старі греблі, кладки й малі ГЕС — і є головними «зірками» цього маршруту.

Немирівська ГЕС: та сама «бетонна коробка» — головна зірка маршруту

Найвідоміша закинута гідроспоруда на Ужі — недіюча мала гідроелектростанція біля села Немирівка, трохи вище за течією від Коростеня. Це та сама капітальна двоповерхова бетонна коробка зі штучним водоспадом, яку ви бачите на більшості «атмосферних» фото цього регіону в соцмережах. Гребля повністю перегороджує річку, утворюючи невелику водойму, а одразу за бетонною конструкцією річка різко звужується й починається низький бетонний місток.

Для водників це класична точка обносу — по правому берегу. У звіті туристичного клубу «Шатун» саме тут описаний перший обнос на маршруті від Коростеня; після нього річка ще раз розливається в міні-водосховище, а далі йде зручне місце для ночівлі в сосновому лісі на правому березі, «не допливаючи до села Барди»

У селі Немирівка не діє гребля ГЕС та перше обнесення по правому березі.

Відразу за дамбою низький бетонний місток. Пройшли в щільну в лівий проліт.

Село Немирівка саме по собі — місце з великою історією: вважається, що саме тут у 945 році древляни вбили київського князя Ігоря, і в селі досі стоїть курган із хрестом і пам'ятним знаком, який вважають могилою Ігоря (пізніше тіло, за літописом, переховали в село Могильне, нині Поліське). Тож поїздка до Немирівської ГЕС — це відразу і індустріальний туризм, і дотик до однієї з найдраматичніших легенд Київської Русі.

Немирівка чи Барди? Розбираємося з плутаниною

Це найпоширеніша помилка в блогах і рибальських звітах, тож варто пояснити раз і назавжди.

Станцію в Немирівці туристи часто підписують як «ГЕС біля села Барди», бо вона розташована всього за кілька кілометрів вище за течією від Бардів, ближче до колишнього хутора Вороневе. У багатьох блогах два сусідні села просто об'єднують в одну локацію.

Тож просте правило: якщо ви бачите велику закинуту бетонну «коробку» з водоспадом на Ужі одразу за Коростенем — це Немирівка. Навіть якщо місцеві рибалки чи блогери за звичкою кажуть «Барди».

Барди: рибальське місце нижче за течією

Село Барди нижче за течією від Немирівки більше відоме як рибальська локація. Риболовля на Ужі біля Бардів безкоштовна, а серед видів риб згадуються карась, короп, плітка, лящ, краснопірка, щука й окунь. Саме сусідство з рибними Бардами й напівзруйнованими гідроспорудами робить цей район привабливим одночасно для рибалок і для шанувальників урбексу (індустріального туризму).

Ушомир: стара кам'яна кладка й регулююча дамба

Ще одна цікава точка — велике село Ушомир. Тут на річці є одразу дві споруди. По-перше, сучасніша регулююча дамба-плотина. 

По-друге — і це найцінніше для поціновувачів автентики — на самому виході з села, після залізного містка, річку перетинає стара історична кам'яна кладка. Поруч із нею — база відпочинку й роздягальня. Ця кам'яна кладка — популярне автентичне місце, яке залишається впізнаваним орієнтиром маршруту навіть попри появу сучаснішої споруди неподалік.

Розсохівська ГЕС — зруйнована

Найдальша гідроспоруда маршруту — біля села Розсохівське (Народицька громада; до 1946 року село називалося Хутір-Розсохівський). Тут стоїть зруйнована міні-ГЕС — остання, шоста перешкода на 70-кілометровому шляху до Народичів. Від колишньої станції лишилися рештки бетонної греблі, а сама ділянка річки густо заросла очеретом, через що з води буває незрозуміло, куди пливти й де саме робити обнос. Водники радять причалювати до лівого берега й оглядати перешкоду пішки, а не «влітати» в неї наосліп. Обнос тут нескладний, правим берегом. Окремої задокументованої історії саме цієї ГЕС (рік будівництва, потужність) у відкритих джерелах немає — це типова радянська сільська міні-гідроелектростанція, яких на поліських річках свого часу звели десятки й які давно вийшли з ладу.

Що ще подивитися на Ужі

Дамби й закинуті ГЕС — це радше «бонус для урбексника». Головна ж принада Ужа — в іншому: це одна з найкрасивіших гранітних річок Полісся з власною геологією, історією й легендами. Ось що варто побачити на маршруті окрім гідроспоруд.

Гранітні скелі з власними іменами

Найсильніше враження на Ужі залишають не греблі, а скелі. Річка прорізає стародавній гранітний каньйон і біля Коростеня тече під тридцятиметровою кручею — прозора, холодна й швидка, майже як гірська, серед величезних червоних гранітних валунів. Найвідоміші скелі мають власні легендарні назви: «Плечі Перуна», «Баранячі лоби», «Ольжині купальні» та «Велетенські (Гігантські) котли». Це геологічні пам'ятки природи місцевого значення. Верхівки скель згладжені — слід давнього льодовика, а в самому камені трапляються відкладення кременю з відбитками морських раковин: за крейдового періоду цю територію вкривало море.

Коростенський плутон — геологія світового рівня

Скелі Ужа — це видима частина Коростенського плутону, велетенського масиву гірських порід, фундамент якого сягає докембрію (вік — до 3,5 млрд років). Плутон відомий геологам усього світу: саме до нього приурочений знаменитий український лабрадорит — той самий «місячний камінь», що грає синім, чорним і зеленим відтінком, і який у геології ставлять в один ряд із масивами Лабрадору в Канаді. Тобто, стоячи на берегах Ужа, ви буквально торкаєтеся однієї з найдавніших порід планети.

«Скеля» — бункер у гранітній кручі

Просто над Ужем, у Древлянському парку Коростеня, у товщі великої гранітної скелі схований військово-історичний комплекс «Скеля» — запасний командний пункт штабу Південно-Західного фронту, збудований у 1935–1937 роках як частина Коростенського укріпрайону. Сьогодні це музей, куди водять екскурсії; туроператори часто називають об'єкт «бункером Сталіна». Один із найзагадковіших воєнно-історичних об'єктів усього Полісся — і він на тому самому Ужі.

ДОТи Коростенського укріпрайону

Крім «Скелі», лінія КоУР лишила на річці й польові укріплення. На горі з сосновим лісом на правому березі біля села Ушиця стоїть підірваний ДОТ. Кам'яна кладка через річку поруч, найімовірніше, — залишки старої переправи, яку цей ДОТ і мав прикривати вогнем. Місцеві водники називають це «місцем сили» — і за природною красою, і за «вогневою міццю».

«Скеля Кохання»

За селом Струмок на лівому березі — мальовниче скелясте місце, довкола якого туроператори будують окремі байдаркові тури. На сплавах тут роблять зупинку саме заради «Скелі Кохання», з якою пов'язані місцеві легенди, а краєвид згори нагадує пейзажі Крайньої Півночі. Ідеальна точка для фото на маршруті.

Дерев'яна Миколаївська церква 1772 року

У селі Межирічка просто на маршруті збереглася дерев'яна Миколаївська церква 1772 року — рідкісна пам'ятка поліської сакральної архітектури.

Міська дамба в Коростені та Древлянський парк

У межах самого Коростеня річку Уж регулює гідроспоруда в районі колишнього м'ясокомбінату. Вона підтримує рівень води в межах знаменитого Древлянського парку (він же парк Островського) — справжньої перлини міста. Парк розкинувся на гранітних берегах Ужа, де тисячі років тому льодовик розкидав величезні кам'яні валуни, утворивши неповторний ландшафт із порогами й скелями.

Це діюча споруда, проте через вік і особливості конструкції ділянка річки періодично заростає рідкісним водяним горіхом і починає нагадувати занедбане болото, через що її регулярно розчищають спецтехнікою.

У самому Древлянському парку є що подивитися: пам'ятник князю Малу на вершині гранітної скелі (встановлений тут ще у 2005 році — не плутати з дерев'яним пам'ятником Малу в Малині 2018 року, це різні об'єкти в різних містах), макет дерев'яних укріплень древнього Іскоростеня, пам'ятник княгині Ользі біля «Ольжиних купалень», а також військово-історичний комплекс «Скеля» — командний пункт у скелі, збудований у 1935–1937 роках як частина того ж Коростенського укріпрайону.

Практична інформація для поїздки

  • Як дістатися: маршрут починається біля Коростеня, куди з Києва їхати близько 150 км Варшавською трасою. Туристи залишають авто на стоянці біля готелю «Коростень» і викликають бусик-закидку до точки старту.
  • Коли їхати: оптимально — квітень-травень (висока вода) для сплаву верхів'ями, червень — для ділянки нижче Коростеня. Врахуйте, що на ділянках нижче діючих ГЕС рівень води в вихідні й свята може падати, бо станцію вимикають.
  • Для кого: маршрут із багатьма обносами підходить радше для підготовлених водників або сімей із досвідом; існує дитяча «лайт-версія» від Ушиці до Коростеня.
  • Що взяти: взуття, яке не шкода мочити (багато проводок і обносів), захист від сонця й вітру, запас питної води (вода в самій річці місцями має жовтуватий колір), і обов'язково — пакети для власного сміття.
  • Обережно: закинуті бетонні споруди приваблюють, але вони напівзруйновані — не варто лізти на нестійкі конструкції над водою. Перед проходженням будь-якої греблі чи кладки водним туристам радять причалювати й оглядати перешкоду з берега, а не влітати наосліп.
  • Безпека на воді: тут не буває рятувальників, а перекати й пороги додають адреналіну — рятувальний жилет обов'язковий, особливо для дітей.

Головна цінність цього маршруту — його чесність. Тут немає квитків, кас і сувенірних кіосків. Є тільки річка, бетон радянської епохи, що поволі здається природі, кам'яні кладки, старші за будь-яку електростанцію, і поліські краєвиди, від яких перехоплює подих. Якщо ви шукаєте локацію, де можна відчути себе дослідником за півтори сотні кілометрів від столиці — Уж чекає.

FAQ (15 питань):

  1. Де знаходиться найвідоміша закинута ГЕС на Ужі? Біля села Немирівка, трохи вище за течією від Коростеня — це капітальна бетонна споруда зі штучним водоспадом.
  2. Чому цю ГЕС називають то «Немирівка», то «Барди»? Бо Барди — сусіднє село за кілька кілометрів нижче за течією, і в багатьох блогах дві локації плутають; сама закинута ГЕС розташована саме в Немирівці.
  3. Чи діє Немирівська ГЕС? Ні, це недіюча, напівзруйнована мала гідроелектростанція.
  4. Чи є на Ужі діючі ГЕС? Так, нижче Немирівки за течією водники згадують діючу ГЕС, яку в робочі дні запускали для підняття рівня води, а на вихідні вимикали.
  5. Що таке «обнос» на байдарковому маршруті? Це місце, де човен доводиться виносити з води й переносити перешкоду (греблю, кладку, місток) сушею.
  6. Скільки обносів на маршруті Коростень — Народичі? За звітом туристичного клубу «Шатун» — шість обносів на 70 км.
  7. Чи можна рибалити біля Бардів? Так, риболовля на Ужі біля Бардів безкоштовна; ловляться карась, короп, плітка, лящ, краснопірка, щука й окунь.
  8. Що цікавого в Ушомирі? Стара історична кам'яна кладка-плотина на виході з села та сучасніша регулююча дамба, а поруч — база відпочинку.
  9. Що таке ДОТи Коростенського укріпрайону на маршруті? Це залишки радянських фортифікацій 1930-х років; підірваний ДОТ стоїть на горі біля села Ушиця над старою переправою через річку.
  10. Де починати байдарковий маршрут Ужем? Залежно від сезону — від села Неділище або Ушиці (весна) чи від Коростеня (літо); авто зазвичай лишають біля готелю «Коростень».
  11. Наскільки це далеко від Києва? Коростень розташований приблизно за 150 км від Києва.
  12. Що таке Древлянський парк у Коростені? Центральний парк міста на гранітних берегах Ужа з пам'ятниками князю Малу й княгині Ользі та військово-історичним комплексом «Скеля».
  13. Чи безпечно лазити по закинутих ГЕС? Ні, споруди напівзруйновані; не варто підніматися на нестійкі бетонні конструкції над водою.
  14. Коли найкраще їхати на сплав? Квітень-травень для верхів'їв річки, червень — для ділянки нижче Коростеня.
  15. Чи підходить маршрут для дітей? Є полегшена «лайт-версія» від Ушиці до Коростеня, але через обноси й пороги дітям потрібен постійний нагляд і рятувальні жилети.
  16. Чим ще, окрім дамб, славиться річка Уж? Гранітними скелями з власними іменами («Плечі Перуна», «Баранячі лоби», «Ольжині купальні»), геологією Коростенського плутону віком до 3,5 млрд років, бункером «Скеля» та «Скелею Кохання».
  17. Що таке Коростенський плутон? Велетенський масив давніх гірських порід, до якого приурочений знаменитий український лабрадорит; його скелі виходять на поверхню саме на берегах Ужа.
  18. Що таке комплекс «Скеля» в Коростені? Запасний командний пункт 1935–1937 років у товщі гранітної скелі над Ужем, частина Коростенського укріпрайону; сьогодні музей, який туроператори називають «бункером Сталіна».