Полісся — це край, де ще залишилися по-справжньому дикі водойми, майже не торкнуті цивілізацією. Загублені серед лісів торф'яні болота й стариці, половини з яких немає навіть на картах, приваблюють рибалок особливою тишею й тим, чого вже майже не знайти в «людних» місцях, — рибою у великих кількостях, як багато років тому. Саме таким водоймам присвятив свою розповідь місцевий рибалка Юрій Невмержицький .
Рибалка поділився роздумами про одну зі своїх найулюбленіших тем — дикі болота й торфовища Полісся. Цього разу мова не про конкретний випуск, а радше про особисте зізнання в любові до тих місць, куди рідко ступає нога людини.
За словами Юрія, болота Коростенського району Житомирської області — це доволі цікава агломерація поліських боліт, де риба збереглася у великих кількостях, майже як і двадцять років тому. Знайти такі водойми, зізнається чоловік, було непросто: половини з них узагалі немає на картах. Із приблизно двох десятків боліт, які він знає, лише на трьох досі трапляється болотянка — риба, яка колись «завжди бісила» місцевих рибалок своєю навалою, а сьогодні на просторах Полісся вже перетворилася на історію.
Юрій нагадує й правильну назву цієї риби — мересниця озерна (озерний гольян). Вид занесено до Червоної книги України, тож сьогодні звична колись «болотянка» стала справжньою рідкістю. Зрідка на болотах трапляється й золотий карась, але його, за словами рибалки, дуже мало — настільки, що на фото він, на жаль, поки що жодного разу не потрапив.
Та найбільше в цій темі автора приваблює навіть не риба. «Взагалі мені дуже подобається тема боліт, торфовищ за цю справжню дику красу і тишу лісу», — говорить Юрій. Саме там, серед непрохідних заростей, він цінує рідкісне для сучасного рибалки відчуття: ти сам на сам із природою, ніхто не скаче по головах і не свердлить очима, скільки й чого ти витягаєш. Для нього це не просто риболовля, а можливість побути наодинці з диким Поліссям.
На завершення рибалка пообіцяв продовження: якщо випаде нагода побувати на болотах Олевського району — звіт обов'язково буде. Тож шанувальникам поліської природи та справжньої дикої риболовлі варто стежити за оновленнями каналу.
Читайте на тему: На поліському болоті — шалений кльов: рибалка показав, де зараз активно ловиться карась
Довідка: чим унікальні болота Полісся
Полісся — один із найбільших заболочених регіонів Європи, і його торфові болота є справжніми природними скарбницями. Це переважно оліготрофні (верхові) та мезотрофні болота, що живляться дощовими водами й накопичують торф упродовж тисячоліть. Такі екосистеми відіграють важливу роль: вони затримують вологу, регулюють рівень ґрунтових вод, а також зв'язують величезні обсяги вуглецю, працюючи як природні «фільтри» й «губки» ландшафту.
Рослинний світ поліських боліт по-своєму неповторний. Тут панують сфагнові мохи, що й формують торф, а поряд із ними ростуть журавлина, лохина, багно звичайне, росичка — комахоїдна рослина, пристосована до бідних поживними речовинами ґрунтів. По краях боліт тягнуться зарості очерету й осоки, а вище — рідколісся з болотної сосни та берези. Багато з цих рослин занесені до охоронних списків, адже осушення торфовищ у минулому столітті знищило значну частину їхніх ареалів.
Читайте на тему: Риболовля на річці Прип’ять: детальний гід для рибалок
Не менш багатий і тваринний світ. Болота слугують домівкою та місцем гніздування для численних птахів — журавлів, чапель, куликів, водоплавних. У торфових водоймах, як і згадує Юрій, подекуди дотепер зберігаються рідкісні риби на кшталт озерного гольяна (мересниці озерної), а також традиційні для регіону карась, лин, в'юн. Тут можна зустріти бобрів, видр, лосів, а серед дрібнішої фауни — рідкісних земноводних і безхребетних. Саме недоторканість і важкодоступність багатьох боліт дозволила цим видам вижити там, де їх давно немає у «цивілізованих» водоймах.
Через це поліські торфовища мають велику природоохоронну цінність. Багато з них входять до складу заказників, національних природних парків та об'єктів Смарагдової мережі, а окремі — до Рамсарських угідь міжнародного значення. Збереження таких боліт — це не лише про красу дикої природи, а й про здоров'я всього регіону, тож дбайливе ставлення рибалок і туристів до цих місць має вирішальне значення.
Фото: Юрій Невмержицький
