Рибалка Юрій Невмержицький вирушив на річку Уж у пошуках нових перспективних місць для ловлі карася — пошуки виявились не марними.
Нове місце — новий виклик
Цього разу Юрій вирушив на річку Уж, де його головною ціллю стала мирна риба — карась. Риболовля принесла результат: улов склали помітні за розміром карасі, які стали головною окрасою цього виїзду.
Місце виявилось нетиповим: вузька, неглибока річка з обривистим берегом, суцільною стіною латаття та невеликими «вікнами» чистої твердої води — саме такі ділянки рибалка і обирає, коли планує рибалити на карася. Рівень води в річці на той час просів приблизно на метр, а погоду задавав північний вітер — не найкращий вітер для цієї річки, за словами самого рибалки, хоча досвід підказував, що риба непогано бере і проти течії, і проти вітру.
Для риболовлі Юрій обрав класичну матрицю з п'яти махових вудок, оснащених тонкою делікатною снастю на два гачки — монтаж, розрахований радше на болотну, обережну рибу. У ролі наживки працював бутерброд із черв'яка та опариша, а прикормкою стали одразу три види: фірмова «Халва», крупноабразивний «Житo» для дальнього флангу та невелика добавка тіста від Мегалодона для аромату.
Перший кльов і несподіваний результат
Клювання почалося майже одразу — перший карасик, хоч і невеликий («до ладошки»), сів на гачок буквально за кілька хвилин після закидання, ще до того, як точку встигли докормити. Далі пішли поодинокі, але впевнені поклівки: непогана плотва на опариша, потім карасі один за одним — переважно «ладошкового» калібру, але траплялись і справжні «кабани», через яких доводилось акуратно вести рибу серед густого латаття, щоб уникнути сходу.
Особливість цього дня — риба явно тримались найгустіших ділянок латаття, буквально під ногами у рибалки. Юрій пояснює це просто: наприкінці серпня ночі вже холодні, і карась тримається прибережної зони, де вода прогрівається сонцем. У рідших, чистіших «вікнах» клювання практично не було — натомість там, де латаття стояло стіною, риба бралась стабільно.
За неповні дві-три години активної ловлі у садок потрапило близько десятка карасів різного калібру — від скромних «на долоню» карасиків аж до пристойних екземплярів вагою під 200 грамів, а також кілька пліток. Найбільший карась того дня, за оцінкою самого рибалки, важив приблизно 160–200 грамів.
За підсумками виїзду Юрій зазначив, що новий відрізок Уж виявився перспективним: густе латаття тут явно приховує стабільну популяцію карася, і при належному підході — зокрема, якщо зайти безпосередньо у найгустіші зарості у вейдерсах і облавливати «вікна» шаховим порядком кількома вудками одразу — результат міг би бути ще кращим. Через обмеження в часі (треба було встигнути на роботу) рибалку довелося згорнути раніше, ніж хотілося б, але місце вже занесене у список перспективних для наступних виїздів.
Усю впійману рибу, за традицією, було відпущено назад у річку.
Хто такий Юрій Невмержицький
Юрій — рибалка з поліським корінням, який захоплюється рибалкою практично все своє свідоме життя: перший досвід з вудкою в руках отримав ще у п'ять років. Проживаючи на Поліссі, він має доступ до по-справжньому унікальної природи регіону — від звичайних річок і кар'єрів до великих торф'яних озер і непрохідних боліт, куди рідко ступає людська нога. За словами самого Юрія, рибних місць у його краю настільки багато, що облова їх усіх не вистачить і цілого життя.
На своєму каналі він знімає рибалку білої риби в проводку, ловлю мирної риби на махові вудки, полювання на хижака зі спінінгом, зимову риболовлю, а також окремі випуски з найглухіших боліт північної України.
За матеріалами відеозапису «Густюча кувшинка. Роздає дебелих карасів на річці Уж. Казковий серпневий поплавок» з каналу Юрія Невмержицького.
