27 серпня 2024 року загинув захисник України, житель села Любовичі Малинської громади Юрій Леонідович Дудар. Йому було лише 33 роки.

Юрій народився 17 червня 1991 року в Любовичах, там минули його дитинство та юність. Він ріс у родині разом зі старшою сестрою та трьома молодшими братами. З ранніх років цікавився технікою, автомобілями та тракторами, допомагав батькові ремонтувати сільськогосподарську техніку. 

У 2005 році після закінчення Любовицької школи Юрій вступив до Малинського професійного училища, де здобував спеціальність тракториста-механіка. За час навчання його характеризували як відповідального, спокійного та працьовитого студента. Він брав активну участь у житті училища, за що отримував подяки та грамоти. 

Після навчання Юрій пройшов строкову військову службу в Києві. Там він також проявив себе як фахівець із ремонту автомобільної техніки.

Повернувшись до цивільного життя, працював охоронцем на заводі «Артем», згодом — водієм автомобіля «БелАЗ» на «ЮНІГРАН». Паралельно працював механізатором у фермерському господарстві «Українка».

Юрій мав золоті руки. Він умів працювати з технікою, займався різними справами та навіть відкрив власну столярну майстерню. Мав перші замовлення і планував розвивати власну справу. 

Він захищав Україну з перших днів повномасштабної війни

24 лютого 2022 року Юрій став на захист України. Понад два роки виконував бойові завдання у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, захищаючи незалежність і територіальну цілісність держави на найгарячіших напрямках сходу України. 

Спочатку воював у складі піхоти, а після ротації був переведений на посаду водія-механіка бойової машини піхоти. Останнім часом служив водієм механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.

Побратими згадували його як людину, яка ніколи не залишала своїх, відповідально виконувала службу та підтримувала бойовий дух товаришів своєю відвагою. 

Загинув на Харківщині

27 серпня 2024 року життя Юрія Дударя обірвалося під час удару FPV-дрона та артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Петропавлівка Куп'янського району Харківської області. 

Для його родини це була непоправна втрата. Юрій був люблячим сином, чоловіком і батьком, надійним братом та другом.

У нього залишилися син Артем, дружина Анна, донька Маргарита, батько Леонід, мати Ольга, сестра Світлана та брати Віктор і Микола. 

Особливо боляче усвідомлювати, що молодша донька Юрія народилася 28 лютого 2022 року, коли її батько вже захищав Україну.

Пам'ять про Героя

Юрій Дудар назавжди залишився у пам'яті рідних, друзів, побратимів та земляків як доброзичлива, весела, працьовита і відважна людина. Він мав хороше почуття гумору, був товариським і навіть складні життєві обставини намагався долати з посмішкою. 

13 грудня 2024 року рішенням Малинської міської ради Юрію Леонідовичу Дударю посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади». 

Сьогодні, у другу річницю його загибелі, Малинщина згадує свого земляка, який віддав життя за Україну.

Він мріяв про родину, виховував дітей, працював, будував плани та розвивав власну справу. А коли прийшла війна — став на захист своєї країни.

Юрій Дудар віддав життя за Україну. Його ім'я назавжди залишиться в історії Малинської громади.

Вічна пам'ять і слава Герою!