Сьогодні 3 вересня — день народження одразу трьох захисників із Малинської громади, чиї життя обірвала російсько-українська війна. Олександр Лойко, Олександр Привалов та Костянтин Світельський мали різні долі, професії, родини та військовий досвід, але кожен із них став на захист України й віддав за неї найдорожче — власне життя.
Сьогодні їхні імена залишаються частиною історії Малинщини, а пам'ять про них живе у родинах, серед друзів, побратимів та всієї громади.
Олександр Лойко — воїн із Лук, який загинув на Херсонщині
Олександр Павлович Лойко народився 3 вересня 1983 року в селі Луки Малинського району. У 2026 році йому виповнилося б 43 роки.
Олександр навчався у Луківській середній школі. Після її закінчення здобував освіту в сільськогосподарському технікумі в Новій Чорториї Любарського району за спеціальністю «ветеринарна медицина». Після навчання проходив строкову військову службу.
За фахом працювати не довелося. Свою трудову діяльність Олександр розпочав бурильником на кар'єрах і саме цій роботі присвятив роки до початку повномасштабного вторгнення.
У 2004 році він створив сім'ю. Разом із дружиною виховував двох дітей — доньку та сина.
Рідні згадували Олександра як життєрадісну, веселу та жартівливу людину. Він легко знаходив спільну мову з людьми, добре ладнав із колегами та керівництвом.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Олександр у перші дні вступив до лав Збройних сил України. Він служив солдатом, командиром відділення 3-го аеромобільного взводу 6-ї аеромобільної роти 2-го аеромобільного батальйону.
15 серпня 2022 року Олександр Лойко загинув у районі населеного пункту Білогірка Херсонської області під час захисту України. Йому назавжди залишилося 38 років.
16 вересня 2022 року Олександру Лойку посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади» — за вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість і героїзм, проявлені під час захисту територіальної цілісності та незалежності України.
Олександр Привалов — захисник, який двічі ставав до зброї за Україну
Олександр Борисович Привалов народився 3 вересня 1979 року в місті Єлабуга Республіки Татарстан. У 2026 році йому виповнилося б 47 років.
Ще в березні 1983 року Олександр разом із мамою повернувся до України. У 1986 році пішов до першого класу Горинської загальноосвітньої школи.
Після школи вступив до ПТУ №36, де здобував професію бджоляра. 4 грудня 1998 року його призвали на строкову військову службу.
Після армії Олександр працював завідувачем сільського клубу, а згодом — у Малинському лісгоспі. Він створив сім'ю, у якій народилося двоє синів.
Його військовий шлях розпочався ще задовго до повномасштабного вторгнення. 22 квітня 2015 року Олександр став на захист України, брав участь в антитерористичній операції та до червня 2016 року перебував на Луганщині.
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Олександр знову взяв до рук зброю. 26 лютого 2022 року він повторно став на захист рідної землі.
Військову службу проходив у складі 31-ї окремої механізованої бригади, був сержантом, оператором першого відділення 3-го взводу ПТРК.
2 липня 2023 року Олександр Привалов загинув поблизу населеного пункту Рівнопіль Волноваського району Донецької області внаслідок мінометного та артилерійського обстрілу.
Після нього залишилися дружина, двоє синів, брат і сестра.
Його історія — це історія людини, яка не обмежилася одним періодом служби. Він уже захищав Україну під час АТО, а після початку повномасштабної війни знову повернувся до війська.
Костянтин Світельський — снайпер, який пройшов найтяжчі бої Донеччини
Костянтин Володимирович Світельський народився 3 вересня 1980 року в Малині. У 2026 році йому виповнилося б 46 років.
У 1997 році Костянтин закінчив Малинську середню школу №1. Після цього вступив до Київського політехнічного інституту, однак навчання не завершив.
У 2000–2001 роках проходив строкову службу у Збройних силах України. У 2014 році здобув ступінь бакалавра в Житомирському агроекологічному інституті за напрямом, пов'язаним з агроекономікою та фінансами.
У 2004 році Костянтин створив сім'ю. Разом із дружиною вони виховували двох доньок.
У цивільному житті він мав значний професійний досвід. Із 2016 до 2022 року працював на меблевій фабриці «Віяр», де зарекомендував себе відповідальним та досвідченим працівником.
Після початку повномасштабного вторгнення Костянтин не залишився осторонь. 5 травня 2022 року його мобілізували до Збройних сил України. Він служив у військовій частині спеціального призначення на посаді снайпера 2 категорії.
Костянтин брав участь у важких боях на Донеччині — зокрема в районах Часового Яру, Бахмута, Кліщіївки, Курдюмівки та інших населених пунктів.
За мужність і самовідданість військовослужбовець був відзначений низкою нагород, серед яких почесна відзнака «Золотий Хрест».
28 грудня 2023 року Костянтин Світельський загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Веселе Донецької області, потрапивши під ворожий артилерійський обстріл.
Костянтину назавжди залишилося 43 роки.
Троє чоловіків, одна дата — 3 вересня
Олександр Лойко, Олександр Привалов і Костянтин Світельський народилися 3 вересня, але їхні життя завершилися в різні роки та на різних напрямках фронту.
Один із них був бурильником і батьком двох дітей, інший мав за плечима досвід АТО та двічі ставав на захист України, третій пройшов найтяжчі бої Донеччини як снайпер і був відзначений «Золотим Хрестом».
Їх об'єднало головне — любов до України та готовність захищати її до останнього подиху.
За офіційним переліком Малинської міської ради, усі троє внесені до числа загиблих Героїв Малинщини.
Їхні імена — не просто рядки у списку полеглих. За кожним ім'ям — родина, діти, батьки, друзі, робота, мрії та життя, яке могло тривати ще багато років.
Сьогодні, у день, коли вони мали б отримувати привітання з днем народження, Малинщина згадує їх не лише як воїнів, а передусім як своїх земляків, синів, чоловіків, батьків і друзів.
Вічна пам'ять Олександру Лойку, Олександру Привалову та Костянтину Світельському.
Герої не вмирають.
