9 вересня — день, який назавжди пов’язаний із пам’яттю про захисників України, чиї життя були пов’язані з Малинщиною. Цього дня згадуємо Олександра Осипенка, Віктора Лукашенка та Максима Догу — трьох земляків, які у різний час стали на захист України та віддали за неї найдорожче — власне життя.
Для кожного з них війна мала свою історію, свій фронт і свою дату. Але їх об’єднало одне — готовність захищати рідну землю, своїх близьких і право України бути вільною.
Олександр Осипенко: рік тому Малинщина втратила свого земляка
9 вересня 2025 року загинув Олександр Валерійович Осипенко. Сьогодні минає рік від дня його загибелі.
Олександр народився 26 серпня 1976 року в селі Гамарня. Там минули його дитинство та юність. У 1991 році він закінчив Малинську загальноосвітню школу №1, а у 1995 році — Малинський фаховий коледж.
Згодом життя Олександра було пов’язане з Київщиною. Він оселився у Бучі, де жив разом із дружиною.
Після початку повномасштабної війни Олександр став на захист України. За даними Малинської міської ради, він проходив військову службу на посаді оператора відділення роти радіоелектронної боротьби.
Додатково Бучанська міська рада повідомляла, що у серпні 2024 року Олександр добровільно долучився до Національної гвардії України та виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донеччини.
9 вересня 2025 року життя захисника обірвалося під час виконання бойового завдання. Малинська міська рада зазначає датою загибелі саме 9 вересня 2025 року. Поховали Олександра 15 вересня у Бучі — за місцем його проживання.
Сьогодні минає рік, відколи його немає серед живих. Але пам’ять про земляка залишається.
Максим Дога: сьогодні йому мало б виповнитися 40 років
Особливо символічним є те, що 9 вересня — день народження Максима Миколайовича Доги.
Максим народився 9 вересня 1986 року в Малині. Сьогодні йому могло б виповнитися 40 років.
Його дитинство та юність минули у рідному місті. З 1993 по 2002 рік Максим навчався у Малинській середній школі №4. Після школи здобув професію електрика у Малинському професійно-технічному училищі.
У 2005–2006 роках проходив строкову військову службу. Після демобілізації працював на ДП «ВМІК».
У 2007 році Максим одружився, а наприкінці того ж року став батьком — у нього народився син.
Він уже мав бойовий досвід: у 2016 році брав участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України в період АТО/ООС.
Останнім часом Максим проживав у селі Українка Малинської громади.
Після початку повномасштабного вторгнення, у вересні 2022 року, його мобілізували до лав Збройних Сил України. Максим служив солдатом кулеметного взводу роти вогневої підтримки.
16 березня 2023 року Максим Дога загинув біля населеного пункту Ямпіль Донецької області внаслідок ворожого обстрілу та поранень, несумісних із життям. Йому назавжди залишилося 36 років.
20 березня 2023 року Максимові Дозі посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади» — за вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм.
Також Максим Миколайович Дога був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Сьогодні, у день його народження, особливо важливо згадати не лише дату загибелі, а й те, що Максим жив, працював, кохав, створив сім’ю, виховував сина та двічі ставав на захист України — спочатку під час АТО/ООС, а згодом після повномасштабного вторгнення.
Віктор Лукашенко: один із перших захисників Малина, які загинули у великій війні
Ім’я Віктора Івановича Лукашенка назавжди пов’язане з першими днями повномасштабного вторгнення.
Віктор народився 9 вересня 1974 року. Саме тому сьогодні, 9 вересня, виповнилося б 52 роки від дня його народження.
Він навчався у Малинській середній школі №1, а згодом здобув професію водія у професійно-технічному училищі №36.
Після строкової служби в Одесі Віктор повернувся до Малина. Працював на місцевих підприємствах, зокрема в райспоживспілці, РайДУ, приватних товариствах. Останнім місцем його роботи було КП «Малин».
Віктор був сім’янином, разом із дружиною виховував двох дітей — сина та доньку.
Ще у 2015 році він став до лав територіальної оборони. За словами рідних, Віктор був людиною, яка не могла залишатися осторонь, коли країні та місту була потрібна допомога.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, він без вагань долучився до оборони Малина. Віктор служив молодшим сержантом, водієм 2-го взводу роти охорони третього відділу Коростенського РТЦК та СП.
6 березня 2022 року Віктор Лукашенко загинув під час авіаудару по Малину. На той момент йому було 47 років.
За спогадами його матері Ольги, у перші дні великої війни Віктор постійно намагався бути корисним і допомагати іншим. Він відвозив батьків у безпечніше місце, а сам залишався виконувати свій обов’язок. Після удару по місту рідні втратили з ним зв’язок.
Батьки Віктора — Ольга та Іван Лукашенки — навіть через роки продовжують приходити на місце, де загинув їхній син. У березні 2026 року Суспільне розповіло історію родини та їхнього щорічного вшанування пам’яті Віктора.
16 вересня 2022 року Віктору Лукашенку посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади».
Три долі, одна пам’ять
Олександр Осипенко, Максим Дога та Віктор Лукашенко жили у різні роки, мали різні професії, сім’ї та життєві дороги.
Але в найважчий момент вони зробили один вибір — захищати Україну.
Віктор загинув одним із перших — у березні 2022 року, коли російські війська завдали удару по Малину.
Максим продовжив боротьбу вже на східному фронті та загинув у березні 2023 року біля Ямполя на Донеччині.
Олександр став до лав захисників пізніше й загинув у вересні 2025 року, виконуючи бойове завдання.
Їхні імена сьогодні внесені до офіційного переліку «Загиблі Герої Малинщини», який веде Малинська міська рада. Пам’ять про полеглих захисників громада продовжує зберігати.
Малинщина пам’ятає
Сьогодні Малинщина згадує Олександра Осипенка, Максима Догу та Віктора Лукашенка.
Згадує їхні життя, їхній шлях і їхній подвиг.
Нехай у цей день у кожного, хто читає ці імена, буде хвилина для пам’яті.
Олександр Осипенко — 1976–2025.
Максим Дога — 1986–2023.
Віктор Лукашенко — 1974–2022.
Їх немає поруч, але вони назавжди залишаються частиною Малинщини та історії боротьби України за свободу.
Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України.
Малинщина пам’ятає. Україна пам’ятає.
