29 вересня — дата, яка назавжди залишилася в історії Малинщини. Цього дня у 2022 році загинув захисник України Дмитро Ковальчук. У 2024 році поблизу Вугледара загинув Олександр Корецький, який тривалий час вважався безвісти зниклим. А сьогодні Олександру Тарасенку, який загинув у січні цього року, виповнилося б 23 роки.
Дмитро Ковальчук
Дмитро Леонідович Ковальчук народився 29 жовтня 1985 року в Малині. Навчався у школі-ліцеї №1 імені Ніни Сосніної, після дев’ятого класу вступив до Малинського професійно-технічного училища №36, де здобув спеціальність тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.
У 2004–2006 роках проходив строкову військову службу в ракетно-артилерійському полку. У цивільному житті працював бульдозеристом у ТОВ «Юнігран».
Дмитро постійно розвивався і здобував освіту. У 2016 році вступив до Малинського фахового коледжу, де навчався за спеціальністю «Агроінженерія» та отримав диплом з відзнакою. Після цього продовжив навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України та успішно закінчив бакалаврат. Свого диплома він уже не побачив.
У 2008 році Дмитро одружився, разом із дружиною виховував двох доньок. Рідні та друзі згадували його як турботливого чоловіка й батька, надійного друга, людину, яка завжди була готова допомогти.
З 2017 року він був членом Малинського колективу УТМР та захоплювався полюванням.
24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, Дмитро став на захист України. Він служив стрільцем-санітаром у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького.
29 вересня 2022 року під час обстрілу з ворожих танків у районі населеного пункту Одрадівка Донецької області Дмитро загинув, виконуючи бойове завдання. За інформацією Малинської міської ради, він ціною власного життя врятував своїх побратимів. Йому назавжди залишилося 36 років.
Дмитра Ковальчука поховали на Алеї Героїв Малинського міського кладовища. 11 листопада 2022 року йому посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади». Також захисника посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
Олександр Корецький
Олександр Олександрович Корецький народився 16 листопада 1999 року в селі Федорівка. Після навчання у місцевій початковій школі та закінчення дев’яти класів Гранітнянської школи продовжив освіту в Немішаєвському фаховому коледжі.
З дитинства Олександр був активним, життєрадісним і доброзичливим. Любив спорт та грав у футбол. Був воротарем команди Поліської дослідної станції й мріяв про великий футбол.
У червні 2020 року Олександр підписав контракт і розпочав військову службу. З початком повномасштабного вторгнення він брав участь в обороні Бучі, Ірпеня, Бородянки та Києва. Згодом воював на Вугледарському напрямку.
Олександр був старшим солдатом, старшим механіком-водієм механізованої роти механізованого батальйону.
29 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Вугледара Донецької області Олександр не повернувся з бою. Після цього тривалий час він вважався безвісти зниклим. Майже рік рідні чекали на звістку про нього. У серпні 2025 року стало відомо про офіційне підтвердження його загибелі.
Для дружини Наталії Олександр залишався не лише коханим чоловіком, а й людиною, яка навіть на фронті знаходила можливість нагадати про себе. Він замовляв їй квіти, підтримуючи зв’язок із найдорожчою людиною.
26 серпня 2025 року з Олександром Корецьким попрощалися у Федорівці. Його поховали на місцевому кладовищі.
Олександр Тарасенко
Олександр Олександрович Тарасенко народився 29 вересня 2003 року в Малині. Сьогодні йому виповнилося б 23 роки.
Олександр навчався у Малинській школі №4. Зростав у великій дружній родині, мав багато друзів, захоплювався спортом. Рідні та знайомі згадують його як щиру, відповідальну й позитивну людину, на яку можна було розраховувати.
Після початку повномасштабної війни Олександр допомагав людям, які опинилися у складних обставинах. У 2023 році, коли йому було 19 років, він вирішив стати на захист України.
Олександр служив у званні сержанта. Побратими знали його як надійного товариша, який не боявся відповідальності та був готовий підтримати інших.
20 січня 2026 року Олександр Тарасенко загинув під час виконання бойового завдання на території Добропілля Покровського району Донецької області. Йому було лише 22 роки.
Захисника поховали на Алеї Героїв Малинського нового кладовища. Сьогодні, у день його народження, рідні, друзі та побратими згадують Олександра не за датою загибелі, а за його життям — молодого чоловіка, який у 19 років зробив вибір захищати свою родину та Україну.
Пам’ять про Дмитра Ковальчука, Олександра Корецького та Олександра Тарасенка назавжди залишиться з їхніми родинами, друзями, побратимами та всіма, хто знав цих захисників.
Вічна пам’ять воїнам, які віддали життя за Україну.
