У Радомишльському ліцеї №4 імені Івана Самоплавського бережуть пам’ять про свого випускника Віталія Павленка, який загинув, захищаючи Україну. Його мама знайшла особливий спосіб увічнити ім’я сина в стінах, де минули його юні роки.
Світ шкільних спогадів завжди живе там, де звучать дитячі голоси, лунають дзвінки та проводяться урочисті події. Тепер кожен такий захід у Радомишльському ліцеї №4 супроводжуватиметься особливим символом пам'яті — мама полеглого Захисника України Віталія Павленка передала навчальному закладу новий вокальний мікрофон Prodipe M-85 Lanen. Жінка звернулася з цією ініціативою самостійно, аби придбати корисний подарунок на згадку про сина, який тепер слугуватиме для шкільних концертів, святкових подій та важливих зустрічей.
Шкільні роки та мирне життя в Радомишлі
Віталій Володимирович Павленко народився 14 квітня 1980 року в Радомишлі. Його дитинство та юність минули в рідному місті. Після закінчення дев’яти класів Радомишльського ліцею №4 імені Івана Самоплавського він продовжив навчання у Немішаївському фаховому коледжі Національного університету біоресурсів і природокористування України, де здобув фах ветеринарного лікаря.
Отримавши диплом, Віталій певний час працював за спеціальністю в місцевому колгоσпі села Заньки, а згодом спробував себе у підприємницькій діяльності в Радомишлі. Його знали як працелюбну, щиру та надійну людину.
Дорога мужності: від мобілізації до останнього бою
Коли над Україною нависла повномасштабна загроза, Віталій не залишився осторонь. 18 червня 2024 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Після проходження необхідної підготовки він мужньо виконував бойові завдання у складі легендарної 72-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду номера обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки.
15 травня 2025 року Віталій востаннє зателефонував мамі. Цього ж рокового дня його життя обірвалося: воїн загинув під час жорсткого артилерійського обстрілу ворога поблизу села Надіївка Покровського району Донецької області.
Для Радомишльської громади ця втрата стала глибоким болем. Земляки назавжди запам'ятали Віталія добрим, чуйним, турботливим сином, братом і дядьком, а також вірним товаришем, на якого завжди можна було покластися. Попрощатися з Героєм прийшли рідні, бойові побратими та містяни — чин прощання відбувся у Свято-Миколаївському храмі та на Меморіалі Слави, після чого Захисника поховали в рідному Радомишлі. У нього залишилися мама, сестра та племінники.
Мамине тепло, що об'єднуватиме покоління
Тепер подарований мамою мікрофон стане невіддільною частиною щоденного життя ліцею. У закладі зазначають, що це набагато більше, ніж просто сценічне обладнання. Це — символ незгасної материнської любові та глибокої пам’яті, який дозволятиме новим поколінням учнів дізнаватися про земляка-випускника, що віддав життя за вільне майбутнє України.
Історія Віталія Павленка продовжуватиме звучати у стінах рідної школи — наголошуючи на ціні нашої свободи та силі родинного тепла, яке перемагає навіть смерть.
Світла пам’ять Віталію Павленку. Вічна шана Захиснику України!
Голос, що лунатиме у стінах рідної школи: мати полеглого на Донеччині воїна зробила зворушливий подарунок ліцею в Радомишлі
У Радомишльському ліцеї №4 імені Івана Самоплавського бережуть пам’ять про свого випускника Віталія Павленка, який загинув, захищаючи Україну. Його мама знайшла особливий спосіб увічнити ім’я сина в стінах, де минули його юні роки.
Світ шкільних спогадів завжди живе там, де звучать дитячі голоси, лунають дзвінки та проводяться урочисті події. Тепер кожен такий захід у Радомишльському ліцеї №4 супроводжуватиметься особливим символом пам'яті — мама полеглого Захисника України Віталія Павленка передала навчальному закладу новий вокальний мікрофон Prodipe M-85 Lanen. Жінка звернулася з цією ініціативою самостійно, аби придбати корисний подарунок на згадку про сина, який тепер слугуватиме для шкільних концертів, святкових подій та важливих зустрічей.
Шкільні роки та мирне життя в Радомишлі
Віталій Володимирович Павленко народився 14 квітня 1980 року в Радомишлі. Його дитинство та юність минули в рідному місті. Після закінчення дев’яти класів Радомишльського ліцею №4 імені Івана Самоплавського він продовжив навчання у Немішаївському фаховому коледжі Національного університету біоресурсів і природокористування України, де здобув фах ветеринарного лікаря.
Отримавши диплом, Віталій певний час працював за спеціальністю в місцевому колгоσпі села Заньки, а згодом спробував себе у підприємницькій діяльності в Радомишлі. Його знали як працелюбну, щиру та надійну людину.
Дорога мужності: від мобілізації до останнього бою
Коли над Україною нависла повномасштабна загроза, Віталій не залишився осторонь. 18 червня 2024 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Після проходження необхідної підготовки він мужньо виконував бойові завдання у складі легендарної 72-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду номера обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки.
15 травня 2025 року Віталій востаннє зателефонував мамі. Цього ж рокового дня його життя обірвалося: воїн загинув під час жорсткого артилерійського обстрілу ворога поблизу села Надіївка Покровського району Донецької області.
Для Радомишльської громади ця втрата стала глибоким болем. Земляки назавжди запам'ятали Віталія добрим, чуйним, турботливим сином, братом і дядьком, а також вірним товаришем, на якого завжди можна було покластися. Попрощатися з Героєм прийшли рідні, бойові побратими та містяни — чин прощання відбувся у Свято-Миколаївському храмі та на Меморіалі Слави, після чого Захисника поховали в рідному Радомишлі. У нього залишилися мама, сестра та племінники.
Мамине тепло, що об'єднуватиме покоління
Тепер подарований мамою мікрофон стане невіддільною частиною щоденного життя ліцею. У закладі зазначають, що це набагато більше, ніж просто сценічне обладнання. Це — символ незгасної материнської любові та глибокої пам’яті, який дозволятиме новим поколінням учнів дізнаватися про земляка-випускника, що віддав життя за вільне майбутнє України.
Історія Віталія Павленка продовжуватиме звучати у стінах рідної школи — наголошуючи на ціні нашої свободи та силі родинного тепла, яке перемагає навіть смерть.
Світла пам’ять Віталію Павленку. Вічна шана Захиснику України!
