25 лютого 1888 року в Радомишлі відбулося голосування за членів і кандидатів міського сиротського суду. Уже 1 березня повітовий справник звернувся до Київського губернського правління з рапортом про порушення виборчої процедури. Суперечка стосувалася представництва християнської та єврейської громад, правил підрахунку голосів і дотримання законодавства. Архівні документи зберегли імена кандидатів, результати балотування, пояснення міської влади та тексти присяг, які складали представники різних релігійних громад.
Історія Радомишля — це не лише давні сторінки, пов’язані з місцевою папірнею, церковною спадщиною та розвитком повітового міста. Це також історія повсякденного життя його мешканців, участі в управлінні громадою, суперечок навколо виборних посад і пошуку рішень, які мали відповідати тогочасному законодавству.
Один із таких епізодів зафіксований у документах 1888 року, що зберігаються в Державному архіві Київської області. Справа № 1624 присвячена виборам членів Радомишльського міського сиротського суду. У ній зібрано рапорти посадовців, листування міської влади з губернським керівництвом, відомості про кандидатів, результати голосування та тексти присяг.
Ці матеріали дають змогу відтворити перебіг виборчого конфлікту й повернути до історії міста імена людей, які брали участь у громадському житті Радомишля наприкінці XIX століття.
Для чого Радомишлю був потрібен сиротський суд
У другій половині XIX століття Радомишль був повітовим містом Російської імперії. Міське самоврядування діяло за правилами, визначеними, зокрема, Міським положенням 1870 року та пов’язаними з ним законодавчими нормами.
Однією з установ, що мали важливе значення для захисту майнових інтересів мешканців, був міський сиротський суд. Він опікувався справами, пов’язаними з майном і спадковими правами сиріт, вдів та інших осіб, які потребували правового захисту.
Робота такої установи передбачала значну відповідальність. Її члени могли брати участь у розгляді питань, пов’язаних зі спадщиною, грошима та іншим майном людей. Тому від кандидатів очікували належної репутації та відповідності встановленим вимогам.
Під час перевірок з’ясовували, чи не перебувають претенденти під слідством, чи не мають судових обмежень, чи володіють грамотою та чи можуть обіймати відповідні посади.
Вибори членів сиротського суду не обмежувалися підрахунком голосів. Їх супроводжували формальні процедури, перевірки кандидатів і оформлення документів, а результати могли стати предметом розгляду вищих адміністративних установ.
Хто балотувався на виборах у лютому 1888 року
За матеріалами архівної справи, голосування відбулося 25 лютого 1888 року. У виборчому процесі брали участь представники Радомишльського міщанського та купецького товариств.
У балотувальних листках і протоколах зафіксовано результати голосування за чотирьох кандидатів:
- Профим Савельєв Яценко — 13 голосів;
- Степан Степанов Соболевський — 12 голосів;
- Іван Іванов Москаленко — 11 голосів;
- Мина Васильєв Хруленко — 10 голосів.
Ці цифри показують, скільки голосів отримав кожен із названих кандидатів під час балотування. Водночас самі результати ще не дають підстав стверджувати, що саме ці люди остаточно посіли відповідні посади: для такого висновку необхідно враховувати повний протокол виборів і подальші рішення щодо їхніх результатів.
В архівних матеріалах також згадуються інші люди, причетні до виборчого процесу, громадських справ і оформлення присяг.
Серед них:
- Берко Мирчевський;
- Мошко Альтерти;
- Іван Янович;
- Шая Биро Яблочник;
- Андріан Коваленко;
- Яків Вагинянський;
- Айзико Іванковський;
- Янкель Бейвіль;
- Наум Любченко;
- Рувин Вартукій;
- Борух Страхаловський;
- Автерть Мельникович;
- Шліама Писарєвський;
- Дервіть Ротицький;
- Микита Шевченко;
- Шлема Цесарський;
- Василь Васьков;
- Афанасій Дониченко;
- Кондратій Пантелєєв;
- Данило Волинець;
- Михайло Меленевський;
- Павло Кисіль.
Цей перелік важливий не лише як сукупність імен із документів XIX століття. Він повертає до історії міста людей, які брали участь у громадських справах, голосували, підписували документи або складали присяги.
Не кожна згадка в архівній справі дає змогу точно встановити роль людини. Для цього потрібно зіставляти списки виборників, балотувальні листки, протоколи та підписані присяги. Проте сам перелік свідчить, що за формальними документами стояли конкретні мешканці Радомишля, залучені до управління міськими справами.
Рапорт від 1 березня: чому поліція вимагала переглянути результати
Через кілька днів після голосування виборча процедура стала предметом офіційного розгляду.
1 березня 1888 року Радомишльський повітовий справник подав рапорт № 543 до Київського губернського правління. У ньому він заявив, що вибори члена сиротського суду від міщанського товариства відбулися неправильно та з порушенням установлених правил.
У центрі претензій опинилися два питання.
Перше стосувалося представництва християнської та єврейської громад. За змістом рапорту, до початку голосування загальні збори міщан не визначили точної кількості членів, яких належало обрати від кожної з цих груп.
У документі ця претензія сформульована так: вибори провели «без попереднього точного визначення загальним зібранням міщан кількості членів, які мають бути обрані від християнського та єврейського товариств».
Інакше кажучи, йшлося про те, що питання розподілу представництва між двома громадами не було чітко врегульоване до початку балотування.
Друге зауваження стосувалося безпосередньо процедури голосування. В офіційному рапорті та доповіді зафіксовано, що в урну опустили дві кульки від одного виборчого листка. Таке порушення ставило під сумнів дотримання встановленого порядку балотування та правильність визначення результатів.
Отже, претензії повітового справника стосувалися і попереднього визначення представництва громад, і самої процедури голосування.
У рапорті він просив Київське губернське правління визнати вибори членів і кандидатів Радомишльського сиротського суду неправильними, скасувати їхні результати та призначити нові вибори для Радомишльського міщанського товариства.
Таким чином, ішлося не просто про суперечки між окремими кандидатами. Посадовець поставив під сумнів законність процедури, за якою формувався склад установи, що відповідала за важливі майнові питання.
Міський голова пояснював особливості представництва громад
Місцева влада мала власне бачення ситуації. Улітку 1888 року Радомишльський міський голова надіслав до губернського правління пояснення, зокрема записку № 190.
У них ішлося про особливості складу міського товариства та участі різних груп населення в громадських справах.
За наведеним змістом пояснень, серед заможних купців-християн було мало охочих обіймати відповідні посади або їхня кількість була незначною. Водночас активну участь у міському житті, зборах і виборах брали представники єврейського товариства.
Це допомагає зрозуміти, чому питання представництва було непростим. З одного боку, виборча процедура мала відповідати законодавству та враховувати встановлені правила. З іншого — міська влада мусила зважати на те, хто фактично брав участь у громадському житті й був готовий виконувати відповідальні обов’язки.
В архівній справі справді фігурує чимало єврейських імен та прізвищ. Вони трапляються у списках виборників, матеріалах балотування та присягах. Це свідчить про помітну участь єврейської громади в громадських справах Радомишля.
Водночас конфлікт не варто зводити лише до протистояння двох релігійних груп. Безпосередні претензії повітового справника стосувалися передусім дотримання процедури, тоді як пояснення міського голови були спрямовані на роз’яснення обставин, за яких формувалося представництво.
Присяги двома мовними формулярами
Окрему цінність архівної справи становлять тексти присяг, які складали учасники виборчого процесу.
У документах зберігся формуляр із назвою «Клятвенное обозрѣніе». Для представників єврейської громади передбачався окремий текст, який враховував їхню релігійну традицію.
Він починався словами: «Я, нижчепоименованный, обещаюсь и клянусь Господом Богом по еврейскому тексту: Адонай Бог Израилев…».
Звернення «Адонай Бог Ізраїлів» указує на релігійну форму присяги, відмінну від загального формуляра. Такі документи дають змогу побачити, як адміністративні процедури Російської імперії враховували конфесійні особливості під час приведення людей до присяги.
Серед осіб, чиї підписи або імена пов’язуються з присягами та матеріалами справи, згадуються Берко Мирчевський, Шлема Цесарський і Борух Страхаловський.
У наданому описі зміст присяги передано словами: «по чистій моїй совісті, без пристрасті, ворожнечі і власної користі…». Це зобов’язання діяти неупереджено, дотримуватися свого обов’язку та не керуватися особистою вигодою.
Для установи, яка опікувалася майном сиріт і вдів, питання довіри мало принципове значення. Від її членів очікували відповідального ставлення до чужого майна та неупередженості під час ухвалення рішень.
Наявність різних формулярів присяги також відображає багатоконфесійний характер тогочасного Радомишля. Офіційні процедури мали враховувати релігійні традиції людей, які брали участь у громадському житті.
Грамотність, репутація та перевірки кандидатів
В архівній справі містяться відомості про перевірку кандидатів. За наданим описом, поліція та жандармерія з’ясовували, чи не перебували претенденти під слідством, чи не мали судових обмежень і чи володіли грамотою.
У характеристиках траплялося формулювання: «…пишуть і читають по-російському і власну грамоту мають».
Ця фраза відображає тогочасну адміністративну практику оцінювання грамотності. Уміння читати й писати російською мовою, а також володіння власною грамотою фіксували як характеристику кандидата.
Водночас важливо розрізняти вимоги, прямо передбачені законом для конкретної посади, і відомості, які посадовці збирали під час перевірки претендентів. Сам факт наявності такого запису ще не дає змоги стверджувати, що кожен зазначений критерій був обов’язковим цензом саме для членів сиротського суду.
Однак документи чітко демонструють, що вибори супроводжувалися перевірками. Після голосування посадовці збирали інформацію про кандидатів, а результати ставали предметом адміністративного листування.
Справа, яка кілька місяців перебувала на розгляді
Після рапорту від 1 березня 1888 року справа продовжила рухатися між місцевими та губернськими установами. У наступні місяці збирали пояснення, перевіряли обставини голосування та розглядали питання представництва громад.
Улітку міський голова надав пояснення, зокрема в записці № 190. Отже, конфлікт не обмежився першим рапортом поліції, а перетворився на тривале адміністративне листування.
У цій історії простежуються два підходи до проблеми. Повітовий справник наголошував на процедурних порушеннях і вимагав скасувати вибори. Міська влада пояснювала ситуацію з огляду на реальний склад активних мешканців та участь різних громад у громадському житті.
Водночас на підставі наведених відомостей не можна достовірно стверджувати, чим саме завершився розгляд справи. Наявність рапорту з вимогою скасувати результати не означає, що губернське правління обов’язково задовольнило цю вимогу.
У Російській імперії такі бюрократичні листування могли тривати місяцями, перекидатися між повітовими та губернськими інстанціями, після чого або призначалися нові вибори (переголосування), або ж справа закривалася через те, що термін повноважень обраних осіб добігав кінця чи влада знаходила компроміс. Оскільки в цій архівній справі фіксуються лише рапорти, збори та тексти присяг, подальша доля цих конкретних кандидатів (чи затвердили їх остаточно) залишається за рамками збережених документів.
Історія виборів 1888 року показує, що міське самоврядування складалося не лише з посад і формальних правил. За кожним протоколом стояли конкретні люди, їхні голоси, репутація, громадські обов’язки та спроби вплинути на рішення, які визначали життя міста.
Архівні документи дають змогу повернути цю маловідому сторінку історії Радомишля в сучасний інформаційний простір і побачити в ній не абстрактні бюрократичні процедури, а життя реальної громади понад 135 років тому.
Джерело: Державний архів Київської області, фонд 1, опис 330, справа 1624, 1888 рік. Матеріали про вибори членів Радомишльського сиротського суду: рапорт Радомишльського повітового справника від 1 березня 1888 року № 543, пояснення міського голови, виборчі матеріали, відомості про кандидатів і тексти присяг.
