Можливо, це й занадто гучне запитання, винесене в заголовок, але саме воно і виникло після вчорашньої розмови з директором ТОВ «Малин Енергоінвет» Миколою Корнійчуком, який погодився поділитись найсвіжішою інформацією з журналістом «СП».
— Миколо Анатолійовичу, питання якості питної води та тарифної політики, зокрема, водовідведення, упродовж року не сходило зі шпальт «СП». Здається, ми все розклали по поличках, особливо, що стосується формування тарифів, і що його затверджує не комунальне підприємство, а виконавчий комітет.
Однак люди вкрай невдоволені: скільки б ми малинські тарифи не «жували», вони були, є, і залишаються одними з найвищих в Україні. У чому справа? Чому проблема не вирішується? Хто в цьому винен — ви, як надавач послуги чи міська влада, яка уклала з вами угоду про керування підприємством і затвердила захмарний тариф?
— Найбільша проблема, і це вже ні для кого не секрет, у тому, що малинське комунальне підприємство — ТОВ «Малин Енергоінвест» — єдине в Україні купує послугу очищення стоків у Фабрики банкнотного паперу НБУ. Це підприємство ставить ціну за очищення стоків, дійсно, найвищу в Україні, і ця вартість входить у тариф для населення.
На своєму сайті ми розмістили офіційне повідомлення, в якому, зокрема, йдеться:
«26 грудня відбулась в адмінприміщенні ФБП БМД НБУ Фабрики банкнотного паперу Банкнотно-монетного двору Національного банку України) зустріч керівництва Банкнотно-монетного двору та керівництва міста. Стояло питання — про не підвищення вартості послуг з очищення побутових стоків та інші технічні питання зниження собівартості очищення стоків.
Після тривалого обговорення досягли згоди утриматись від підвищення вартості очищення стоків та залишити діючу ціну 8,16 грн за 1м³.
Однак незважаючи на попередні домовленості, 09 січня 2017 року Банкнотно-монетний двір НБУ листом вих. №81-0028/105563 повідомив ТОВ «Малин Енергоінвест» про застосування нової ціни — 10.75 грн/1м³ з 01.01.2017 р. по 28.02.2017 р.
У цьому ж листі зазначено, що з 01.03.2017 року БМД НБУ буде здійснювати очищення стічних вод міста виключно за економічно обгрунтованою ціною.
11 січня 2017 року Банкнотно-монетний двір Національного банку України виставив штрафні санкції ТОВ «Малин Енергоінвест» в розмірі – 103,3 тис. грн. за несвоєчасне проведення розрахунків. Такі дії Національного банку України призводять до стрімкого підвищення тарифу на очищення стоків від населення та збитків підприємства.
Керівництво Банкнотно-монетного двору НБУ своїми діями призводить ТОВ «Малин Енергоінвест» до долі підприємств МКП «Паперовик» та ДКП «Малинміськводоканал», які фактично стали банкрутами.
Питання передачі очисних споруд ФБП НБУ у комунальну власність керівництвом Банкнотно-монетного двору було знято з обговорення як недоцільне.
Питання передачі очисних споруд від ФБП НБУ в комунальну власність міста повинно бути першочерговим і терміновим.
ТОВ «Малин Енергоінвест» закликає громадськість до участі у вирішенні проблем з очищення стічних вод та стрімким зростанням їх ціни.
ТОВ «Малин Енергоінвест».
— Миколо Анатолійовичу, з тарифом то зрозуміло, що він буде рости. Головне питання в цьому випадку, як ви наголосили, — передача очисних споруд ФБП у комунальну власність міста. Нам, малинчанам, цю «передачу», яка має відбутись «із дня на день» міська влада обіцяла буквально на кожному засіданні сесії чи виконкому чи будь-якому іншому офіційному зібранні. Наскільки це реально?
— На моє особисте переконання, на даний момент, це нереально.
— Якщо так, і версію із передачею очисних відкидаємо як неможливу, що можливо зробити, аби знизити собівартість водовідведення?
— Уперше, за весь час співпраці із ФБП, у 2016-му році було змінено спосіб нарахування коштів за об’єми очищених стоків. Виявилось, якщо вести облік не об’ємів прийнятих стоків, а об’єми спожитої малин чанами води, у нас вийшло майже на 500 тисяч метрів кубічних менше! Коли щороку платили за 1,5 мільйона м3 очистки стоків, то у 2016-му вийшли на об’єми менше 1 мільйон.
— Скільки це в грошах?
— За діючими цінами приблизно зекономили 3 мільйони гривень.
— Ну, це суттєва економія.
— Узагалі до питання обліку очистки саме міських стоків у мене багато запитань. Точніше — до роботи лічильників. Насамперед, чому нам нараховують за показниками лічильників, які встановлені на території ФБП і до яких нам нема доступу? Хоча в законі чітко сказано, що лічильники мають бути встановлені на межі балансової належності мереж, тобто, щоб до них мали доступ обидва суб’єкти, і ця межа буде в одному з колодязів за межами ФБП.
— Пригадую, ще влітку, коли мова йшла про очистку стоків, ви говорили, що є суттєва різниця між очисткою технічних стічних вод і так би мовити біологічних.
— Звичайно, і найвища в Україні ціна очистки стічних вод, за моїми даними, десь на рівні 4-5 гривень. Тому загадка для всіх — чому таку вартість виставляє нам ФБП? Крім того, розділяти стоки на технічні і побутові вони категорично відмовляються.
Більше того, мова ж іде про постійне підвищення вартості очистки стоків. Паралельно з усними домовленостями за круглими столами, наше підприємство отримує конкретні листи, що буде підвищуватись вартість очистки. А потім, ще більш конкретно ми отримуємо штрафні санкції за несвоєчасні розрахунки. Скажімо як останній — на 103 тисячі гривень.
Якщо я отримав лист, що з 1 січня буде вартість очистки 10, 70 гривні, то так воно і буде, незважаючи на усні перемовини. А з березня буде іще більше, якщо ФБП вказала термін дії вартості до 28 лютого 2017 року. І потім Енергоінвесту доведеться платити самостійно і за підвищеною вартістю, і санкції, адже зі споживачів «заднім числом» ніхто плату брати не буде.
— Очисні банкнотки доволі потужні, скільки, хоча б у відсотках, вони очищають власних стоків і скільки міських?
— За моїми приблизними підрахунками, у рік ФБП споживає 400-450 тисяч кубів води (адже воду бере у нас), приблизно стільки ж споживає води паперова фабрика, яка має власний водозабір. А побутові споживачі, ми з вами, — до 1 мільйона кубів води, як говорили на початку розмови, коли йшлось про економію. Як гадаєте, чи захоче фабрика втратити такого споживача послуги?
Крім того, керівництво монетного двору, ясна річ, ніколи за жодних умов не піде на те, щоб працювати у збиток.
— Це можна трактувати як таке, що що малинчани мало не спонсорують НБУ, а найзаклятіший ворог малинчан, який винен у високих тарифах, — це вже не ТОВ «Малин Енергоінвест», а Фабрика банкнотного паперу?
— Скажу так, наше підприємство поки що від міської влади нічого, окрім обіцянок не дочекалось. Ми, певно, єдині, які взаємини з міською радою з’ясовуємо в суді, на часі наступне, третє судове засідання.
Нехай про мене говорять що завгодно, уже до цього звик, справа не в розмовах, а в тому, що якщо і це підприємство втратимо, так, як водоканал, місто залишиться без води. Саме тому я прошу підтримки усіх громадських організацій і пересічних малинчан.
Зрозуміло, що це лише початок тарифних перипетій у Малині. Що ж, почнемо? За прокуратуру і міліцію воювали — не відвоювали. За центр госпітального округу воювали — не відвоювали. Що ж буде з тарифами і нашими комунальними підприємствами? Збанкрутять, щоб продати якомусь «блакитному місту»?
Тетяна СОРОКА.
Читайте також: Скільки коштує холодна вода в містах і селищах Житомирщини
