Черняхів — селище на Житомирському Поліссі, центр Черняхівської громади Житомирського району, на шляху з Житомира до Коростеня. Сьогодні тут працюють харчові підприємства, цегельня й каменеобробні цехи, а в XVI–XVII століттях Черняхів був родовим гніздом магнатів Немиричів, мав фортецю й замок і навіть власну протестантську школу.
Важливо не плутати: археологічна черняхівська культура названа на честь іншого Черняхова — села на Київщині, де її вперше дослідили.
Звідки назва
Краєзнавець Лаврентій Похилевич пояснював назву тим, що в непрохідних лісах і болотах тут ховалася від монголів «чернь» — прості люди. За переказами, саме дрімучі ліси й болота робили місцину добрим сховком. Перша певна згадка — люстрація 1545 року: Черняхів записаний як містечко шляхтича Немирича, у якому було 11 димів.
Фортеця й замок Немиричів
Немиричі звели в Черняхові дерев'яну фортецю за всіма правилами тодішньої фортифікації, використавши долину річки Очеретянки. Залишки центрального рову й досі ділять селище навпіл. Укріплення було таким міцним, що 1584 року князь Корецький, волинський воєвода, із тисячним загоном спалив млин і забрав худобу, але фортеці взяти не зміг — у ній могло сховатися все населення.
Окрім фортеці, Немиричі збудували замок, з трьох боків оточений водою. Його руїни й досі стоять на березі Очеретянки. Дерев'яні стіни фортеці не збереглися, але під час будівництва будинків у центрі натрапляли на фундаменти, а на старому єврейському кладовищі зберігся фундамент високої вежі.
XVI–XVII століття були для Черняхова неспокійними: 1586 року містечко пограбував князь Острозький, 1610–1611 років — загони шляхтича Пашкевича, якого черняхівці зрештою вбили, а 1618 року — кримські татари.
Аріани й залізо з болота
Немиричі були прихильниками соцініанства — раціоналістичного протестантського вчення, яке заперечувало догмат Трійці й обстоювало свободу совісті. У 1593–1612 роках у Черняхові з підтримки Стефана Немирича діяла аріанська школа, відкрита для всіх охочих, а в 1620–1630-х містечко стало осередком поширення соцініанства. Про родину Немиричів більше розповідає наша стаття про Хорошів, де стояла їхня фортеця.
У XVI столітті в Черняхові виплавляли залізо з болотної руди. Між Черняховом і селом Стирти досі видно глибокі урвища, які звуть «Рудокопами», — там копали руду.
Від містечка до селища
Під час повстання Семена Палія 1702–1704 років черняхівці громили шляхту разом із козаками. 1801 року коштом парафіян збудували церкву. У XIX столітті запрацювали суконна фабрика, ґуральня, пивоварня, шкіряний завод, а на Очеретянці крутилися три млини. 1910 року в містечку жило понад 4,4 тисячі людей.
У роки Голодомору в Черняхівському районі загинули щонайменше 3086 людей. 13 липня 1941 року містечко окупували німецькі війська; за війну окупанти вбили сотні мешканців. Перед війною близько п'ятої частини населення Черняхова становили євреї.
Черняхів — батьківщина актриси Антоніни Паламарчук, літературознавця Ісаака Нусінова, єврейського драматурга Мойше Гершензона та фотохудожника Дениса Кривого, який загинув на фронті 2023 року.
Як дістатися
Черняхів лежить на трасі Житомир — Коростень, приблизно за 30 км на північ від Житомира; автобуси сюди ходять часто. Найближча залізнична станція — Горбаші. Інші місця поруч — у статті про Житомирський район.
