У селі Вишеньки на Чернігівщині, приблизно за 15 кілометрів на північний схід від Коропа, на високому березі Десни розташована одна з найнеординарніших архітектурних пам’яток регіону — палац графа Петра Рум’янцева-Задунайського. Його незвичний вигляд нагадує середньовічний замок: круглі башти, декоративні зубці, аркові галереї та химерні фасади створюють враження казкової споруди.
Палац був частиною великого маєткового комплексу, який охоплював Вишеньки та сусідні Черешеньки. Будівництво садиби тривало у 1782–1787 роках. До нашого часу збереглася лише частина колишньої резиденції, тоді як більшість споруд маєтку не вціліла.
Архітектура палацу вирізняється поєднанням різних стильових мотивів. Основою композиції є класицистична симетрія, однак у зовнішньому оформленні помітні готичні та східні мотиви. Центральний корпус із баштами сполучений дугоподібними галереями з бічними частинами будівлі. Завдяки цьому споруда має незвичний силует і нагадує фантазійний замок. Така архітектурна манера була характерною для доби захоплення романтичними та екзотичними формами в європейському садибному будівництві XVIII століття.
Історія створення палацу досі оповита загадками. Однозначно встановленого автора проєкту немає. Серед архітекторів, яким приписують його створення, називають Василя Баженова, Джакомо Кваренгі та Максима Мосціпанова. Будівельними роботами керував архітектор Дмитро Котляревський, якого пов’язують із творчим колом Мосціпанова. Тож авторство палацу й досі залишається предметом дискусій.
Із палацом пов’язана подорож Катерини II до Криму. У січні 1787 року імператриця відвідала Вишеньки та оглянула резиденцію Рум’янцева. Незвичайна архітектура справила на неї враження: у своїх записах Катерина II назвала кам’яний будинок збудованим «у готичному смаку». Ця згадка свідчить, що оригінальний вигляд палацу привертав увагу вже сучасників.
Садибний ансамбль доповнювала Успенська церква, зведена наприкінці XVIII століття. За переказами, храм освятили напередодні приїзду Катерини II. Церква стала важливою частиною архітектурного комплексу й донині залишається однією з історичних окрас Вишеньок.
Подальша доля палацу була непростою. На початку XIX століття частину споруди розібрали. Цеглу, за краєзнавчими відомостями, використали для будівництва церкви в Райгородку. Існує також місцева легенда, що руйнування було пов’язане з невдалою спробою продати маєток поміщикові Судієнку: нібито після укладення угоди власник передумав і наказав розібрати частину палацу.
У квітні 1797 року Вишеньки відвідав відомий полководець Олександр Суворов. Цей епізод додає історії села ще одну відому постать і пов’язує його з подіями кінця XVIII століття.
У середині XIX століття залишки маєтку ремонтували за нового власника — князя Долгорукова. У краєзнавчих матеріалах згадується 1840 рік. Однак колишній масштаб садиби вже не вдалося відновити, а з часом більшість її споруд остаточно зникла.
У радянський період територію колишнього маєтку використовували для дитячого відпочинку: тут діяв піонерський табір, а пізніше — оздоровчий заклад «Сузір’я». Проте нове призначення не врятувало історичну споруду від поступового занепаду.
Сьогодні палац Рум’янцева-Задунайського має статус пам’ятки архітектури національного значення. Він потребує реставрації та належного догляду, адже без відповідних заходів унікальна споруда продовжує руйнуватися.
Палац у Вишеньках — не просто залишок колишньої дворянської розкоші. Це рідкісний зразок архітектурних пошуків XVIII століття, у якому поєдналися класицистична впорядкованість, готична образність і східна декоративність. Його історія зберігає пам’ять про Петра Рум’янцева-Задунайського, імператорські подорожі, зміну власників і поступове зникнення колишнього маєткового ансамблю.
Як дістатися
Вишеньки лежать на березі Десни за 10 км від Коропа. Найзручніше їхати автомобілем із Коропа. Поруч зберігся храм, освячений до приїзду Катерини II. Поїздку можна поєднати з Мезинським парком і Новгородом-Сіверським.
