Благовіщенський монастир стоїть у самому центрі Ніжина, на Соборному майдані, поруч із Миколаївським собором. Його головний храм — Благовіщенський собор 1702–1716 років — одна з найвизначніших барокових будівель України і другий за величиною храм міста. Збудував його митрополит Стефан Яворський, уродженець Галичини, який став одним з найвпливовіших церковних діячів своєї доби.
Подарунок брату й місту
У 1702 році Стефан Яворський власним коштом викупив біля Соборного майдану двори ніжинських міщан за 1300 карбованців і розпочав будівництво храму на честь Благовіщення Богородиці. Для роботи запросив московського архітектора Григорія Устинова. За будівництво зодчий мав отримати 7000 карбованців сріблом.
Допомагав і гетьман Іван Мазепа. У листуванні Яворського з братом згадуються його сприяння в отриманні каменю для фундаменту та обіцяне забезпечення будівельників провізією. Нагляд за роботами доручили Павлу Яворському, який був ніжинським протопопом.
Незвичайна архітектура
Перед архітектором стояло непросте завдання: поєднати московські будівельні традиції з місцевою архітектурою. У Ніжині дерев'яні храми переважно споруджували в українській традиції, а муровані — у стилі бароко. У результаті постав храм із незвичайною композицією, у якій поєдналися риси українського бароко та давньоруської архітектури.
В основі плану собору — хрест із рівними раменами. Проте звичних напівкруглих вівтарних апсид тут немає. Між раменами розташовані чотири заокруглені кутові об'єми, які не відокремлені від внутрішнього простору стінами.
Особливість споруди — розташування п'яти бань. Чотири менші завершують кутові частини храму, а не основні рамена хреста. Склепіння спираються на чотири внутрішні стовпи. У західній та східній частинах архітектор облаштував ніші-лоджії, завдяки яким інтер'єр нагадує своєрідний зал для глядачів.
Висота собору разом із хрестом становить 55 аршинів — приблизно 39 метрів. Незвичайне планування, симетрія та розташування бань вирізняють його серед храмів того часу.
Освячення та розписи
Будівництво тривало чотирнадцять років. У 1716 році собор освятили, а при ньому офіційно заснували монастир, який отримав назву Назарет Богородиці.
Стефан Яворський подарував обителі власну бібліотеку, що налічувала понад 600 книг. Перед смертю він також подбав про художнє оздоблення храму. У заповіті 1722 року митрополит наказував завершити розпис, який уже почали вівтарною частиною. Отже, живопис створювали не одномоментно, а протягом певного часу. Згодом стіни та склепіння вкрили масштабні розписи, виконані місцевими майстрами.
Із собором пов'язана й історія Полтавської битви. У 1709 році Яворський надіслав до Ніжина записку про увічнення перемоги Петра І над шведами. Дослідники по-різному тлумачать її зміст: за однією версією, пам'ятником мала стати ікона з царем в образі святого Георгія Переможця, за іншою — меморіальне значення могла мати й сама обитель. Тому цю історію варто розглядати як частину складної історії спорудження храму.
Пожежі, занепад і відродження
У другій половині XVIII століття монастир тричі потерпав від пожеж — у 1750, 1757 та 1797 роках. Після останньої руйнівної пожежі постало питання про його закриття, однак ніжинці домоглися збереження обителі.
У 1803–1823 роках її відновленням керував архімандрит Віктор Черняєв. За його настоятельства відремонтували старі споруди, поновили настінний живопис собору, звели трапезну Петропавлівську церкву, дзвіницю з годинником, келії та монастирські крамниці.
За радянської влади монастир закрили, а Благовіщенський собор перетворили на майстерню з ремонту техніки. Під час такого використання загинули всі внутрішні розписи загальною площею близько 2500 квадратних метрів, семиярусний іконостас та інші церковні святині.
Відродження монастиря розпочалося 1999 року. Сьогодні він знову діє, а Благовіщенський собор залишається однією з найвизначніших архітектурних пам'яток Ніжина.
Як дістатися
Монастир стоїть на розі вулиці Гоголя й Соборного майдану в центрі Ніжина, за кілька хвилин пішки від Миколаївського собору й храму Всіх Святих.
