Після аварії на Чорнобильській АЕС людей із десятків поліських сіл евакуювали, а їхні кладовища раптом залишилися без звичного догляду. За сорок років ці тихі місця перетворилися на справжні острівці природи. Науковці обстежили 24 старі цвинтарі зони відчуження й знайшли там понад 400 видів рослин, вікові дуби й сосни, а також сліди давньої історії Полісся.
Хто і навіщо досліджує цвинтарі
Ідея належить науковцям Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна — докторці філософії Надії Скобель і професору Івану Мойсієнку. Раніше вони вивчали старі кладовища півдня України, де серед розораних полів саме цвинтарі зберегли останні клаптики степу з ковилою, горицвітом і тюльпанами. У Чорнобильській зоні до польових досліджень долучилися фахівці Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, зокрема керівник наукового відділу Денис Вишневський.
Чорнобильські цвинтарі цікаві тим, що перестали діяти не поступово, як у селах, що вимирають, а раптово — разом із відселенням людей. Це дає змогу побачити, як природа повертає собі місце, де раніше постійно бували люди. Утім, деякі могили датовані 2019–2020 роками: родичі померлих і далі приїжджали сюди в поминальні дні.
Понад 400 видів рослин
На 24 цвинтарях зафіксували понад 400 видів рослин, із них більше 350 — дикорослі або здичавілі. Серед знахідок — наголоватки синьоволошкові, рослина, яку охороняє Бернська конвенція, а також рідкісні для Київщини примула весняна та ялівець звичайний.
На відміну від південних кладовищ, де розростаються чужорідні рослини, у зоні нових квітів і кущів на могилах майже не висаджують. Тож тут добре видно, як місцева поліська флора поступово заселяє занедбані поховання.
Дуби, старші за самі села
Найбільше вражають дерева. На кладовищах зони трапляються дуби з обхватом стовбура понад 4 метри — найтовстіший живий дуб має 446 сантиметрів в обхваті, а один засохлий велетень — 510 сантиметрів. Таким деревам, за оцінкою науковців, щонайменше 200 років. Є й старі сосни обхватом до 259 сантиметрів, а також давні груші.
Секрет їхнього довголіття — у поліських традиціях. Довкола сіл дерева рубали на дрова й будівництво, а на цвинтарях їх не чіпали: місце вважали святим і боялися пошкодити поховання. Тож поки старі дуби зникали з навколишніх лісів, на кладовищах вони продовжували рости.
Кургани, борті й хатки старообрядців
Цвинтарі зберегли й сторінки історії Полісся. На одному з них дослідники нарахували десяток невеликих курганів до 10 метрів у діаметрі — імовірно, слов'янських, ще часів Київської Русі: пізніше село облаштувало кладовище просто на давньому могильнику. На старих деревах трапляються борті — видовбані дупла, у яких колись тримали бджіл, а на кількох цвинтарях збереглися дерев'яні поховальні споруди старообрядців, схожі на маленькі хатки чи церковки над могилами.
Весна покаже більше
Один візит не розкриває всього різноманіття: багато рослин цвітуть лише кілька тижнів на рік. Тому науковці обстежують цвинтарі в різні сезони. Особливі сподівання — на весну, коли прокидаються ранньоквітучі ефемероїди й можуть з'явитися орхідеї.
Частина кладовищ і сіл зони постраждала від пожеж і бойових дій, тож такі дослідження допомагають зафіксувати й зберегти пам'ять про них. Про те, як виглядають покинуті села, — у статті про Корогод, а про пам'ятки краю — у матеріалі «Пам'ятки, храми й цвинтарі Чорнобильщини».
Чи можна побачити ці цвинтарі
Кладовища лежать у зоні відчуження, куди можна потрапити лише з дозволом і супроводом. У поминальні дні колишнім жителям і їхнім родичам дозволяють відвідувати могили рідних — організовано, за попередніми списками. Під час воєнного стану туристичні поїздки до зони обмежені.
