14 липня Радомишльська громада попрощалася з матросом 137-го окремого батальйону морської піхоти Віктором Коротіним.
Захисник загинув у боях на Донеччині ще 6 травня 2025 року, однак понад рік вважався зниклим безвісти — його загибель офіційно підтвердила лише експертиза ДНК.
Про це повідомляє прес-служба Радомишльської громади
Провести Героя в останню дорогу прийшли рідні, бойові побратими, друзі, представники місцевої влади та небайдужі мешканці громади. Люди зустрічали траурний кортеж живим коридором пошани, схиляючи голови та стаючи на коліна.
Віктор Коротін народився 11 лютого 1980 року в Радомишлі. Навчався у місцевій школі №2 (нині — Радомишльський опорний ліцей), згодом — у Радомишльському СПТУ №34. Здобув фах перукаря і певний час працював за спеціальністю, а пізніше тривалий час трудився у будівельній галузі.
Доля не шкодувала чоловіка: одне за одним він утратив матір і батька, а у 2020 році — рідного брата. З колись великої родини в нього залишилася лише сестра Тетяна Ткаченко, яка мешкає в Радомишлі.
Коли над країною нависла небезпека, Віктор не залишився осторонь. 30 вересня 2024 року його мобілізували через Житомирський РТЦК та СП. Він став до лав морської піхоти, де служив стрільцем-снайпером.
6 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Запоріжжя на Донеччині 45-річний матрос загинув. Понад рік він вважався зниклим безвісти, а сестра до останнього сподівалася на диво. Лише 8 липня 2026 року за результатами експертизи ДНК-профілювання загибель воїна було підтверджено офіційно.
Чин похорону відбувся з усіма військовими почестями — під звуки державного гімну та триразовий збройний салют. Свій вічний спочинок захисник знайшов на кладовищі в селі Мала Рача Радомишльської громади.
Міська рада, виконавчий комітет і вся громада висловили щирі співчуття сестрі Тетяні Валентинівні, близьким, друзям та побратимам загиблого.
Герої не вмирають.
