Червоне — селище на річці Горбатці, правій притоці Пустохи, у Бердичівському районі Житомирщини, центр Червоненської селищної громади. Від нього 18 км до залізничної станції Андрушівка й 43 км автошляхом до Житомира. Селище виросло навколо маєтку Грохольських і Терещенків та цукрового заводу; за переписом 2001 року тут жило 2974 людини, 2024 року — близько 2600.
Від містечка до селища
Червоне вперше згадано 1624 року в актах Люблінського трибуналу як «новоосаджене» містечко. З другої половини XVIII століття ним володіли графи Грохольські, після 1863 року — цукрозаводчики Терещенки, які збудували тут цукровий завод і вузькоколійку до магістралі Київ — Козятин. 1885 року в містечку було 89 дворів і 744 мешканці, 1897-го — уже 2638, з них 711 юдеїв. До 1923 року Червоне входило до Житомирського повіту Волинської губернії.
Статус селища міського типу Червоне отримало 1938 року. Перепис 1939 року нарахував 4058 мешканців: 3363 українці, 411 євреїв, 107 поляків, 101 росіянина й 46 німців. Селище постраждало від Голодомору 1932–1933 років. 1966 року тут жило близько 4500 людей. З 26 січня 2024 року Червоне належить до категорії селищ.
Що є в селищі
Головна пам’ятка — неоготичний палац Грохольських-Терещенків, пам’ятка архітектури місцевого значення; про нього, авіамайстерні Федора Терещенка й долю маєтку — у статті «Селище Червоне на Житомирщині». Навколо палацу — Червоненський парк, пам’ятка садово-паркового мистецтва. На колишній Базарній площі стоїть Миколаївська церква 1877 року. Краєзнавчі музеї працюють при школі й при цукровому комбінаті.
Уродженці
У Червоному народилися письменник і журналіст Григорій Кримчук (1937–2025), актор Віктор Цимбаліст (1931–1998), актор Житомирського театру імені Івана Кочерги Борис Бородій (1951–2012), науковець, поет і бард Володимир Шинкарук (1954–2014), чемпіон України з бігу Олександр Надуда.
Ще один маєток Терещенків — палац Бержинських-Терещенків — стоїть в Андрушівці, через яку з Червоного їдуть до залізниці.
