Радомишль

Місто Радомишль центр новоствореної Радомишльської міської громади, що була утворена 16 травня 2017 р., внаслідок об'єднання 19 сільських рад. А також центр колишнього Радомишльського району. Який свого часу існував, як адміністративно-територіальна одиниця у Волинській, Малинській округах, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Київській і Житомирській областях Української Радянської Соціалістичної Республіки та держави України. 

Мичевськ до 15 століття та Радомисль таку назву мало місто до 1946 року. Наразі сучасне місто Радомишль знаходиться на річці Мика, що є лівою притокою річки Тетерів. Населення Радомишльської міської громади становить&25518 осіб, та 14,3 тис. осіб тис. осіб згідно з переписом 2019 року.

Отже, попередником сучасного міста був давньоруський Мичевськ (Мичськ, Мицько) згадку про який ми знаходимо в Іпатіївському літописі, згідно з подіями 1151 року та в "Повісті врем'яних літ" у контексті міжусобної боротьби за київський великокнязівський стіл між представниками династії Рюриковичів: київським князем Ізяславом та галицьким – Володимирком, від останнього жителі Мичевська відкупилися сріблом.

Полісся Today раніше писав про місто Мичеськ в статті Літописний Мичеськ (Микгород) на Житомирщині

На жаль на сьогодні від давньоруського городища на території сучасного Радомишля не лишилося жодних слідів. про його існування відомо з літератури 19 століття і знаходилося на правому березі річки Мики, а місцина має назву Микгород.

В період монголо-татарського нашестя 1240 - 1241 рр. місто було піддано руйнуванням, але було звільнено одним із перших військами Данила Галицького. 

Також місто Мичеськ згадується в контексті приналежності його з 1159 р. до Києво-Печерського монастиря. Мова про грамоту князя Андрія Юрійовича Китая (Боголюбського). В цій грамоті іде мова про те, що князь дарує Мичеськ і Васильков та селами навколо були подаровані монахам.

Але через те, що князь Андрій Боголюбський на той час княжив у Володимиро-Суздальській землі і не обіймав Київський великокняжий стіл, апріорі не міг дарувати Радомишиль тобто Мичеськ монахам Києво-печерського монастиря. Також сумнів викликає сакм текст грамоти та стиль написання. 

 З часом стали відомі і причини та мета з якою підробили цю грамоту. причиною її підроблення стало бажання печерського архімандрита Мелетія Хребтовича, домогтися в польського короля в 1590 р. підтвердження важливих документів, що були втрачені під час пожежі у Василькові. Тоді саме знайшлася копія грамоти князя Боголюбського, в архіві Константинопольського патріарха Єремії II. 

Будь-які письмові джерела історії Мичеська під час панування Золотої Орди — відсутні. не дуже багато згадок і в литовську добу.  Існує версія, що у 15 ст. місто Мичеськ було у власності князів Рожиновських зі Сквири. і припинив існування внаслідок татарських набігів 1399, 1416, 1482 років.

Містечко в різний час мало і різних власників так ним в XIV ст. Воно належало князям Рожиновським зі Сквири. Рід яких відомий польський дослідник Едуард Руліковський у своїй книзі "«Опис уїзду Васильковського»", згідно з польською копією, 1568 року, виводить від половецького хана Тугоркана. Але подібна теорія не знайшла підтримки в ряду істориків і викликала критику.

Так грамоті київського князя з династії Гедиміновичів — Володимир Ольгердович виданій Юрію Івантичу со Сквира у 1390 називає місто Радомишль, як Мицько при Тетереві.

Читайте на тему: Половецькі баби на Радомишльщині

У Києві січня 19 індикта 4 (1390 рік) Володимир Ольгердович князь Київський дає Юрію Івантичу зі Сквири, в нагороду за спустошену татарами вітчизну, двір Соломец в Києві і землю Светошіцкую і одночасно підтверджує йому землі: Славов, Мицько на Тетереві ( тут Радомишль), Рудню, Кокорів, велице, Полювання, землю Светошіцкую, яко предок його Роман тримав, а на півночі Рожни, Крехові, Осове, Светільново, Бердово, Острівець, Буків, Варно, Волузов, Ніжин, Дорогін, а відділ його предковских Сквирський, яко предки його Тугоркан і Каріман тримали, званий раніше Сквира, а тепер Поветщізна (тут Романівка) з місцевостями Сквира, Янятін (Ягнятин), Трилеси і Фущово (Фастів).

Внаслідок спустошення та інших невідомих нам причин князі Рожиновські, позбулися Мичеська, і, згідно з польськими документами, на початку 16 ст. воно відійшло у власність київських ченців (див. Києво-Печерська лавра) до Київського воєводства та змінило власну назву на Радомисль. 
Згідно з думкою дослідника В. Ульяновського, що по суті церковний документ 1569 р. і є першою згадкою про Радомисль, як церковне майно. За дослідженнями польського історика А. Яблоновським, у другій половині XVI ст. внаслідок монастирської колонізації північних земель Київського воєводства стало те, що Печорському монастирю відійшла ціла Тетерівська волость з містечком Радомисль. Центром був дерев'яний замок печерських архімандритів (1572, існував до кінця 18 ст.), що був розташований на лівому березі Мики.

За ініціативи архімандрита Єлисея Плетенецького в 1615 в Радомислі було створено першу на Наддніпрянській Україні папірню. Яка мала забезпечувати потреба ченців в папері. На основі цього підприємства утворилося с. Папірня.

В документах періоду 16-17 століття Радомишль згадується, як укріплений замок. Для того періоду часу це було типове земляно-дерев'яне укріплення. І слугувало в цілях оборони від татарських набігів. Аналогічна споруда існувала і в Малинській області в Городищах (ключ Городищенський). Де за дозволом короля Жигмонта чорнобильським старостою Івашком Немиричем було засновано замок для оборони від набігів кримських татар.

Але напевно в повній мірі виконати свою функцію ці укріплення не могли бо документи прешої третини 17 століття свідчать про неодноразові пограбування Радомишля. 

Тим не менше і самі радомишляни із задоволенням брали участь в грабіжницьких наїздах. Брали участь у розбоях та пограбуваннях. Так у1618 р. архімандрит Єлисей Плетенецький згадує про свавілял, що чинили брусилівські міщани на чолі з сотником Бречкою, що організували розбійну ватагу з міщан до числа яких увійшли жителі Радомишля та разом взялися грабувати монастирські села Ловков та Ходори (Ходорків).

Більшість людей пролітають трасою Львів — Київ, навіть не здогадуючись, що на під'їзді до столиці неподалік основної дороги знаходиться справжня перлина вітчизняного туризму — древнє містечко Радомишль. А вся річ у тому, що раніше сюдою проходив історичний пан'європейський шлях Via Regia.

Вперше Радомишль згадується у літописі 1150 року під древлянською назвою Мичеськ, а свою сучасну назву місто отримало у першій половині 16 ст, коли після чергової татарської навали основну забудову перенесли на стрімкий лівий берег річки Тетерів, що має вигідніше стратегічне положення.

Радомишль знаходиться у надзвичайно мальовничій Поліській місцевості. Окрасою місцевої громади є Замок-Музей Радомисль, у якому діє готель. Також тут функціонують музей домашньої ікони, Радомишльський народний краєзнавчий музей, музей флори й фауни та інші.

Тож, коли наступного разу будете їхати на авто з/або до Києва по західному напрямку не полінуйтеся і завітайте у Радомишль.

У Радомишлі діє унікальний туристичний маршрут VeloRegia: королівським шляхом на велосипеді який створений завдяки грантовим коштам та роботі волонтерів, що зробили опис 76 туристичних об'єктів Радомишльської громади. Ця назва як і сам проєкт об’єднує дві європейські ініціативи: EuroVelo та ViaRegia  

У Радомишлі офіційно відкрито туристичний веломаршрут VeloRegia
туристи та мандрівники, котрі полюбляють активний відпочинок і веломандрівки, мають змогу урізноманітнити своє дозвілля, завітавши на вікенд до Радомишльської громади. Там запрацював туристичний маршрут «Velo Regia: королівським шляхом на велосипеді».
Він налічує 14 різних локацій, які можна оглянути, проїхавши ровером або частково пройшовши пішки, йдеться на сторінці у Facebook. Проєкт уже зібрав чимало прихильників, зокрема гостей зі столиці. 
У проєкті «Velo Regia: королівським шляхом на велосипеді», як зазначено вище вдалося поєднати дві європейські ініціативи. Це «Via Regia – культурний шлях Ради Європи» та «EuroVelo – європейська мережа велосипедних трас». Головною задачею проєкту організатори називають піар місцевого туристичного продукту, а також активного відпочинку, спортивного туризму й загалом здорового способу життя.
Велопрогулянки проходять у режимі екскурсії 14-ма туристичними об’єктами. Туристи стартують із центру міста, де з оглядової вежі можна подивитися на майдан Соборний, а потім відвідати краєзнавчий музей Радомишля. Далі рухаються до радомишльського пивзаводу, проїжджають історико-культурний простір «Повстанський хутір», звертають до мистецького маєтку в селі Ставки й на екскурсію у замок-музей Радомисль. Також на туристичному шляху – чоловіча гімназія, будівля консисторії (XVIII ст.) і будинок народного майстра, котрий власноруч створює музичні інструменти.
Загальна протяжність такого кільцевого маршруту становить 20 кілометрів. Поряд з кожним туристичним об'єктом розміщено інформаційні таблички українською та англійською мовою і для людей з вадами зору — зі шрифтом Брайля.
«Velo Regia: королівським шляхом на велосипеді» має свій логотип. Проєкт фінансово підтримують в радомишльській міській раді й Український культурний фонд.
Нині ініціативу просувають у соціальній мережі Facebook. Велосипедисти, які вже проїхали маршрут діляться фото й відео. Розповідають про екскурсії в Радомишлі також сайти новин міста. Гостей запрошують до цікавих веломандрівок, щоб відкрити для себе Радомишль або Стародавній Мичеськ по-новому.

Часто Радомишль піддавася пограбуванням з боку челяді місцевих магнатів таких, як М. Потоцького, Л. Олізара та Самуїла Лаща-Тучапського, Тому однією із причин  втечі селянз Радомисля (1600, 1609, 1618 рр.) була нестабільна військово-політична ситуація,але були випадки коли селяни навпаки втікали до Радомишля. Згідно польського податкового тарифу 1631 р., у Радомишлі налічувалося 45 димів. Це свідчить про сталий економічний розвиток Радомисля в І половині XVII ст. причиною чого став ренесанс православної церкви завдяки діяльності церковно-культурних діячів таких, як Є. Плетенецький, І. Борецький та П. Могила.

Також Радомишль опинився за межею церковної боротьби між католиками і уніатами з одного боку та православним духівництвом з іншого боку.

Після проголошення унії величезні володіння Києво-Печерського монастиря в Радомишлі були пердані уніатським єпископам таким як Михайло Рогоза та Іпатій Потій. І лише по смерті останнього ці володіння знову були повернені у власність києвських ченців. У власності уніатів на Радомишльщині залишалися лише Потіївка, Облітки та Осєча, але і ці села були повернуті повернуті митрополитом Петром Могилою у 1638 р. у власність православної церкви. Існує навіть версія про те, що назва села Потіївка походить від прізвища церковника Іпатія Потія. Також Радомишль відвідував відомий тогочасний церковний діяч Петро Могила саме звідси він написав листа до Павла Ставецького, в якому він запрошує його прибути до Києва, з нагоди вступу петра Могили на митрополію. лист він підписує наступними словами: "В Радомислю, в день святих Петра і Павла, року 1633". Більше за все свого часу Радомишль був такожі резиденцією Петра Могили де він перебував під час своєї боротьби за митрополію з І .Копинським. Є згадки, що один із кандидатів у митрополити, Андрій Мужиловський, збирався поїхати у Радомишль, щоб силою забрати листи царя та патріарха до козаків. Існує думка про те, що сам Радомишль події Хмельниччини обійшли стороною, але поряд з тим неподалік діяла Ворсівська сотня, що належала Київському полку та ряд інших. Внаслідок бойових дій у сусідній малинській волості було знищено єзуїтський колегіум, заснований Олександром Єльцем, в містечку Ксаверові. Повстанці неодноразово піддавали грабуванню маєтки панів Єльців. так зокрема повсталі вбили Федіра Дмитровича Єльця у власному маєтку. Збереглася навіть протекція його сина Реміяна Єльця, перед Житомирським гродським урядом, у березні 1650 р., проти міщан м. Ворсівка і селян с. Ходорів за розбійні напади на власність Єльця — містечко Городище і села Малин та Реміянівку. результатом цього всього стало убивство двох його слуг, захоплення майна. Але вважається, що ці події оминули радомишль, адже польський король у своєму наказі від 1682 року про секвестрування земель Києво-печерського монастиря ведеться наступна мова: "Место Радомысль: в нем замок крепкий, две церкви, под местом мельница на реке Тетереве о шести жерновах и суконные заводи, другая мельница на реке Лютовке о двух жерновах с железными заводами, мельница об одном жернове, дворов – 180, 4 плуга", що говорить про те, що війна та розруха національно-визвольної війни оминула містечко. збереглася грамота польського короля Яна Собеського від 9 травня 1682 р. про передачу маєтків Радоишля під опіку львівського єпископа Йосифу Шумляському мотивуючи тим, що після відходу Києва до росії ці землі лишилися без хазяїна.

Новини Радомишля. Сьогодні на нашому сайті Полісся Today жителі Радомишльської громади мають можливість прочитати останні новини Радомишля та Житомирської області. На інформаційному порталі на вас очікують новини Радомишльської територіальної громади.

В різноманітних рубриках представлених на Полісся Today ви будете в курсі діяльності голови громади та останніх рішень депутатів радомишльської громади. Політика, економіка, випадки, технології, новини спорту, здоров'я, культура, події в місті Радомишль та інші важливі речі з життя міста та громади. В час інформаційного навантаження Полісся Today надає можливість вам читати лише новини вашого регіону. Відповідно економлячи ваш час. Лише Радомишль оперативний.

Також ви будете приємно здивовані швидкодією сайту та зручністю мобільної версії. Тільки новини Радомишль