У селі Бровки Перші на Житомирщині стоять руїни палацу, який ще два десятиліття тому мав дах, вікна та цілком впізнавані риси шляхетної садиби. Сьогодні від колишнього маєтку Сцибор-Рильських лишилися уламки стін, частина колон і фрагменти фасаду, які поступово зникають під дощем, рослинністю й людською байдужістю.
Колись це була одна з помітних панських садиб краю. Маєток належав роду Сцибор-Рильських — далеких родичів поета Максима Рильського. Будівля пережила революції, радянський період і навіть десятиліття роботи школи. Але не пережила покинутості.
Руїни палацу дедалі частіше згадують, коли йдеться про втрату історичної спадщини Житомирщини. Місцеві краєзнавці та мандрівники прямо пишуть: пам’ятку фактично розтягують «на цеглу», а руйнування триває роками.
Історія маєтку
На початку XIX століття Бровками володіли Рогозинські, які 1810 року продали маєток батькові Діонізія Рильського. Відтоді село на століття пов’язало свою долю з цим родом. Сам палац звели у XIX столітті; точна дата будівництва в джерелах різниться, але садиба остаточно сформувалася в другій половині століття.
Після встановлення радянської влади будівлю націоналізували. Як і десятки інших панських маєтків в Україні, палац пристосували під громадські потреби — тут діяла школа. Саме завдяки цьому будівля довго лишалася в ужитку й у відносно нормальному стані.
Ситуація різко змінилася, коли школа переїхала в нове приміщення. Палац залишився порожнім — без охорони, без консервації і без жодних реставраційних робіт.
Рід Сцибор-Рильських та легенда про зникнення господаря
Історія Бровок Перших тісно пов’язана з родом Сцибор-Рильських — старовинною шляхетською родиною герба Остоя, яка лишила помітний слід не лише на Житомирщині, а й в історії української культури. З 1834 року селом разом із сусідніми Ярешками володів Діонізій-Каетан Сцибор-Рильський — двоюрідний брат Теодора Рильського, прадіда Максима Рильського. Діонізій був онуком відомого Шимона Рильського й належав до місцевої польської шляхти, що мала значні маєтки на Правобережжі.
У XIX столітті Сцибор-Рильські були впливовою родиною: Діонізію належало понад 5800 десятин землі в Сквирському повіті, кілька років він обіймав посаду сквирського повітового судді, куди його обирало місцеве дворянство. Бровки Перші тоді були доволі великим селом: у 1870 році тут жили понад 700 православних і кілька десятків католиків.
Останнім власником маєтку до революційних подій 1917–1918 років був Оскар Сцибор-Рильський разом із дружиною Марією Рациборовською. Саме з цим періодом пов’язана одна з найвідоміших місцевих легенд.
Марія й Оскар Сцибор-Рильські — останні поміщики.
За переказами, коли після революції до палацу прийшли селяни й робітники вимагати передачі поміщицького майна, господар не став чинити опору. Він вийшов до людей на ґанок і попросив лише про одне — не руйнувати будинок, а використати його для громади, наприклад під школу. Після цього повернувся всередину палацу, і більше його ніхто не бачив.
Марія Сцибор-Рильська (Рациборовська), дружина Оскара Сцибор-Рильського, у своєму маєтку в с. Бровки (1913).
Місцеві розповідають, що з садиби вів підземний хід за межі маєтку. Нібито саме ним Оскар Сцибор-Рильський утік із Бровок, а на околиці села на нього чекала запряжена карета. Легенда живе тут уже понад сто років.
Іронія історії в тому, що після революції будівлю справді не знищили: у маєтку працювала школа, і палац простояв ще багато десятиліть. Натомість у XXI столітті садиба руйнується буквально на очах. Територія заросла деревами настільки, що фасад складно роздивитися навіть із кількох метрів. Місцеві дослідники попереджають: якщо нічого не зміниться, за кілька років від палацу лишаться тільки уламки цегли та будівельне сміття.
Архітектура палацу
Навіть у руїнах палац зберігає риси класицистичної садибної архітектури. Головний фасад мав великий портик із шістьма колонами, завершений трикутним фронтоном, — головну візуальну домінанту будівлі.
Старі фотографії початку ХХ століття показують охайну дворянську резиденцію з симетричним плануванням і відкритою територією навколо. Біля маєтку був парк, який заріс і практично втратив первісний вигляд.
Інтер’єр маєтку Сцибор-Рильських (1913).
Старі фотографії 1914 року взято зі спільноти Facebook «Старовинні маєтки Житомирщини: історія, архітектура, сучасний стан».
Ще у 2007 році будівля мала дах, вікна й двері. Сьогодні значна частина перекриттів втрачена, фасади обсипаються, а окремі елементи декору фактично знищені.
Сучасний стан: руїна замість пам’ятки
Саме сучасний стан палацу викликає найбільше обурення серед мандрівників і дослідників спадщини.
За останні роки руйнування пришвидшилося настільки, що будівля стала аварійною. Частина стін обвалилася, дах повністю втрачений, а територія навколо заросла деревами й чагарниками.
На краєзнавчих ресурсах прямо пишуть про розтягування пам’ятки на будматеріали та цеглу і про те, що місцева влада роками не реагувала на поступове знищення історичної споруди.
Що варто знати
Руїни відкриті, офіційного режиму відвідування немає. Найкраще їхати в суху погоду — після дощів територія біля руїн стає важкопрохідною. Усередину заходити не варто: конструкції аварійні, частина стін може обсипатися.
Для фотографів це одна з найатмосферніших занедбаних садиб Житомирщини. Але водночас — одна з найболючіших ілюстрацій того, як Україна втрачає свою історичну архітектуру просто на очах.
Що поруч
Бровки Перші входять до Андрушівської громади й лежать неподалік Андрушівки та Бердичева, тож поїздку до руїн зручно поєднати з іншими історичними місцями:
- палац Бержинських-Терещенків в Андрушівці;
- історичний центр Бердичева;
- монастир Босих кармелітів у Бердичеві.
Фото: проєкт «Українські архітектурні пам’ятки. Спадщина».
