Малинська «Калюжа»: кар'єр з підводним музеєм за 100 км від Ки

Приблизно за сто кілометрів від Києва, на околиці міста Малин Житомирської області, лежить невелике озеро з кришталевою водою. Місцеві звуть його просто — «Калюжа». Назва звучить майже зневажливо, але саме тут працює єдиний в Україні підводний музей у прісній воді, тренуються військові водолази, а поранені бійці вперше після ампутацій відчувають, що тіло знову може рухатися без болю. І саме тут уже понад десять років триває затяжна судова війна між громадою, яка вважає це місце своєю перлиною, і компанією, яка хоче повернути сюди видобуток граніту.

Це матеріал не лише про красиве селфі на тлі гранітних стін. Це — повна картина місця: як туди дістатися, скільки це коштує, чим воно унікальне, чого варто остерігатися і чому доля «Калюжі» досі не вирішена.

Чому сюди варто їхати

Малинська «Калюжа» — рідкісний в Україні приклад того, як покинутий промисловий об'єкт перетворився на справжню туристичну локацію без жодного інвестора чи девелопера. Гранітний кар'єр, який виробили ще за радянських часів, затопило ґрунтовими водами — і на глибині 15 метрів ентузіасти-дайвери влаштували музей: якір, копію військового мотоцикла, трансформаторну будку, макет підводної міни. Це єдиний прісноводний підводний музей країни, і туди можна зануритися як досвідченому дайверу, так і новачку з інструктором.

Але «Калюжа» — це не тільки про дайвінг. Береги придатні для купання і засмагання, вода взимку та навесні надзвичайно прозора, а краєвид гранітних стін, що відбиваються у воді, справді нагадує мініатюрний каньйон. Місцеві жителі жартома називають водойму «малинськими Мальдівами» — і, зважаючи на те, наскільки чистішою виглядає ця вода порівняно з рікою Ірша чи міським водосховищем, у цьому жарті є чимала частка правди.

Водночас це місце з характером і драмою: роками громада відстоює «Калюжу» від компанії, яка хоче відновити тут видобуток щебеню. Їхати сюди варто, поки ця драма ще не отримала фінального рішення — і поки водойма ще існує в тому вигляді, який роками формувала громада, а не бізнес-план.

Історія: від кар'єру до озера

Ділянка, яку сьогодні називають «Калюжею», офіційно відома як Городищенська ділянка Малинського родовища гранітів — четвертий за рахунком кар'єр у цій місцевості. Розробляти його почали в 1970-х роках, а закрили у 1995-му. Причин було декілька: складні гірничо-геологічні умови, обмеженість території між рікою Ірша і залізницею, зростання собівартості видобутку понад ринкову ціну, а також негативний вплив на житловий сектор Малина, який опинився неподалік. Одна з місцевих публікацій згадує серед причин закриття і вплив підвищеного радіаційного фону в регіоні — Малинщина частково входить до зони, забрудненої внаслідок аварії на ЧАЕС, хоча ця деталь підіймається лише окремими місцевими авторами і не є головною версією закриття.

Після зупинки видобутку котлован поступово заповнили ґрунтові води — це сталося вже у 1990-х. Так з'явилося озеро глибиною близько 15 метрів, яке дайвери жартівливо охрестили «калюжею»: за їхніми мірками справжнього кар'єру ця водойма виглядала занадто дрібною (для порівняння, сусідні кар'єри в селі Гранітному — глибиною понад 110 метрів).

У серпні 2011 року активісти дайвінг-організації Dive Time (в окремих джерелах — DiveTeam) заснували тут підводний музей, розмістивши на дні перші експонати. Ідея прижилася: з роками музей поповнювали дайверські клуби з різних міст України, і сьогодні під водою можна побачити якір, дерев'яний човен, копію німецького військового мотоцикла, трансформаторну будку, насосну станцію та макет підводної міни.

Загроза нависла над «Калюжею» вже у 2015 році, коли компанія ТОВ «БМ Граніт-У», що орендувала територію колишнього кар'єру, заявила про намір відкачати воду та відновити видобуток граніту й виробництво щебеню. Відтоді конфлікт то затихає, то спалахує знову — про це детальніше в розділі про екологію та судову боротьбу нижче.

Географія та природні характеристики

Розташування: південно-східна околиця міста Малин, Житомирська область, приблизно 100 км від Києва (117 км залізницею).
Орієнтовні координати: близько 50,756° пн. ш., 29,322° сх. д. (за даними карт Visicom; для точної навігації краще звірятися з супутниковою картою безпосередньо перед поїздкою).
Площа водойми: 19,3 га (за офіційними даними Малинської міської ради).
Максимальна глибина: близько 15 метрів (більшість джерел, включно з Вікіпедією та міськрадою, погоджуються саме на цій цифрі; окремі туристичні блоги пишуть про глибину до 20 м — ймовірно, плутаючи «Калюжу» з сусіднім, значно більшим кар'єром у Гранітному, який має зовсім інші масштаби — понад 110 м углиб і 120 м завширшки).
Прозорість води: від 2 до 12 метрів залежно від сезону — найкраща видимість із січня по червень, до середини літа вода помітно каламутніє.
Температура: на глибині вода тримається холодною цілий рік — приблизно 4–6°C, тоді як поверхня влітку прогрівається достатньо для купання (саме тому береги влітку заповнені відпочивальниками, а дайвери занурюються в гідрокостюмах цілий рік).
Порода: гранітні стіни кар'єру — ті самі поліські граніти, якими здавна славиться Малинщина.
Риба: за словами місцевих рибалок тут ловляться окунь, плотва, піскар і бичок.
Рослинність і ландшафт: типовий поліський краєвид — соснові й мішані ліси навколо кар'єру; детальних ботанічних чи зоологічних інвентаризацій цієї конкретної водойми в публічних джерелах не знайдено, тож наводити перелік конкретних видів дерев чи тварин було б домислом.

Підводний музей: що там є і як зануритися

Музей заснували у серпні 2011 року активісти дайвінг-організації Dive Time. Ідея була проста: перетворити занедбаний кар'єр на щось більше, ніж просто яму з водою. Відвідування музею як такого — безкоштовне, оскільки це не комерційний проєкт, а ініціатива спільноти захоплених дайверів.

Для більшості відвідувачів найбільший інтерес викликає саме те, що приховує дно Малинського підводного музею. І недарма — занурення тут більше схоже на екскурсію, ніж на звичайне плавання. У прозорій воді гранітного кар'єру експонати виглядають зовсім інакше, створюючи незвичну атмосферу справжнього підводного музею.

Серед найвідоміших експонатів — автомобіль, мотоцикл, гармата, муляж морської міни, макет людського скелета, затоплений човен, кований якір, трансформаторна будка, насосна станція, платформа та навіть новорічна ялинка, яку дайвери традиційно встановлюють під водою. Кожен із цих об'єктів став частиною унікальної експозиції, аналогів якій в Україні майже немає.

Саме завдяки цьому Малинська «Калюжа» цікава не лише професійним дайверам. Тут можна не просто зануритися під воду, а й пройти справжнім підводним маршрутом, розглядаючи експонати, фотографуючи їх і відкриваючи для себе незвичайний світ, який щороку приваблює туристів та любителів дайвінгу з різних куточків України.

Що можна побачити під водою:

кований якір;
дерев'яний човен;
копію німецького військового мотоцикла;
трансформаторну будку;
насосну станцію;
макет підводної міни (торпеди);
статую княгині Ольги;
кілька автомобілів;
скульптурні композиції, подаровані різними дайв-клубами України.

За словами інструктора Павла Богдана (автора каналу Dive UA Film, одного з творців музею), станом на 2025 рік на дні кар'єру налічується близько 30 експонатів — усі вони встановлені самими дайверами без жодного бюджетного фінансування, лише завдяки ентузіазму спільноти.

Зануритися можуть як сертифіковані дайвери самостійно, так і новачки — у супроводі інструктора. Офіційного постійного дайв-центру безпосередньо на «Калюжі» в жодному з джерел не виявлено: сюди періодично організовують виїзди столичні дайвінг-клуби (наприклад, київський клуб «Морський Їжак» проводив тут групові виїзди з платою за участь у діапазоні кількох десятків доларів, хоча ці цифри — застарілі й потребують уточнення напряму в клубах перед поїздкою). Якщо плануєте занурення, розумно заздалегідь написати в один із київських дайв-клубів (SSI/PADI-сертифікованих) і запитати про найближчий виїзд саме на Малинський кар'єр — це найнадійніший спосіб дізнатися актуальну ціну та розклад.

На малинській «Калюжі» проходять реабілітацію військові після поранень і ампутацій

Малинська «Калюжа» вже багато років є не лише відомою дайвінг-локацією, а й місцем, де допомагають українським Захисникам відновлюватися після важких поранень. За словами інструктора з дайвінгу та упорядника підводного музею Павла Богдана, після початку повномасштабної війни тут проводили реабілітаційні занурення для військових, які втратили кінцівки або отримали тяжкі травми.

Фото надав Павло Богдан для сайту Malyn Media

Перебування під водою створює ефект невагомості, що дозволяє людям знову відчути свободу рухів, поступово відновлювати фізичні навички та психологічний стан. Для багатьох бійців такі занурення стали важливою частиною повернення до повсякденного життя.

Павло Богдан

Крім реабілітації, «Калюжа» вже багато років використовується як навчальний полігон. Тут проходять тренування та відпрацювання навичок водолази ДСНС, військовослужбовці, бійці Національної гвардії, прикордонники та інші силові підрозділи. Завдяки великій глибині, прозорій воді та підводним об'єктам кар'єр став одним із найкращих місць в Україні для підготовки водолазів.

Саме тому для багатьох українців «Калюжа» — це значно більше, ніж туристична локація. Це місце, де навчають, рятують і допомагають відновлюватися тим, хто захищає Україну.

Як дістатися з Києва

Електричка (найдешевше)

Приміські поїзди курсують за маршрутом Київ-Пас. — Малин (частина — до Коростеня, з зупинкою в Малині). Квиток коштує близько 40 грн, відстань — 117 км, час у дорозі — від 2 год 20 хв до 2 год 45 хв залежно від поїзда. Електрички відправляються з Києва кілька разів на день; актуальний розклад варто звіряти на сайті Укрзалізниці або на poizdato.net безпосередньо перед поїздкою.

Поїзд далекого сполучення

Через Малин проходять і поїзди дальнього прямування (наприклад, київсько-луцького напрямку). Квиток коштує від ~134 грн, час у дорозі часто коротший за електричку.

Автобус/маршрутка

Сучасні перевізники (Busfor, BlaBlaCar Bus, 7-Time) пропонують квитки на комфортабельні автобуси за 300–600 грн, час у дорозі — близько 1 год 35 хв. Це найшвидший регулярний варіант, хоч і найдорожчий із громадського транспорту.

Розклад автобус Малин — Київ: бронювання та посадка

Попутка (BlaBlaCar carpooling)

Найдешевший і водночас найшвидший варіант для одноденної поїздки — спільні поїздки на BlaBlaCar, від ~170 грн, у дорозі приблизно 1 год 20 хв.

Автомобілем

Орієнтир — траса Е373 (Житомирська траса) з Києва. Проїхавши село Українка, на першому перехресті потрібно повернути ліворуч у напрямку Малина. В'їхавши в місто, рухайтесь вулицею Городищанська; одразу за залізничним переїздом — ліворуч на ґрунтову дорогу, яка веде безпосередньо до кар'єру. Дорога від краю міста до водойми займає орієнтовно 10 хвилин.

Від вокзалу Малина пішки чи на таксі

Якщо ви приїхали потягом чи електричкою, рухайтесь вулицею Покровська до перетину з вулицею Городищанська, далі — тим самим маршрутом, що й на авто. Пішки це приблизно 30–40 хвилин; простіше і швидше — викликати таксі (працюють стандартні застосунки таксі, поширені в райцентрах Житомирщини) або домовитися з місцевим водієм на вокзалі.

Маршруткою: найближча маршрутка їде по вулиці Миру в напрямку Городища — саме туди варто сідати, якщо прямуєте до кар'єру. Офіційного розкладу з номером маршруту в відкритих джерелах не знайдено, тож найнадійніше — уточнити безпосередньо у водія, чи їде маршрут повз Городище і де краще вийти.

Бюджет вихідного дня

Оскільки мінімальна вартість дороги з Києва (навіть найдешевшою електричкою) — це вже близько 40–80 грн в один бік, чиста поїздка «до 100 грн» реалістична хіба для тих, хто вже перебуває в Житомирській області. Для киян орієнтир такий:

~200 грн: електричка туди-назад (80 грн) + бутерброди з дому + вода. Купання, прогулянка гранітними схилами, фото на згадку.
~500 грн: попутка BlaBlaCar в один бік (170 грн) + електричка назад (40 грн) + обід у бюджетному кафе Малина (кава + випічка в мережі «Аромат» чи «Мішель», близько 100–150 грн) + дрібні витрати.
~1000 грн: комфортний автобус або попутка в обидва боки, повноцінний обід у кафе на кшталт «Ранчо» чи «Квінта», можливо — сувенір чи морозиво з місцевої кав'ярні, залишок — на непередбачені витрати чи таксі.
1000+ грн: додайте ночівлю в єдиному сучасному готелі Малина («Замок Володарів» / готель «Україна», номери від ~750 грн/доба за сучасними цінами) — і отримаєте повноцінні вихідні з двома днями на кар'єрі та містом.

Чим унікальна «Калюжа»

Єдиний в Україні прісноводний підводний музей — за станом на 2026 рік це досі унікальний статус серед українських водойм.
12-те місце в рейтингу найкращих водойм України для дайвінгу (платформа Rybalka.club, липень 2026) — серед 12 водойм країни, придатних для занурень, «Калюжа» — єдина зі скульптурами та артефактами на дні.
Тренувальний майданчик для рятувальників і військових — тут проходили підготовку підрозділи ДСНС, Нацгвардії та ЗСУ.
Місце реабілітації поранених бійців — інструктор Павло Богдан розповідав, що дайвінг тут допомагає військовим після ампутацій і травм вперше за довгий час відчути свободу руху без болю.
«Малинські Мальдіви» — неофіційна народна назва, яку водоймі дали самі туристи та місцеві за колір і прозорість води.
Символ спротиву громади — рідкісний в Україні приклад, коли жителі райцентру роками через суди й акції протесту відстоюють право на власне озеро.

Дайвінг: клуби, ціни, навчання

Постійного дайв-центру на самій «Калюжі» немає — це принципово відрізняє її від, наприклад, підводного музею в Одесі, де водолази чекають відвідувачів просто на пляжі. Натомість заняття та виїзди організовують клуби переважно з Києва:

виїзди на кар'єр практикують клуби на кшталт «Морський Їжак» (su-club.kiev.ua) — орієнтовна історична ціна виїзду становила близько 50 доларів (дані 2020 року, вимагають уточнення);
базове навчання дайвінгу (курс Open Water Diver за системами PADI/SSI/SDI) у київських школах коштує в середньому 9 000–12 500 грн за груповий/індивідуальний курс, пробне занурення — 500–1 200 грн; це загальноукраїнські орієнтири цін базових київських дайв-центрів, не тарифи конкретно за виїзд на «Калюжу».

Порада: якщо хочете саме зануритися в підводний музей, а не просто скупатися, шукайте групу через фейсбук-спільноти українських дайверів або safaris-групи, які регулярно організовують виїзди саме в Малин — це практичніше, ніж шукати окремий «дайв-центр на Калюжі», якого офіційно не існує.

Відпочинок на березі

На березі кар'єру можна:

купатися і засмагати (вода придатна для купання за описом офіційної сторінки Малинської міськради);
влаштувати пікнік чи шашлики;
порибалити (див. розділ нижче);
зупинитися з наметом просто на березі (це практика, яку описує і сама міськрада);
прогулятися гранітними схилами та пофотографувати краєвиди.

Даних про офіційну оренду SUP-дощок, байдарок чи катамаранів на місці не знайдено — судячи з усіх джерел, це неорганізований, «дикий» відпочинок без прокатної інфраструктури. Якщо хочете покататися на SUP чи байдарці — привозьте своє спорядження.

Риболовля

За словами місцевого мешканця Вадима Маципуренка, який рибалить тут щотижня, у «Калюжі» водяться окунь, плотва, піскар і бичок. Офіційних заборон на риболовлю в джерелах не згадується — водойма використовується місцевими як звичайне рибальське місце. Про раків достовірної інформації не знайдено — про них публічно ніхто не звітував, тож стверджувати щось напевно не варто.

Питання безпеки під час купання

Варто пам'ятати про типові ризики будь-якого затопленого кар'єру:

різкий перепад глибини одразу біля берега (типово для гранітних кар'єрів — на відміну від пологих природних пляжів);
холодна вода на глибині цілий рік, навіть коли поверхня тепла;
відсутність рятувальної служби чи облаштованого пляжу з рятувальниками;

Для дітей: наглядайте за ними постійно, не дозволяйте запливати далеко від берега і стрибати в незнайомих місцях, оскільки дно кар'єру нерівне й глибина може різко змінюватися.

Найкращі кадри: фото і відео

Найбільш «інстаграмний» ефект дають гранітні стіни, що відбиваються у прозорій воді — особливо навесні та на початку літа, поки вода ще чиста. У відкритому доступі є:

відео підводних занурень у музеї на YouTube (зокрема запис занурення від 29 червня 2024 року на глибині близько 15 м);
матеріали про музей на офіційній сторінці Малинської міської ради;
підбірка коротких відео під тегом «Малин Озеро Калюжа» на TikTok;
телесюжети про судову боротьбу навколо кар'єру від Суспільного Житомир — вони ж дають хороше уявлення про те, як виглядає узбережжя й «пляжі», які облаштували самі місцеві.

Що кажуть люди: відгуки

Загальна картина відгуків і коментарів у ЗМІ та соцмережах доволі одностайна:

Подобається:

прозорість і чистота води порівняно з рікою Ірша та Малинським водосховищем («Малинським морем»), які місцеві описують як каламутні й забруднені;
атмосфера «дикого», неторканого місця з гранітними краєвидами;
унікальність підводного музею — навіть ті, хто не пірнає, згадують його як родзинку міста;
безкоштовність і доступність — місце не комерціалізоване.

Не подобається / турбує:

юридична невизначеність і страх, що місце «заберуть» під видобуток граніту;
сміття, що накопичується влітку;
відсутність офіційної інфраструктури — рятувальників, облаштованого пляжу, вказівників;
періодичні конфлікти з охороною орендаря території.

Що є поруч

У самому Малині:

Фабрика банкнотного паперу Національного банку — єдине в Україні підприємство, де виробляють папір для гривень і паспортів;
Урочище Гамарня — маєток родини Миклухо-Маклая (родина знаменитого дослідника Папуа-Нової Гвінеї родом саме звідси), сьогодні тут лісотехнічний коледж зі старовинним парком (є дерева віком у кілька століть) і невеликим краєзнавчим музеєм;
Малинське водосховище («Малинське море») на річці Ірша — з міським пляжем, але, за словами місцевих, значно каламутніше за «Калюжу»;
Ландшафтний заказник «Гамарня» — 1077 га природоохоронної території, створеної рішенням облвиконкому 1982 року;
Міський парк культури і відпочинку ім. М.М. Миклухо-Маклая з меморіалом підпільникам;
православний собор на центральній площі та колишня будівля синагоги, де сьогодні розміщена пожежна частина, — цікавий штрих до історії міста.

У кількох кілометрах:

Кар'єри села Гранітне — діючі й затоплені гранітні кар'єри, один з яких вважається одним із найбільших в Україні (ширина понад 1200 м, глибина понад 110 м); хутір під видобуток тут заклали ще у 1928 році.

Де поїсти в Малині

Кафе «Ранчо» — вул. Шевченка, 158, тел. +380 93 114 77 40. Банкетний зал на 100 місць, підходить і для звичайного обіду.
Ресторан-караоке-суші-бар «Асторія» — вул. Грушевського, 6, тел. +380 67 537 33 91. Широка кухня — від української до японської та мексиканської, працює цілодобово.
РЦ «Замок Володарів» — вул. Грушевського, 12, центральна Соборна площа. Український та японський менеджу, Wi-Fi, паркування.
Кафе-заправка-автомийка «Квінта» — вул. Грушевського, 1Б. Рейтинг 4,7/5 за відгуками користувачів (станом на 2022 рік).
Мережі кав'ярень «Аромат» та «Michelle» — кілька точок по місту (вул. Грушевського 9 і 27, Соборна площа) — кава, тістечка, морозиво: варіант для швидкого перекусу перед чи після кар'єру.
Ресторан «Ірша» — вул. Кримського, 2 — класичний пострадянський заклад.

Точні актуальні меню й середні чеки краще перевіряти безпосередньо перед поїздкою — частина даних про заклади Малина в мережі застаріла на кілька років.

Де переночувати

Постійних кемпінгів, садиб чи готелів безпосередньо на березі «Калюжі» не знайдено в офіційних джерелах, але за місцевими підказками варіантів насправді більше, ніж здається:

Готель у РЦ «Замок Володарів» (готель «Україна») — єдиний класичний готель у центрі міста, вул. Грушевського, 12. За старими даними ціни починалися від ~100 грн (стандарт) до 430 грн (люкс); за сучасними агрегаторами номери в цій же будівлі коштують від ~750 грн/добу — орієнтуйтеся на актуальну ціну під час бронювання, а не на застарілі цифри.
Готель «RETRO MALYN» — при Малинській фабриці банкнотного паперу працює відомчий готель саме з такою назвою. Офіційного сайту чи прайсу в перевірених джерелах не знайдено — за наявністю номерів та цінами варто звертатися напряму або уточнювати через довідкову міста.
Хостел у Малині — місцеві також згадують хостел як бюджетний варіант ночівлі в місті; адресу та ціни варто уточнювати безпосередньо перед поїздкою, оскільки в жодному з опрацьованих джерел офіційної картки цього закладу не знайдено.
Намет «дикарем» — найбюджетніший варіант. Влітку, якщо тепло, найдешевше й найатмосферніше — заночувати просто неба. Береги кар'єру оточують соснові галявини, а поруч тече річка Ірша, тож можна вибрати місце і біля води кар'єру, і трохи осторонь, серед сосон ближче до річки. Це заощадить фактично всю суму на житло — знадобиться тільки намет і спальник.
Якщо потрібні кемпінги, спа-готелі чи садиби «в лісі» з повним комфортом — ширший вибір заміського житла в напрямку Житомира (30+ км від Малина).

30+ цікавих фактів про Малинську «Калюжу»

Це єдиний в Україні прісноводний підводний музей.
Музей заснували у серпні 2011 року дайвери-ентузіасти з організації Dive Time.
Кар'єр розробляли з 1970-х по 1995 рік.
Ямою заповнили ґрунтові води вже у 1990-х.
Максимальна глибина — близько 15 метрів.
Назва «Калюжа» — жарт досвідчених дайверів: за їхніми мірками це доволі неглибока водойма.
Площа водної поверхні — 19,3 гектара.
Видимість під водою сягає 12 метрів навесні та взимку.
До середини літа вода помітно каламутніє.
Температура на глибині тримається на рівні 4–6°C цілий рік.
Серед експонатів музею — копія німецького військового мотоцикла.
Є також кований якір, дерев'яний човен і статуя княгині Ольги.
На дні лежить трансформаторна будка і насосна станція.
Є макет підводної міни (торпеди), а загалом, за словами одного з творців музею, на дні налічується близько 30 експонатів.
Відвідування підводного музею безкоштовне.
У 2026 році «Калюжа» посіла 12-те місце в рейтингу найкращих водойм України для дайвінгу.
Тут тренувалися підрозділи ДСНС, Нацгвардії та ЗСУ.
Місце використовували для реабілітації поранених військових, зокрема після ампутацій.
Місцеві й туристи називають водойму «малинськими Мальдівами».
Загроза відновлення видобутку граніту нависає над «Калюжею» щонайменше з 2015 року.
У 2021 році мешканці Малина протестували цілий місяць проти видобутку.
У 2023 році близько сотні жителів підписали звернення проти розробки кар'єру.
У квітні 2025 року апеляційний суд повністю анулював дозвіл компанії на видобуток граніту — перемога громади.
Через кілька тижнів компанія домоглася перегляду цього ж рішення.
У червні 2025 року на території встановили ворота й охорону — жителі знесли їх.
Того ж місяця сталася підозра на підпал техніки компанії — розслідує поліція.
Станом на червень 2026 року справа розглядається у Верховному Суді.
Найближчі житлові будинки розташовані лише за ~500 метрів від кар'єру.
За екологічним звітом, відкачування води могло б знизити рівень у місцевих криницях на 1,36 м.
Малин — єдине місто в Україні, де друкують банкнотний папір для гривень і паспортів.
Дослідник Микола Миклухо-Маклай має родинне коріння саме з Малинщини.
Ландшафтний заказник «Гамарня» біля Малина займає 1077 гектарів і існує з 1982 року.
Неподалік розташовані значно більші й глибші (110+ метрів) гранітні кар'єри села Гранітне, розробка яких триває й досі.

Легенди та місцевий фольклор

Прямих задокументованих легенд чи міфів про «Калюжу» в перевірених джерелах небагато, але є кілька цікавих штрихів:

Один із місцевих журналістів обіграв у заголовку статті про конфлікт навколо кар'єру стару українську приказку про те, що правду можна топтати в калюжу — і вона однаково залишиться чистою. Це не стільки легенда, скільки влучна гра слів, що прижилася в місцевому інформаційному просторі як символ протистояння громади і бізнесу.
Серед дайверської спільноти згадуються оптичні ілюзії на глибині — тіні від водоростей і завислих часточок, які новачки іноді сприймають за силуети чи «привидів» на дні. Це не задокументований міський міф, а скоріше дайверський фольклор, що додає місцю атмосфери.

Якщо у вас є власна історія чи легенда про «Калюжу», якою хочете поділитися, — пишіть у коментарях під матеріалом: можливо, вона поповнить наступну версію цього гіда.

Екологія та судова боротьба: детальна хронологія

Це найважливіший розділ для розуміння того, чому майбутнє «Калюжі» невизначене.

2007 рік: ТОВ «БМ Граніт-У» отримує спеціальний дозвіл на користування надрами терміном на 20 років.
2015 рік: компанія заявляє про намір відкачати воду та відновити видобуток граніту й виробництво щебеню — під загрозою опиняється щойно створений підводний музей.
2018–2019 роки: загроза музею зберігається, тема регулярно з'являється в місцевих ЗМІ.
2021 рік: місяць протестів мешканців проти видобутку.
2023 рік: збір підписів, звернення до міського голови й депутатів, акція на центральній площі Малина за участю близько сотні людей.
Квітень 2025 року: Сьомий апеляційний адміністративний суд повністю анулює спеціальний дозвіл компанії на користування надрами.
Квітень-травень 2025 року: компанія подає заяву про перегляд рішення «за нововиявленими обставинами», посилаючись на новий висновок з оцінки впливу на довкілля; громада направляє колективне звернення Президенту та іншим органам влади.
Червень 2025 року: апеляційний суд скасовує власне попереднє рішення й підтверджує дозвіл компанії; на території з'являються ворота й охорона; жителі знесли ворота; невдовзі — підозра на підпал техніки компанії.
Липень 2025 року: позачергова сесія міської ради щодо майбутнього «Калюжі», громадський тиск триває.
Лютий 2026 року: Верховний Суд скасовує рішення апеляції через процесуальні порушення й повертає справу на новий розгляд.
Березень 2026 року: апеляційний суд дає компанії п'ять днів на усунення недоліків у заяві.
Квітень 2026 року: апеляційний суд знову стає на бік компанії — дозвіл залишається чинним.
Червень 2026 року: Держгеонадра оскаржують це рішення, Верховний Суд відкриває касаційне провадження.
Липень 2026 року (на момент публікації цього матеріалу): справа досі перебуває у Верховному Суді, остаточне рішення не ухвалене.

Окремо варто згадати позицію Житомирської ОВА: у відповіді на звернення громади в 2025 році адміністрація підтвердила, що компанія має всі необхідні дозвільні документи, а виконком Малинської міськради навіть не заперечує проти намірів компанії — і готовий сприяти облаштуванню повноцінної рекреаційної зони з безпечними місцями для купання, якщо видобуток таки розпочнеться.

Питання сміття на березі теж піднімалося в місцевій пресі — за два місяці купального сезону територія навколо водойми, за спостереженнями місцевих, встигає покритися пляшками й рештками пікніків. Організованої системи прибирання чи офіційного еко-моніторингу якості води в публічних джерелах не задокументовано.

Практичні поради

Коли їхати: з січня по червень вода найпрозоріша для дайвінгу; для купання очевидний вибір — літні місяці, хоча вода на глибині лишається холодною цілий рік.
Що взяти з собою: взуття для купання (дно й береги — гранітні, часто гострі), сумку для власного сміття, готівку (дрібні заклади Малина можуть не приймати картки), достатньо води й їжі — облаштованих кіосків безпосередньо на кар'єрі немає.
Мобільний зв'язок: Малин — районний центр із населенням, тож стандартне покриття українських операторів там є; безпосередньо на околиці кар'єру якість зв'язку окремо не задокументована.
Продукти і вода: на самій «Калюжі» немає жодної інфраструктури — ні кіоску, ні магазину. Все необхідне (воду, їжу, лід тощо) варто закупити заздалегідь у місті. Зручний орієнтир — магазин на виїзді з Малина в районі Малинського ліцею №6, останній пункт «цивілізації» перед дорогою до кар'єру.
Парковка: організованого майданчика немає — авто залишають узбіч ґрунтової дороги, що веде до водойми.
Перед поїздкою: зважаючи на нестабільний доступ у минулому (ворота, охорона), варто перевірити свіжі новини на MALYN.MEDIA або в місцевих спільнотах у соцмережах — чи територія наразі відкрита для відвідувачів.
Повага до місцевих: це не туристичний атракціон із квитками, а місце, яке громада роками відстоює власними силами — заберіть своє сміття і поводьтеся так, ніби це чийсь двір. Бо для малинчан це саме так і є.

FAQ (20 питань):

Що таке Малинська «Калюжа»? Це затоплений гранітний кар'єр на околиці міста Малин Житомирської області, відомий насамперед завдяки єдиному в Україні прісноводному підводному музею.
Скільки кілометрів від Києва до «Калюжі»? Приблизно 100 км по прямій, 117 км залізницею.
Як дістатися з Києва без машини? Електричкою (~40 грн, 2,5–3 год), поїздом дальнього прямування (від ~134 грн), автобусом (300–600 грн, ~1,5 год) або попуткою BlaBlaCar (від ~170 грн, ~1 год 20 хв).
Скільки коштує вхід на «Калюжу»? Вхід безкоштовний — це неофіційне, неприватизоване місце відпочинку.
Чи можна купатися в «Калюжі»? Так, місцеві та туристи регулярно купаються тут, хоча офіційно облаштованого пляжу з рятувальниками немає, і вода на глибині холодна цілий рік.
Яка глибина Малинської «Калюжі»? Близько 15 метрів у найглибшому місці.
Чому кар'єр називають «Калюжею»? Досвідчені дайвери жартома дали таку назву, бо порівняно з іншими кар'єрами (наприклад, у сусідньому Гранітному, глибиною понад 110 м) 15 метрів здалися їм несерйозною глибиною.
Що таке підводний музей на «Калюжі»? Це затоплена експозиція з якорем, копією військового мотоцикла, трансформаторною будкою, човном і макетом підводної міни, створена дайверами клубу Dive Time у 2011 році.
Чи можна зануритися в підводний музей без досвіду дайвінгу? Так, новачки можуть зануритися в супроводі сертифікованого інструктора.
Скільки коштує дайвінг на «Калюжі»? Постійного прайс-листа на місці немає — заняття організовують виїзні клуби з Києва; орієнтир для базового навчання дайвінгу в українських школах — 9 000–12 500 грн за курс, пробне занурення — 500–1 200 грн.
Чи є на «Калюжі» дайв-центр? Постійного дайв-центру на самій водоймі немає — виїзди організовують клуби з інших міст.
Яка риба водиться в «Калюжі»? За словами місцевих рибалок — окунь, плотва, піскар і бичок.
Чи безпечно купатися дітям? Варто бути обережним: біля берега можливий різкий перепад глибини, рятувальної служби немає, тому дітей слід постійно наглядати.
Чи можна ставити намети на березі? Так, це поширена практика серед відвідувачів.
Чи загрожує «Калюжі» видобуток граніту? Так, компанія ТОВ «БМ Граніт-У» роками намагається відновити видобуток; станом на середину 2026 року справа перебуває у Верховному Суді.
Чи можна зараз вільно потрапити на «Калюжу»? У 2025 році територія тимчасово охоронялася компанією-орендарем, після чого жителі знесли встановлені нею ворота; перед поїздкою варто перевірити свіжі місцеві новини щодо доступу.
Коли краще їхати на «Калюжу» для дайвінгу? З січня по червень, поки вода найпрозоріша — до 12 метрів видимості.
Де поїсти біля «Калюжі»? Безпосередньо на кар'єрі закладів харчування немає; найближчі кафе і ресторани — в місті Малин («Ранчо», «Асторія», «Квінта», кав'ярні «Аромат» і «Michelle»).
Де переночувати біля «Калюжі»? Готелів чи кемпінгів безпосередньо біля водойми немає; в самому Малині працює готель у РЦ «Замок Володарів».
Що ще подивитися в Малині крім «Калюжі»? Єдину в Україні фабрику банкнотного паперу, маєток родини Миклухо-Маклая в урочищі Гамарня, Малинське водосховище та кар'єри села Гранітне.