Сьогодні, 22 серпня, Малинська громада вшановує пам’ять свого земляка — Сергія Сергійовича Слобожана. Старший солдат 95-ї окремої десантно-штурмової бригади прийняв свій останній бій 22 серпня 2022 року на Донеччині. Мужньому Захиснику було лише 29 років.
Велика родина, любов до землі та найголовніша людина в житті
Сергій народився 25 листопада 1992 року в селі Іванівка. Він зростав у багатодітній родині, будучи восьмою дитиною. Змалечку був привчений до праці та поваги до рідної землі. Навчався в місцевій загальноосвітній школі, а згодом здобув професію тракториста у Малинському професійному ліцеї.
Після строкової служби у 2011 році Сергій повернувся до цивільного життя у рідне село, де працював у приватному підприємстві «Лось». Найбільшою радістю та сенсом його життя став син, який народився у 2016 році. Як згадують рідні, Сергій безмежно любив свою дитину, був доброю, щирою та відповідальною людиною.
«Мамо, хто як не я?»
З початком повномасштабного вторгнення Сергій не зміг залишитися осторонь. Коли мати зі сльозами та тривогою запитувала його про рішення йти на війну, він відповів коротко, але твердо: «Мамо, хто як не я?».
У цих словах відобразився весь його характер — готовність брати на себе відповідальність за найдорожче: свою родину, свій дім і свою країну, навіть коли попереду чекала смертельна небезпека.
Шлях воїна: порятунок побратимів та останній бій
Сергій став на захист Батьківщини у складі славетної 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він служив на посаді старшого навідника десантно-штурмового взводу (13-й батальйон, 3-тя рота). Бойовий шлях воїна з позивним «Васільок» пролягав через найгарячіші точки: Харківщину, Ізюмський та Слов’янський напрямки, Донеччину.
Для побратимів Сергій став надійним другом і справжнім ангелом-охоронцем — він не раз виносив поранених товаришів із поля бою, ризикуючи власним життям.
Життя Героя трагічно обірвалося 22 серпня 2022 року внаслідок ворожого артилерійського удару неподалік населеного пункту Долина на Донеччині.
Пам'ять, яка не має дати
Подвиг Сергія Слобожана назавжди вписаний в історію України та його рідного краю:
- 16 вересня 2022 року йому посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади».
- Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Відзначений церковною медаллю «За жертовність і любов до України».
Він міг залишитися вдома і думати про власну безпеку, але обрав захист України. Його слова «Мамо, хто як не я?» сьогодні звучать як заповіт для всіх нас. Сергій назавжди повертається в рідну Іванівку у світлих спогадах, молитвах земляків та в імені, яке ніколи не буде забуте.
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
