20 серпня минає рівно рік, як не стало Миколи Миколайовича Петренка — молодшого сержанта, водія-сапера інженерно-саперної роти, який загинув у важких боях на Донеччині лише за три дні після свого 52-го дня народження.
Микола народився 17 серпня 1973 року в Малині. Тут навчався у школі № 1, здобув фах у професійно-технічному училищі № 36, а потім довгі роки працював на ТОВ «Юнігран». Друзі й колеги знали його як людину щиру, добру, працьовиту й дружелюбну — за те, що б не брався, все проявили наполегливість і майстерність. Особливо любив будівництво, вмів власними руками створювати красу й затишок, а порядність, надійність і справедливість були рисами, за якими його пам'ятають.
Але понад усе для Миколи Миколайовича була родина. Дружина й діти — його всесвіт, радість і сенс життя. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, найдорожчим сином і братом — щиро любив своїх батьків і брата, завжди був для них опорою й підтримкою.
У квітні 2022 року, попри вік, Микола Миколайович став на захист України. Пройшов запеклі бої за звільнення Мар'їнки, воював під Лиманом, Слов'янським і Краматорським. За проявлену мужність і героїзм був нагороджений багатьма медалями та відзнаками.
20 серпня 2025 року, під час важких боїв поблизу села Коровій Яр Краматорського району на Донеччині, Микола Миколайович загинув.
До останнього подиху він залишився вірним присязі та своїм народові. Його відвага, людяність і доброта назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і всіх, хто його знав.
Вічна пам'ять Захиснику України Миколі Миколайовичу Петренку.
