4 вересня — день, коли Малинщина втратила трьох своїх захисників. Цього дня загинули Вячеслав Пензеник, Богдан Романчук та Віктор Недашківський.
У кожного була своя історія, родина, робота, мрії та життєві плани. Їх об’єднало одне — готовність захищати Україну.
Вячеслав Пензеник
Вячеслав Васильович Пензеник народився 3 червня 1994 року в Києві. Дитинство та шкільні роки його минули у селі Вишів Малинського району.
Рідні та знайомі згадували Вячеслава як веселого, допитливого та щирого хлопця, який із дитинства мав багато друзів.
У 2009 році він закінчив Вишівську школу. Потім навчався у Малинському ПТУ, де здобув спеціальності тракториста-машиніста та слюсаря.
У листопаді 2017 року Вячеслава призвали на строкову військову службу. Після цього він вирішив пов’язати своє життя з армією.
У 2018 році підписав контракт із Збройними силами України та проходив службу в Маріуполі у складі Національної гвардії України. Там йому присвоїли військове звання сержанта. За службу Вячеслав неодноразово отримував грамоти та подяки.
Повномасштабна війна застала його в Охтирці на Сумщині. Після завершення контракту він працював на будівництві, однак із початком великої війни не зміг залишитися осторонь.
Вячеслав пішов до військкомату та знову став до лав захисників України.
Він служив старшим стрільцем механізованого взводу механізованої роти 57-ї бригади.
4 вересня 2022 року Вячеслав Пензеник загинув під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Сухий Ставок Бериславського району Херсонської області.
Після загибелі він тривалий час вважався безвісти зниклим. Пошуки тривали місяці, а офіційне сповіщення про смерть родина отримала майже через рік.
28 липня 2023 року Героя поховали в Малині на Алеї Героїв нового міського кладовища.
Богдан Романчук
Богдан Володимирович Романчук народився 8 вересня 1987 року в селі Лісниче Бершадського району Вінницької області. У Малині він згодом знайшов свій дім.
Після школи Богдан вступив до Бершадського училища, однак через складні сімейні обставини навчання не завершив. Він почав працювати, щоб допомагати матері та молодшим дітям у родині.
Працював на різних підприємствах Вінницької області та Києва. Згодом доля привела його до Малина. Тут він працював на меблевій фабриці, м’ясокомбінаті та пилорамі в Нових Вороб’ях.
У 2021 році Богдан одружився. У сім’ї народилися дві донечки.
Рідні згадують його як добру, щиру, працьовиту та люблячу людину. Богдан дуже любив риболовлю та готувати. Навіть перебуваючи на війні, намагався готувати для побратимів щось смачне.
Після початку повномасштабного вторгнення він прагнув потрапити до війська. У січні 2024 року Богдана мобілізували до ЗСУ.
Він служив солдатом, командиром відділення десантно-штурмової бригади.
Побратими характеризували його як відповідального та наполегливого військовослужбовця.
4 вересня 2024 року Богдан Романчук загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександрівка Кореневського району Курської області. Він отримав поранення, несумісні з життям, під час стрілецького бою з противником.
Після Богдана залишилися мама, тато, дружина, дві маленькі донечки, син, дві сестри та брат.
Його поховали на новому Городищанському кладовищі Малина.
Рішенням Малинської міської ради від 13 грудня 2024 року Богдану Романчуку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади».
Віктор Недашківський
Віктор Іванович Недашківський народився 18 вересня 1988 року. Його життя було тісно пов’язане не лише з військом, а й із громадським життям Малинщини.
Із самого початку російсько-української війни Віктор став на захист України. Спочатку займався волонтерством, а з 2014 року очолив Малинську самооборону.
Разом із побратимами з «Малинської сотні» він допомагав створювати перші блокпости на в’їздах до міста та навчав молодь військової справи.
Віктор також був керівником районної організації УНА-УНСО.
У 2015 році він підписав контракт і став військовослужбовцем Збройних сил України.
Із 2021 року Віктор Недашківський працював радником Малинського міського голови.
Військовий шлях Віктора був відзначений високими державними нагородами. Він став повним кавалером ордена «За мужність»: у 2019 році отримав орден III ступеня, у 2022 році — II ступеня, а в липні 2024 року — орден I ступеня.
Однак невдовзі після отримання найвищої з цих нагород життя захисника обірвалося.
4 вересня 2024 року Віктор Недашківський загинув унаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
Побратими та друзі згадували Віктора як справжнього Героя, надійного товариша та людину, яка багато років поспіль захищала Україну.
13 грудня 2024 року Малинська міська рада посмертно присвоїла йому звання «Почесний громадянин Малинської міської територіальної громади».
Три долі, одна дата
4 вересня назавжди залишиться особливою датою для Малинщини.
У 2022 році цього дня загинув Вячеслав Пензеник, який до останнього виконував свій військовий обов’язок.
У 2024 році громада втратила одразу двох своїх захисників — Богдана Романчука та Віктора Недашківського.
Вони були різними. Мали різний життєвий шлях, різні професії та різний військовий досвід. Але кожен із них зробив свій вибір — захищати Україну.
Їх уже немає поруч із рідними. Але залишилися родини, побратими, друзі, земляки та пам’ять, яку неможливо стерти.
Вічна пам’ять Вячеславу Пензенику, Богдану Романчуку та Віктору Недашківському.
Герої не вмирають.
