У селі Бровки Перші на Житомирщині стоять руїни палацу, який ще два десятиліття тому мав дах, вікна та цілком впізнавані риси шляхетної садиби. Сьогодні від колишнього маєтку Сцибор-Рильських залишилися уламки стін, частина колон та фрагменти фасаду, які поступово зникають під дощем, рослинністю й людською байдужістю.

Колись це була одна з помітних панських садиб регіону. Маєток належав роду Сцибор-Рильських — далеких родичів українського поета Максим Рильський. Будівля пережила революції, радянський період і навіть десятиліття використання як школи. Але не пережила покинутості.

Сьогодні руїни палацу дедалі частіше згадують у контексті втрати історичної спадщини Житомирщини. Місцеві краєзнавці та мандрівники прямо пишуть: пам’ятку фактично розтягують «на цеглу», а процес руйнування триває роками. 

Історія маєтку Сцибор-Рильських

Маєток Сцибор-Рильських належав родині Сцибор-Рильських щонайменше з XVIII століття. Сам палац звели у XIX столітті. Точна дата будівництва у відкритих джерелах відрізняється, однак більшість дослідників сходяться на тому, що садиба остаточно сформувалася саме в другій половині XIX століття. 

Після встановлення радянської влади будівлю націоналізували. Як і десятки інших панських маєтків по Україні, палац пристосували під громадські потреби. У різні роки тут діяла школа. Саме завдяки цьому будівля довго залишалася житловою та підтримувалася у відносно нормальному стані.

Ситуація різко змінилася після того, як навчальний заклад переїхав у нове приміщення. Палац залишився порожнім. Без охорони, без консервації та без будь-яких реставраційних робіт.

Рід Сцибор-Рильських та легенда про зникнення господаря

Історія Бровок Перших тісно пов’язана з родом Сцибор-Рильських — старовинною шляхетською родиною герба Остоя, яка залишила помітний слід не лише на Житомирщині, а й в історії української культури. З 1834 року селом разом із сусідніми Ярешками володів Діонизій-Каетан Сцибор-Рильський — двоюрідний брат Теодора Рильського, прадіда поета Максим Рильський. Сам Діонизій був онуком відомого Шимона Рильського та належав до місцевої польської шляхти, що володіла значними маєтками на Правобережжі.

У XIX столітті Сцибор-Рильські були впливовою родиною у регіоні. Відомо, що Діонизій Сцибор-Рильський протягом кількох років обіймав посаду сквирського повітового судді, куди його обирало місцеве дворянство. На той час Бровки Перші були доволі великим селом: у 1870 році тут проживали понад 700 православних мешканців і кілька десятків католиків.

Останнім власником маєтку до революційних подій 1917–1918 років був Оскар Сцибор-Рильський разом із дружиною Марією Раціборовською. Саме з цим періодом пов’язана одна з найвідоміших місцевих легенд.

Марія й Оскар Сцібор-Рильські - останні поміщики.

За переказами, коли після революції до палацу прийшли селяни та робітники вимагати передачі поміщицького майна, власник садиби не став чинити опору. Кажуть, він вийшов до людей на ґанок і попросив лише про одне — не руйнувати будинок, а використати його для громади, наприклад, під школу. Після цього господар повернувся всередину палацу й більше його ніхто не бачив.

Марія Сцібор-Рильська (Рациборовська), дружина Оскара Сцібор-Рильського у своєму маєтку в с.Бровки (1913)

Місцеві жителі розповідають, що в садибі існував підземний хід за межі маєтку. Нібито саме через нього Оскар Сцибор-Рильський утік із Бровок, де на околиці села на нього чекала запряжена карета. Чи було це насправді — невідомо, але легенда живе тут уже понад сто років.

Іронія історії в тому, що після революції будівлю справді не знищили. У маєтку працювала школа, завдяки чому палац простояв ще багато десятиліть. Натомість у XXI столітті садиба руйнується буквально на очах. Територія заросла дикими деревами настільки, що фасад уже складно повністю роздивитися навіть із кількох метрів. Місцеві дослідники кажуть: якщо ситуація не зміниться, за кілька років від колишнього палацу залишаться лише уламки цегли та будівельне сміття.

Архітектура палацу

Навіть у руїнах палац зберігає риси класицистичної садибної архітектури. Головний фасад мав великий портик із шістьма колонами, який завершувався трикутним фронтоном. Саме цей елемент був головною візуальною домінантою будівлі. 

Старі фотографії початку ХХ століття показують акуратну дворянську резиденцію з симетричним плануванням та відкритою територією навколо палацу. Біля маєтку існував парк, частина якого заросла й практично втратила первинний вигляд.

Інтер'єр маєтку Сцібор-Рильських (1913).

 

Старі фотографії , зроблені 1914 року, взято з спільноти Facebook "Старовинні маєтки Житомирщини:історія,архітектура,сучасний стан"

Ще у 2007 році будівля мала дах, вікна та двері. Сьогодні значна частина перекриттів втрачена, фасади обсипаються, а окремі елементи декору фактично знищені.

Сучасний стан: руїна замість пам’ятки

Саме сучасний стан палацу викликає найбільше обурення серед мандрівників та дослідників історичної спадщини.

За останні роки руйнування пришвидшилося настільки, що будівля перетворилася на аварійний об’єкт. Частина стін обвалилася, дах повністю втрачений, а територія навколо заросла деревами й чагарниками.

На краєзнавчих ресурсах прямо пишуть про факти розтягування пам’ятки на будматеріали та цеглу. Особливо часто згадують, що місцева влада роками не реагувала на поступове знищення історичної споруди.

Станом на 2025–2026 роки інформації про початок реставрації або офійну програму порятунку палацу у відкритих джерелах знайти не вдалося.

Що можна побачити поруч

Бровки Перші розташовані неподалік Андрушівки та Бердичева, тому поїздку до руїн палацу часто поєднують із іншими історичними місцями Житомирщини.

Поруч можна відвідати:

  • Палац Терещенків
  • історичний центр Бердичева;
  • монастир Босих кармелітів;
  • старі поліські садиби та парки регіону.

📍 Адреса

Село Бровки Перші, Бердичівський район, Житомирська область, Україна.

Офіційного режиму роботи немає. Територія фактично є відкритими руїнами.

Найкраще їхати у суху погоду — після дощів територія біля руїн сильно заростає і стає важкопрохідною. Усередину заходити варто дуже обережно: конструкції аварійні, частина стін може обсипатися.

Для фотографів це одна з найатмосферніших занедбаних садиб Житомирщини. Але водночас — одна з найболючіших ілюстрацій того, як Україна втрачає свою історичну архітектуру просто на очах.

Фото: Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"