У селищі Гранітне Малинської громади на Житомирщині діє група взаємопідтримки для людей старшого віку. Щосереди її учасники збираються разом, щоб малювати, тренувати пам’ять, згадувати молодість і просто спілкуватися.

Групу понад рік тому започаткувала місцева жителька Ірина Блинова. У січні 2025 року вона почала працювати в Малинському центрі життєстійкості, де побачила, як проходять зустрічі для старших людей у групі «Золота осінь». Тоді й вирішила створити подібний простір у рідному селищі.

Через війну в Гранітному зупинилося виробництво, закрилися заводи, а життя стало менш активним. Особливо складно було літнім переселенцям із Харківщини, Донеччини та Луганщини, які опинилися далеко від дому. Група мала допомогти їм знайти підтримку та людей, з якими можна поділитися переживаннями.

Згодом до переселенців приєдналися й місцеві пенсіонери. Тепер учасники зустрічаються щосереди в обідню пору приблизно на півтори години.

Малюють, ліплять і тренують пам’ять

На зустрічах Ірина Блинова пропонує різні заняття: учасники малюють, ліплять із пластиліну, використовують природні матеріали та виконують вправи для розвитку пам’яті й координації.

Одного разу пенсіонери виконували нейровправу з каштаном. Завдання полягало в тому, щоб обома руками докотити його до кошика, намальованого на аркуші паперу. Каштан рухався не завжди в потрібному напрямку, тому учасникам доводилося пробувати знову. Зрештою вправа викликала чимало сміху.

Також на зустрічах згадують шкільні роки, дитинство та кумедні випадки з молодості. За словами Ірини, такі розмови допомагають людям переконатися, що вони багато чого пам’ятають, а спільні заняття дають можливість відволіктися від повсякденних турбот.

Для учасників важливо не лише виконувати вправи, а й мати змогу поговорити та бути почутими. Серед відвідувачів є 80-річна жінка, яка втратила чоловіка, а згодом — сина й онука. На зустрічах вона читає власні вірші, у яких відображає пережите горе.

Спільні зустрічі допомагають долати самотність

Серед учасників групи — Світлана та Володимир Костевичі. Подружжя понад 40 років прожило в Києві, а згодом повернулося до рідного Гранітного.

На початку повномасштабного вторгнення їхні свати, донька із чоловіком, дітьми й онуками опинилися в оточенні на Київщині. Подружжя дуже за них переживало. Їхній син-військовослужбовець воював на Бахмутському, Куп’янському та Авдіївському напрямках, а нині лікується після поранень.

Спочатку учасники гуртка зустрічалися в бібліотеці колишнього щебеневого заводу. Коли там відключили електрику й опалення, вони перебралися до альтанки. Тепер для зустрічей їм виділили кімнату в старостаті.

Фахівчиня Малинського центру життєстійкості Анна Філоненко пояснює, що з віком коло спілкування людини часто звужується. На це впливають проблеми зі здоров’ям і те, що молодь не завжди має спільні інтереси зі старшими людьми.

Тому такі зустрічі дають пенсіонерам можливість відчути себе потрібними, отримати увагу та підтримку. Учасники чекають на спільні свята, готуються до зустрічей і радіють нагоді побути разом.

За словами Анни Філоненко, після таких занять пенсіонери нерідко виходять із усмішкою. І хоча зустрічі не можуть розв’язати всіх життєвих проблем, вони допомагають людям не залишатися наодинці зі своїми переживаннями.

За матеріалом Юлії Голодриги для «Експрес онлайн».