У 1920-х роках Малин був не лише промисловим містом, а й важливим осередком єврейського громадського та культурного життя. Тут працювали єврейські школи, діяли культурні ініціативи, а театральне мистецтво об’єднувало людей поза межами професійної сцени. Одним із таких колективів був драматичний гурток при Малинській державній паперовій фабриці, про який збереглися відомості за 1928 рік.
Тогочасні матеріали фіксують не тільки назву гуртка, а й імена його керівника та старости. Це свідчення того, що театральна діяльність була частиною життя місцевої громади, а працівники підприємства долучалися до культурних заходів.
Малин — місто з розвиненим єврейським життям
На початку XX століття єврейська громада становила значну частину населення Малина. За історичними даними, у 1897 році тут мешкали 2547 євреїв — майже 60% населення міста. У 1925 році їхня частка становила 57,7%.
Єврейська громада була пов’язана з різними сферами міського життя. На початку XX століття багато місцевих євреїв працювали на паперовій фабриці, невеликих підприємствах і залізниці, займалися торгівлею та ремеслами. Тому поява культурного осередку при фабриці вписувалася в повсякдення міста, де промислове життя тісно перепліталося з життям громади.
Важливою частиною єврейської культури була мова їдиш. У 1926–1927 навчальному році в Малині почала працювати школа, де навчання велося цією мовою. Розвивалася й світська культура: діячі єврейського культурного руху відкривали школи, бібліотеки, організовували театральні виступи та літературні заходи.
Театр при паперовій фабриці
Драматичний гурток при Малинській державній паперовій фабриці діяв у період, коли аматорський театр був важливою частиною культурного життя. Такі колективи давали змогу людям, які не працювали професійними акторами, виходити на сцену, брати участь у постановках і спільно готувати виступи.
У 1928 році гурток мав керівника — М. Торчинського. Організаційними справами, судячи з підпису, займався староста Кипніс. У тогочасному написі також зазначено, що матеріал був підготовлений «в день ювілею». Це свідчить про певну ювілейну подію в житті колективу.
Театральні гуртки могли бути місцем зустрічі людей різного віку та професій. Для працівників фабрики це була можливість долучитися до творчості, а для громади — нагода побачити виступи місцевих аматорів. Театр допомагав підтримувати культурні зв’язки та створював простір для спільної діяльності поза робочими обов’язками. також при фабриці діяв шикарний Палац культури ще з 1920-30-х рр. Там було чимало самобутніх колективів.
Єврейський театр у Малині
Єврейський театр мав давню історію в Україні. У 1920-х роках театральна культура мовою їдиш розвивалася як у професійних трупах, так і в місцевих аматорських колективах. У цей час діяли єврейські культурно-просвітницькі організації, які підтримували освіту, літературу та мистецтво.
Однією з таких організацій була «Культур-Ліга», заснована в Києві 1918 року. Вона сприяла розвитку світської єврейської культури мовою їдиш, підтримувала освітні й мистецькі проєкти. У сусідньому з Малином Ксаверові на початку 1920-х років також діяв культурний осередок, відомий як «Культурна ліга», із драматичною та іншими секціями.
Цей контекст допомагає зрозуміти, чому театральні ініціативи були важливими для єврейських громад Полісся. Драматичний гурток при паперовій фабриці був частиною культурного середовища Малина того часу — міста, де єврейське життя проявлялося не лише в освіті й громадських організаціях, а й у мистецтві.
Імена, що залишилися в історії
Про багатьох учасників місцевих аматорських колективів сьогодні майже не згадують, однак імена керівника М. Торчинського та старости Кипніса збереглися в історичних матеріалах. Вони нагадують про людей, які організовували культурне життя Малина майже сто років тому.
Драматичний гурток при паперовій фабриці — це частина історії міста, у якій промисловість поєднувалася з театром, а повсякденне життя працівників — із творчістю. У 1920-х роках Малин мав власне культурне середовище, а аматорські театральні колективи були одним із його проявів.
Яків Седляр — фотограф малинців
На світлині є ще один важливий підпис — «Фото Я. Седляра». За місцевими історичними відомостями, Яків Седляр мав власне фотоательє в Малині. Через його об’єктив пройшли сотні місцевих родин, а зроблені ним портрети стали частиною візуальної історії міста.
Для дослідників минулого такі фотографії мають особливу цінність. Вони зберігають не лише обличчя людей, а й відомості про родинні зв’язки, одяг, заняття та громадське життя різних поколінь малинців. Тому згадка про Седляра на світлині драматичного гуртка — це не просто підпис фотографа, а ще одна зачіпка для вивчення історії міста та його мешканців.
