Іноді волею випадку можна познайомитися з цікавими і талановитими людьми, які, виявляється, проживають у твоєму ж місті. Так сталося і з Вікторією Михайленко, яку довелося випадково зустріти в електричці. Розговорившись, виявилося, що дівчина з Малина, грає на гітарі, співає cover-версії пісень відомих виконавців, кладе на музику поезію українських та світових поетів та й сама вже пише свої пісні. У неї є і свій канал в Youtube, в якому вона викладає любительські записи пісень. Наразі дівчина — студентка другого курсу Київського національного університету будівництва та архітектури, навчається за спеціальністю «Економіка підприємства». Ми вирішили зустрітися з Вікторією, аби поговорити про її музичну творчість (хоче, як виявилося, вона пробувала свої сили і в журналістиці, і в красному письменстві). Найцікавіше з нашої розмови далі.
* * *
— Я народилася і виросла в Малині, — розповідає Вікторія. — Тут навчалася в четвертій школі, потім перейшла до першої, закінчила гуманітарний клас з поглибленим вивченням англійської мови. Після цього вступила до університету.
Ще навчаючись в п’ятому класі, вступила до музичної школи. Пам’ятаю, тоді був дуже популярний серіал «Ранетки», де рок-гурт дівчат виконував музику. Мені самій захотілося бути такою, як вони, і моя мама повела мене до музичної школи у клас гітари. Скажу відразу, що професійним музикантом ніколи не прагнула стати. Хотілося просто для себе навчитися грати на гітарі. Десь у третьому класі в музичній школі хотілося покинути навчання. Починала брати верх лінь, небажання ходити на навчання. Я дуже вдячна моїй мамі, яка підтримала мене та не дозволила покинути музичну школу, хоча дуже хотілося
З раннього дитинства я дуже любила виступати, часто влаштовувала домашні концерти. Навчаючись у школі, активно брала участь у різноманітних заходах.
* * *
— Десь у класі десятому почала писати cover-версії пісень. Спочатку ці пісні виконувались виключно в колі друзів, коли ми збиралися разом.
У мене немає свого улюбленого музичного напрямку. Я обираю той текст, або виконавця, який зачіпає мене за живе. Тоді сідаю і починаю творити. Мені дуже близька поезія Ліни Костенко. Її поезія здатна просто і водночас глибоко підняти ті екзистенційні проблеми, які турбують кожну людину. Мені близька і поезія Сергія Єсеніна. У мене також є пісні на його поезію. Але, напевно, більшість моїх пісень на слова маловідомих поетів, які викладають свою поезію в Інтернет. Можна сказати, таким чином популяризую їхню творчість.
Загалом, я меломан, але перевагу надаю альтернативному року. Дуже подобається український гурт «Без обмежень».
Я пишу і свої авторські пісні. Помітила, що тематика більшості пісень, які я виконую та пишу, — інтимна. Поки ще свої пісні я не викладала в мережу. Зараз я — вуличний музикант. Виступаю на вулицях, у підземних переходах. І мені дуже приємно, коли людям подобаються мої пісні. Особливо приємно, коли люди, які слухають музику в навушниках, проходячи повз мене, виймають їх з вух і слухають мій спів.
Свою творчість я розглядаю у двох аспектах. По-перше, отримувати задоволення від гри. По-друге, мені хочеться донести свої переживання, думки, погляд на світ іншим людям саме таким чином. Тому я граю в переходах. Коли вирішила відкрити свій Youtube-канал, це не було спонтанне рішення, щоб мої друзі та знайомі знали, чим я займаюся. Хочеться відкривати свою творчість для інших. У тому числі й для того, аби чути конструктивну критику та самовдосконалюватися.
* * *
— У мене є, звичайно, плани на майбутнє. Поки це лише мрія, але в майбутньому, коли в мене буде вже достатньо пісень, хочу записати свій альбом. Поки ж жодного студійного запису моїх пісень ще немає.
І, звичайно, хочеться покращувати та вишліфовувати свою майстерність гри на гітарі. Зараз хочу освоїти такий стиль гри, як Fingerstyle.
Володимир Петренко
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
