У селі Райгородок Бердичівського району на Житомирщині, серед старого парку, стоїть будівля, яка все ще тримається попри десятиліття занепаду, — вілла Мазаракі. Це один із найвідоміших об’єктів архітектурної спадщини Бердичівщини, доля якого впродовж останніх років викликає водночас цікавість і тривогу: садибу продали приватному інвестору, проте реального відновлення поки не видно.
Де знаходиться садиба Мазаракі
Резиденція розташована в селі Райгородок на Придніпровській височині, приблизно за 19 кілометрів на захід від Бердичева, на шляху до Хмільника. Вілла стоїть майже в центрі села, на старовинному замчищі, біля дороги, що веде до сусідньої Мартинівки.
Історія: від давнього замчища до тосканської вілли
Історія Райгородка значно давніша, ніж сама садиба. Розміри городища, на якому стоїть вілла, сягають близько 300 м з півночі на південь і близько 100 м із заходу на схід, а на ньому досі знаходять гончарну кераміку та кахлі XVI–XVII століть. За переказами, назва села походить від мальовничої місцевості — своєрідного «райського куточка».
Згідно з легендами, тут колись стояв замок, що належав графу Тишкевичу, — він нібито не повернув борг, і містечко перейшло до інших власників. До революції в селі ще можна було побачити руїни так званого «розбійницького замку», де польський шляхтич Захарій Ярошинський одружився з Маріанною Шеньовською. У середині XVIII століття Райгородок належав княжні Варварі Радзивілл, а в XIX столітті став жвавим містечком із ярмарками, синагогою, костелом і церквою.
Наприкінці XVIII століття в Райгородку звели нову резиденцію, що належала Сарнецьким або Меленевським, — від неї до наших днів дожив лише одноповерховий флігель у стилі класицизму з невеликим портиком.
Справжній розквіт настав у другій половині XIX століття. Через шлюб Райгородок отримав у володіння Мечислав-Людвіг Мазаракі (1837–1894) — дворянин герба Невлін, представник київської гілки давнього роду Мазаракі грецького походження. Основну будівлю палацу він звів 1887 року за проєктом польського архітектора Станіслава Борецького.
Архітектура та інтер’єри
Вілла виконана в тосканському стилі: асиметрична композиція з багатокутною вежею, ризалітами, лоджіями, балконами й терасами робить фасад особливо виразним. Усередині будинок славився розкішним оздобленням — дубовими панелями, паркетом, стінними розписами варшавських майстрів, рідкісними меблями в ґданському стилі та колекцією картин. Біля входу колись стояли декоративні мармурові фігури, яких сьогодні вже немає.
Сад, що дивував гостей: пальми та апельсини
Найбільш зворушлива деталь історії садиби — її ботанічний сад. Під пильним наглядом Октавії Мазаракі тут росли пальми, ананаси, апельсинові та лимонні дерева, різноманітні субтропічні рослини та троянди. Уявити подібну оранжерею на Житомирщині і сьогодні непросто — це був справжній витвір садівничого мистецтва, що демонстрував статус і амбіції родини, а парк вважався одним із найкращих у краї.
Фото Романа Маленкова
Останні власники та доля колекції
Мечислав Мазаракі не мав нащадків по чоловічій лінії, тож останньою власницею палацу стала одна з його чотирьох дочок — Евеліна-Марія Мазаракі (1880–1966). У 1917 році, коли революційні настрої охопили Бердичівщину, найцінніші речі садиби терміново перевезли до підвальних приміщень монастиря Босих Кармелітів у Бердичеві.
За радянської влади палац націоналізували: тривалий час тут розміщувалася контора місцевого хмелерадгоспу «Райгородок», а пізніше — бухгалтерія одного з місцевих підприємств.
Сучасний стан
Дослідники проєкту «Українські Архітектурні Пам’ятки. Спадщина» неодноразово фіксували стан садиби. Під час експедиції 2018 року з’ясувалося, що пам’ятку продали приватному інвестору, який начебто планував її відновити. Реальність виявилася іншою: до будівлі з двох сторін заднього фасаду прибудували мурований паркан, через який проглядався новозбудований маєток і господарські споруди. Сама вілла продовжувала руйнуватися: фасади й оздоблення частково зруйновані, а парк поступово перетворюється на ліс.
Територія навколо садиби пильно охороняється новими власниками: щойно дослідники підняли квадрокоптер для зйомки, до них одразу з різних боків попрямувало кілька людей, і команді довелося згорнути зйомку.
Що ще є поруч
У парку біля вілли знаходиться могила невідомого солдата, а навпроти садиби — братська могила радянських воїнів, де поховано близько 150 осіб. Сам старий парк, хоч і занедбаний, зберігає атмосферу колишньої панської резиденції — і вартий прогулянки навіть без доступу до самої будівлі.
Як дістатися до садиби Мазаракі в Райгородку
З Бердичева потрібно їхати трасою на Хмільник до села Райгородок. Там буде вказівник праворуч на село Мартинівка. Проїхати дорогою за цим вказівником і одразу за ставком повернути праворуч — це виведе безпосередньо до старого парку і вілли. З дороги будівлю майже не видно, тож у разі потреби варто спитати дорогу в місцевих жителів.
Варто пам’ятати: садиба перебуває в приватній власності, а територія навколо неї охороняється, тому огляд краще обмежити підходом з боку центральної частини села, не намагаючись потрапити на закриту територію за новим парканом.
Садиба Мазаракі в Райгородку — пам’ятка з подвійною трагедією: спершу втрата родинної колекції під час революції, потім десятиліття радянського використання не за призначенням, а тепер — приватизація без видимого відновлення. Те, що починалося як тосканська вілла з пальмами й апельсиновими деревами, сьогодні чекає на людину або громаду, готову інвестувати в її збереження, а не лише в огорожу навколо неї.
Фото: проєкт «Українські Архітектурні Пам’ятки. Спадщина»
