Малинщина вшановує пам’ять полеглих захисників України — Анатолія Володимировича Алексієнка та Тимура Васильовича Савченка. Обидва воїни народилися в Малині, тут зростали, навчалися, знаходили друзів і будували плани на майбутнє. Один мріяв про велику родину та загинув, захищаючи право своїх дітей жити у вільній країні. Інший мав талант до малювання й роботи з деревом, був щирим і скромним чоловіком, для якого найбільшою цінністю залишалася родина.
Анатолій Алексієнко
Анатолій Володимирович Алексієнко народився 18 жовтня 1989 року в Малині. Навчався у загальноосвітній школі № 6. Із юних років був активним і товариським, мав багато друзів, які цінували його за щирість.
Трудовий шлях розпочав на будівництві в Києві. Робота допомогла йому загартувати характер, навчила відповідальності та виваженості. Попри роботу в столиці, Анатолій підтримував зв’язок із рідним містом, долучався до життя громади та брав участь у благодійних ініціативах.
Він мріяв про велику й міцну родину. Встиг стати надійною опорою для дружини та первістка, але не побачив народження другої дитини. Син народився вже після загибелі батька. Дружина назвала хлопчика Анатолієм на його честь.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Анатолій долучився до територіальної оборони Малина, а за місяць добровільно мобілізувався до Збройних сил України. Служив старшим солдатом на посаді майстра ударних безпілотних авіаційних комплексів. Побратими знали його як професіонала та надійного товариша.
Анатолій загинув 7 червня 2025 року поблизу Мирнограда на Донеччині під час виконання бойового завдання. 5 січня 2026 року його поховали на Городищанському кладовищі в Малині.
Тимур Савченко
Тимур Васильович Савченко народився 18 жовтня 1982 року в Малині. Навчався у загальноосвітній школі № 5.
Із дитинства захоплювався малюванням. Також мав талант до роботи з деревом і вмів створювати з нього справжні витвори мистецтва.
Тимур був щирою та скромною людиною. Мав багато друзів, не вихвалявся своїми здібностями й завжди залишався відкритим до інших. У складних ситуаціях допомагав тим, хто цього потребував. Найбільшою цінністю для нього була родина.
Він проходив військову службу у Збройних силах України на посаді розвідника-радіотелефоніста розвідувальної групи, мав звання солдата.
Із 17 грудня 2024 року Тимур вважався безвісти зниклим. Наприкінці 2025 року його родина отримала звістку про загибель захисника. Він поліг 17 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зелений Гай Покровського району Донецької області.
31 грудня 2025 року Тимура поховали на Городищанському кладовищі в Малині.
Малинщина пам’ятає
Анатолій Алексієнко та Тимур Савченко народилися й виросли в Малині, мали свої захоплення, родини та плани на майбутнє. Обидва стали на захист України й загинули під час війни.
Пам’ять про них зберігають рідні, друзі та громада. Їхні історії — частина літопису Малинщини та нагадування про земляків, які віддали життя, захищаючи Україну.
