Варва — селище на річці Удай у Прилуцькому районі, центр Варвинської громади, з населенням близько 7,5 тисячі людей. Колись це була сотенна козацька столиця Прилуччини, а з середини XX століття — центр видобутку нафти й газу. Тут зберігся будинок земської школи в українському стилі, який спроєктував Опанас Сластьон.
Літописний Варин
Назву Варви пов'язують з річкою Варвицею, що тече селищем. На північно-західній околиці, на високому березі Удаю, лежить городище XI–XIII століть — Замкова гора площею близько 5 гектарів. Учені вважають його залишками міста-фортеці Варина, біля якого 1079 року військо Володимира Мономаха розгромило половців. За часів Русі Варва була одним з опорних пунктів оборонної лінії Переяславської землі.
У 1239 році монголи зруйнували Варву, а в 1482-му її знову спустошила орда Менглі-Гірея. На початку XVII століття містечко заново заселили переселенці з Правобережжя, у документі 1628 року воно названо «новосілим». Згодом Варва належала князям Вишневецьким.
Козацька доба
У 1649 році Варва стала сотенним містечком, тут було дві сотні Прилуцького полку — за реєстром 1654 року 901 козак. У листопаді 1658 року під Варвою відбулася козацька рада, на якій противники Івана Виговського обрали наказним гетьманом Івана Безпалого. Почалися бої, і у Варві опинилися в облозі війська ніжинського полковника Гуляницького. Їх визволив посланий Виговським осавул Іван Скоробагатий.
З Варвою пов'язана й легенда про шведські скарби. Після Полтавської битви 1709 року нібито саме тут, в Удаї, сховали награбоване шведами. Петровські війська перекопали всю околицю над річкою, але нічого не знайшли. З того часу цю частину Варви називають Перекопівкою.
У XVIII столітті містечко жило ремеслами: ткацтвом, виробництвом збруї, ковальством. Понад двадцять міщанських дворів мали водяні млини на Удаї, щонеділі відбувалися торги, тричі на рік — ярмарки, куди чумаки привозили сіль і рибу.
Що подивитися
Найцікавіша споруда — будинок земської школи 1915 року, зведений за проєктом художника й архітектора Опанаса Сластьона в українському народному стилі. Місцеві називали її Вигонською, бо стояла вона на вигоні. Варто піднятися й на Замкову гору над Удаєм, звідки видно заплаву. Навколо селища збереглися кургани — на початку XX століття їх налічували близько вісімдесяти. У центрі стоїть нафтова вежа-пам'ятник на честь початку видобутку нафти в регіоні 1959 року. На північ від Варви лежить гідрологічний заказник «Сага».
У Варві народився філолог-славіст, історик і фольклорист Осип Бодянський.
Герб і прапор
Сучасний герб Варви поділений на зелену й золоту частини. На зеленій — два колоски, на золотій — кобзар і нафтова вежа, а в центрі щита — давній герб Варви 1737 року. Колоски нагадують про хліборобство, кобзар — про пісенні традиції, вежа — про видобуток нафти. Прапор Варви має дві горизонтальні смуги, синю й жовту, з гербом у верхньому куті біля древка.
Як дістатися
Варва лежить на Удаї, на південь від Прилук. Автобуси ходять з Прилук і Чернігова. Поїздку можна поєднати з Густинським монастирем і Прилуками.
