Попільня — селище на південному сході Житомирщини, центр Попільнянської громади Житомирського району. Станом на січень 2022 року тут проживали 5323 людини.
Залізниця Фастів — Козятин проходить через Попільню й ділить її майже навпіл. Станція розташована в центральній частині селища. На півночі зосереджені основні установи, проходить центральна вулиця Богдана Хмельницького, розташовані ринок і автостанція. Південна частина переважно забудована приватними будинками.
Станція й поташ
Історія сучасної Попільні пов’язана із залізницею. У 1870 році приблизно за два кілометри від старого села Попільня відкрили залізничну станцію на ділянці Фастів — Козятин магістралі Київ — Одеса. Вона отримала назву від сусіднього села, а навколо станції поступово сформувалося нове поселення.
Саму назву Попільня пов’язують із виробництвом поташу. Його виготовляли з попелу спалених дерев. Біля таких промислів облаштовували спеціальні приміщення — попільні, де зберігали й обробляли попіл. Поташ використовували, зокрема, у виробництві скла та мила.
У 1910 році проклали залізничну гілку з Попільні на Сквиру, тоді ж заснували крохмальний завод. У 1938 році селище отримало статус селища міського типу, який мало до 2024 року.
На початку XX століття старе село й пристанційне поселення були окремими населеними пунктами. У 1900 році в селі Попільня налічувалося 281 подвір’я та 1616 жителів, тоді як біля станції було лише 18 дворів і 106 мешканців.
Змієвий вал
На північно-західній околиці Попільні збереглися залишки Змієвого валу X–XI століть. Це давнє земляне укріплення, яке належить до пам’яток археології місцевого значення.
Змієві вали — залишки дерев’яно-земляних оборонних споруд, які зводили наприкінці X — у першій половині XI століття для захисту Середнього Подніпров’я та Києва від печенігів і половців.
Назва пов’язана з народною легендою про змія, якого богатир запряг у плуг і змусив орати землю. Так, за переказом, і виникли довгі земляні насипи.
Музей і пам’ятки селища
Історія Попільнянського історико-краєзнавчого музею почалася 2011 року. Тоді з ініціативи місцевої спілки ветеранів Афганської війни створили музей афганської пам’яті. У 2018 році на його базі утворили Попільнянський історико-краєзнавчий музей селищної ради.
У музейній колекції зібрані гончарні вироби, вишиті рушники, старовинні рахівниці, фотографії, документи й особисті речі місцевих жителів. Є матеріали про земляків, які загинули під час російсько-української війни. Музей проводить виставки, краєзнавчі заходи та досліджує історію Попільнянщини.
У 2018 році до музею приєднали Кривенський і Сокільчанський народні історичні музеї. А з 2021 року він здійснює методичне управління Паволоцьким народним історико-краєзнавчим музеєм.
Серед архітектурних пам’яток селища — Свято-Миколаївська церква, зведена 1975 року. Також у Попільні встановлені погруддя Тараса Шевченка, пам’ятники воїнам, які загинули під час Другої світової війни та війни в Афганістані, пам’ятні знаки Героям Небесної сотні й ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС.
У 2021 році тут відкрили скульптурну композицію «Вартові Вітчизни». Її присвятили п’ятьом землякам — Роману Щербатюку, Івану Юрченку, Олександру Олійнику, Володимиру Шайдюку та Юрію Ковальчуку, які загинули у 2014–2015 роках під час російсько-української війни.
Пам’ять про Голодомор і Другу світову війну
У Попільні встановлений пам’ятний знак жертвам Голодоморів і політичних репресій. Він розташований на земляному насипі, де закладені капсули із землею з 34 масових поховань жертв Голодомору 1932–1933 років. Навколо насипу викладені гранітні бруси з назвами сіл, де люди загинули від голоду.
Попільня перебувала під німецькою окупацією з 14 липня 1941 року. Селище звільняли двічі — 10 листопада та остаточно 26 грудня 1943 року. У боях за його визволення загинули понад 300 військових.
Окреме місце пам’яті пов’язане з прикордонниками 94-го прикордонного загону. У братській могилі на старому кладовищі однойменного села Попільня поховані 26 прикордонників, які загинули 14 липня 1941 року під час боїв поблизу залізничної станції. На цьому ж кладовищі є братська могила воїнів, які загинули під час визволення Попільнянщини, та місце поховання місцевих підпільників, розстріляних окупантами.
Що подивитися в Попільнянській громаді
Поїздку до Попільні можна поєднати з відвідуванням інших історичних і культурних місць громади.
У Романівці розташований літературно-меморіальний музей-садиба родини Максима Рильського. Тут минули дитинство й юність майбутнього поета. Музей відкрили для відвідувачів у 1990 році.
У Кривому є народний історичний музей. У Паволочі розташований давній курган, а в Котлярці — пам’ятник, які представили під час обласного проєкту «Спадщина Незалежності. Житомирщина 2025». Ці місця дають змогу краще познайомитися з історією та культурною спадщиною Попільнянщини.
На півночі від селища, поблизу села Квітневе, розташований заказник місцевого значення «Попільнянський ліс» площею 5,8 га. Через Попільню також протікає невелика річка Лозинка, яка бере тут початок і далі впадає в Унаву.
Попільня — залізничне селище, історія якого сформувалася навколо станції, але його околиці зберігають значно давнішу спадщину. Тут можна побачити залишки давніх укріплень, дізнатися про розвиток залізниці та промисловості, а в навколишніх селах — відвідати музейні й історичні місця.
Що подивитися
Вокзал — символ селища, церкву святого Миколая й центральну вулицю Богдана Хмельницького. Попільня — зручна зупинка на шляху з Житомира до Білої Церкви чи Козятина.
Попільня на відео
Села Попільнянщини
Довкола Попільні — села з цікавою історією. Одне з них — Криве на Попільнянщині: забута історія, будівлі доби модерну й місцеві пам'ятки, про які ми писали окремо.
Поруч
Корнин з водяним млином і Бердичівщина з палацами — неподалік. Більше — у статті Житомирський район.
Читайте також
Як дістатися
Попільня — станція на лінії Фастів — Козятин, тут зупиняються приміські й регіональні поїзди. З Житомира ходять автобуси.
