Природний заповідник «Древлянський» розташований на південь і схід від Народичів у Коростенському районі Житомирської області. Його територія простягається вздовж річки Уж та її правих приток — Лозниці, Осла та Звіздалі. Це один із найбільших природоохоронних об’єктів Житомирського Полісся — його площа становить 30 872,84 га.
Заповідник створили указом Президента України 11 грудня 2009 року. Його головним завданням стало збереження лісових і водно-болотних природних комплексів Полісся, а також рідкісних видів рослин і тварин. «Древлянський» має статус природного заповідника загальнодержавного значення.
Що знаходиться на території заповідника
Основу території складають поліські ліси, заболочені заплави та лучні ділянки. Тут ростуть сосна, дуб, береза, вільха, ясен, осика та граб. Уздовж Ужа формуються вологі заплавні комплекси, а окремі ділянки мають піщаний або болотистий характер.
Флора «Древлянського» налічує близько 800 видів судинних рослин — це приблизно 53% флори Українського Полісся. Серед рослин, які охороняються, є росичка проміжна, сон широколистий, сальвінія плаваюча та інші рідкісні види. У заповіднику також виявили лишайник, якому дали назву Rusavskia drevlianska — на честь заповідника.
Тваринний світ представлений, зокрема, лосем, куницями, європейською болотяною черепахою, сірим журавлем та іншими видами. Частина тварин і рослин має охоронний статус в Україні та на міжнародному рівні.
Річка Уж і поліські болота
Важливою природною частиною заповідника є річка Уж. Вона перетинає територію «Древлянського», а її праві притоки формують окремі водно-болотні комплекси.
Заплави Ужа місцями заболочені й торф'янисті. Саме поєднання лісів, луків, річок та боліт створює різноманіття природних умов на відносно великій території.
Заповідник після Чорнобильської катастрофи
«Древлянський» має особливість, якої немає у більшості природоохоронних територій Житомирщини. Значна його частина розташована в межах територій, що зазнали радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС. Положення про заповідник визначає його розташування в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Саме обмеження господарської діяльності та тривала відсутність інтенсивного освоєння цих земель дозволили зберегти великі природні масиви.
Що можна побачити
Територія заповідника цікава не окремою пам'яткою, а поєднанням природних та історичних об'єктів. Серед локацій, які представлені в туристичних матеріалах про «Древлянський», — старі дуби в Лозниці, річка Уж, гранітні виходи біля Розсохівського, водойми в Любарах, Біла Берега Ужа та старі церкви.
Окремий інтерес становлять території колишніх населених пунктів і давні поліські ландшафти, які сьогодні фактично стали частиною великого природного масиву.
Чи можна приїхати туристом
«Древлянський» не варто сприймати як звичайний парк, куди можна приїхати автомобілем, самостійно пройтися лісом і влаштувати пікнік.
У туристичному описі заповідника зазначено, що територія має суцільне заповідне зонування, тому відвідування можливе лише пішки та у супроводі працівника заповідника. Самовільні екскурсії заборонені. Це пов'язано як із заповідним режимом, так і з радіаційним забрудненням окремих територій.
Тому для відвідування потрібно попередньо звертатися до адміністрації та уточнювати можливість організованої екскурсії.
Де розташований
Адміністрація природного заповідника працює в Народичах.
Телефони: +380 96 931 80 91, +380 96 632 03 11
Електронна пошта: [email protected]
Графік адміністрації: понеділок–четвер — 9:00–18:00, п'ятниця — 9:00–16:45.
Природа, яка залишилася без міської присутності
«Древлянський» цікавий насамперед тим, що тут можна побачити інший бік Житомирського Полісся — великі лісові масиви, заплави Ужа, болота, старі дерева та території, де природа поступово повернула собі колишні людські угіддя.
Це не місце для звичайного відпочинку біля води чи самостійного походу лісом. Заповідник має суворий режим охорони, а організоване відвідування потребує погодження з адміністрацією. Водночас саме така обмеженість доступу дозволяє зберігати великий природний масив, який став однією з важливих територій дикої природи Житомирського Полісся.
