Томашівка — село в Фастівському районі Київської області, центр Томашівської громади. Розташоване на лівому березі Ірпеня, відоме садибою Хоєцьких 1903–1910 років у стилі модерн, яка є пам'яткою архітектури національного значення. Нині в колишньому маєтку діє Свято-Богородицький Ризоположенський чоловічий монастир.
Перша письмова згадка про село датується 1676 роком. Тривалий час Томашівка належала до маєтків київських митрополитів, а наприкінці XVIII століття перейшла до світських власників.
Від митрополичих маєтків до Хоєцьких
У 1795 році село отримав князь Григорій Долгоруков, а 1810 року продав його польському шляхтичу Яну Хоєцькому. Хоєцькі збудували навколо садиби велике господарство. У селі двічі повставали селяни: у 1861 році проти умов реформи, у 1863-му вдруге; за краєзнавчим довідником, 118 учасників виступу віддали до суду й покарали різками.
Палац Хоєцьких
Палац споруджували у 1903–1910 роках за проєктом архітектора Валеріана Куликовського. Це цегляна будівля в стилі модерн із виступами, балконами, верандами й різьбленим дерев'яним декором. Окремі господарські споруди садиби, імовірно стайні й комори, виконані з декоративного чорного граніту.
За радянських часів селом керував колгосп, створений у 1929 році, а садиба до 2000 року стояла напівзруйнованою.
Монастир у садибі
У 2000 році садиба перейшла до ченців, які відновили будівлі й заснували чоловічий монастир на честь Положення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. Колишній парк обгородили муром, збудували дзвіницю заввишки 51 метр, каплиці й келії. У монастирі є храм святої великої княгині Єлисавети, храм Господніх страстей і кругла церква Преподобних Печерських. У парку стоїть скульптурна композиція «Голгофа».
Бої, голод і відомі земляки
17 листопада 1920 року біля Томашівки відбувся бій частин Червоної армії з повстанським загоном отамана Феодосія Богатиренка; за радянськими зведеннями, повстанці втратили 50 вбитими й 40 полоненими. У 1932 році село занесли на «чорну дошку», а під час Голодомору 1932–1933 років, за свідченнями 2005 року, померло 69 осіб. У листопаді 1941 року в селі діяла підпільна група, яку організував лікар Петро Буйко, згодом партизанський командир; біля школи стоїть пам'ятник йому. Серед уродженців — математик Ніна Вірченко.



Герб




