Водяні млини — частина культурної та технічної спадщини України: вони нагадують, як вода століттями крутила жорна і годувала цілі громади. Особливо цікава ситуація на річці Роставиця, лівій притоці Росі, де збереглося одразу кілька автентичних млинів різної архітектури. Один із найбільших — кам’яний млин у селі Ягнятин, який пережив і спробу відродження, і пожежу.
Роставиця: річка млинів
Роставиця має довжину близько 116 км. Вона бере початок між Козятином і Титусівкою на Вінниччині, тече через Ружинську та Попільнянську громади Житомирщини (Бердичівський і Житомирський райони), далі через Сквирщину й Білоцерківщину і впадає в Рось навпроти села Пилипча на Київщині. На її берегах стоїть селище Ружин.
За кількістю збережених водяних млинів Роставиця займає почесне місце серед річок Центральної України: тут майже один млин припадає на кожні 10 км річки.
Млини на Роставиці та її притоках є в таких населених пунктах:
- Буки (Київщина) — великий історичний млин середини XIX століття;
- Чубинці (Київщина) — два старовинні млини в одному селі, великий і малий;
- Шамраївка (Київщина) — водяний млин зі збереженою греблею;
- Верхівня, Паволоч, Дерганівка, Ружин, Строків — інші місця з пам’ятками млинарської архітектури на Житомирщині.
На жаль, частина млинів не збереглася: один із них, у селі Трушки, нещодавно зруйнували. Та навіть із такими втратами історичних споруд на Роставиці залишається чимало.
Великі історичні млини: Буки, Чубинці та інші
Старовинний водяний млин у селі Буки — одна з найвідоміших споруд на Роставиці. Його збудував у 1854 році місцевий поміщик С. Абрамович. Це зразок промислової архітектури XIX століття: триповерхова цегляна будівля з декоративними шпилями, що нагадує середньовічний замок.
У селі Чубинці стоять два млини XIX століття, розташовані поруч на одній ділянці річки, — свідчення того, наскільки важливим тут колись було виробництво борошна.
Млин у Ягнятині
Однією з найдивовижніших пам’яток на Роставиці є водяний млин у селі Ягнятин Ружинської громади, який свого часу намагалися повернути до роботи.
Це дуже великий комплекс:
- чотири поверхи з боку річки і два — з боку берега;
- численні прибудови, що формують своєрідний архітектурний ансамбль.
Після тривалого занепаду млин придбала група молодих підприємців, які вирішили відродити його не як готель чи ресторан, а саме як діючий водяний млин. Під час реставрації звідси вивезли десятки машин сміття, відремонтували будівлю і знову запустили механізми.
Згодом головний корпус постраждав від пожежі: на світлинах 2019–2021 років кам’яні стіни стоять без даху й перекриттів, а від дерев’яної прибудови з боку річки лишився обгорілий каркас. Масивні мури з червоною цегляною облямівкою вікон уціліли, тож млин добре видно з берега Роставиці. Решту світлин у статті (автори — Роман Маленков і Сергій Щербій) зроблено ще до пожежі.



Історична та туристична цінність
Водяні млини Роставиці — це не лише архітектурні пам’ятки XIX століття, а й свідки економічної історії краю, що нагадують про роль водної енергії до появи сучасних технологій.
Сьогодні вони мають великий потенціал для екотуризму та історичних маршрутів, адже:
- на порівняно невеликій річці збереглося багато млинів;
- деякі з них уже працюють або частково відреставровані;
- архітектура й техніка млинів приваблюють і туристів, і дослідників технічної спадщини.
Водяні млини Роставиці, серед них і ягнятинський, — унікальна частина культурної карти Житомирщини та Центральної України, яка поєднує історію, природу й технічну спадщину. Історія млина в Ягнятині показує, що такі споруди можна повернути до життя, але без постійного догляду вони швидко стають вразливими.
Фото Романа Маленкова, Сергія Щербія



