У глибині поліського лісу на Житомирщині, де шумить річка Ірша і пахне смолою соснового бору, б’є з-під землі незвичайне джерело. Місцеві здавна називають його Кип’яче — за легендою, колись вода тут вирувала з такою силою, що здавалося: земля кипить. Сьогодні це місце щороку притягує тисячі паломників, туристів і просто мандрівників, які шукають тиші, чистої води й атмосфери обителі серед живої природи Полісся.
Чому джерело назвали «Кип’яче»
Урочище Кип’яче розташоване на правому березі річки Ірша, приблизно за 5 кілометрів на південний захід від селища Чоповичі (Чоповицька громада Коростенського району). За переказами, вода тут «кипіла» — вирувала й пінилась, б’ючи знизу з дивовижною силою. Тож місцеві жителі охрестили це місце Кип’ячим, і ця назва збереглася донині. Кажуть також, що джерело ніколи не замерзає, навіть у найлютіші морози.
«Вода у джерелі била з такою силою, що нагадувала кипіння» — так описують місце місцеві мешканці та всі, хто чув цю легенду в дитинстві.
Хімічний склад води досліджували в екологічній лабораторії: вода надзвичайно м’яка, з мізерним вмістом важких металів, нітратів і хлоридів — майже дистильована за чистотою. Утім фахівці застерігають: пити її у великих кількостях не варто, адже надмірно м’яка вода вимиває з організму потрібні солі.
Легенда про явлення ікони 1911 року
Переломним для Кип’ячого став 1911 рік. Саме тоді, за переказами, з вод джерела у вогняному сяйві явилася ікона Пресвятої Богородиці Казанської. Слава про цілюще джерело розійшлася далеко за межі Полісся, а побожні чоповичани спорудили над ним капличку. Свідчення про «чудесні видужання» зберігаються в живій пам’яті мешканців навколишніх сіл.
Заснування монастиря: від Першої світової до радянських репресій
Після Першої світової війни на береги Кип’ячого прийшли перші ченці. Вони збудували дерев’яну церкву та чернечі келії. Першим настоятелем обителі, яка офіційно іменувалася Спасо-Преображенським монастирем, став ігумен Костянтин (Чоповський). У найкращі роки тут мешкало близько тридцяти ченців.
У 1920–1930-х роках монастир спіткала трагедія: бандити вбили настоятеля і ченців, спалили обитель. 1934 року радянська влада розігнала решту ченців, церкву розібрали, а джерело завалили камінням. Та воно пробилося крізь завали.
Відродження: два монастирі в одному урочищі
Чоловічий монастир Казанської ікони Божої Матері
Відродження розпочалося в 1991 році. Офіційне рішення про заснування Свято-Казанського чоловічого монастиря ухвалив Синод УПЦ 27 грудня 2002 року. Монастир належить до УПЦ (Московського патріархату). Саме тут, біля каплиці, витікає джерело — вода б’є зі стіни просто під іконою.
Жіночий монастир Афонської ікони Божої Матері
Приблизно за 2 км від чоловічої обителі розташований жіночий монастир, що теж належить до УПЦ (МП). У 2001 році тут заснували скит, у 2007 році він отримав статус монастиря, а 7 жовтня 2008 року освятили дерев’яний храм Афонської ікони Божої Матері на високому кам’яному цоколі. Храм стоїть на 12 стовпах із каменів зі Святої гори Афон. Тут мешкає понад 60 насельниць. Серед святинь — частинка Пояса Богородиці, мощі 24 афонських старців і ікона «Троєручиця».
Купальня та джерело: що чекає на відвідувача
Біля чоловічого монастиря облаштована купальня, куди приходять охочі зануритися — незалежно від пори року. Вода холодна, але «жива». Довкола — мальовничий сосново-дубовий ліс, тиха Ірша, поліська природа в усій красі.
Важливо: на території монастиря заборонено перебувати в нетверезому стані та роздягненими після купання. У дні великих православних свят — Хрещення, Трійці, дня Казанської ікони — сюди збираються тисячі людей.
Як дістатися до джерела Кип’яче
Автомобілем з Києва (близько 130 км): трасою М-07 до Малина, далі через Йосипівку до Чоповичів. У селищі біля магазину — поворот ліворуч. За селищем: ліворуч — жіночий монастир (видно бані), праворуч — чоловічий (близько 5 км лісом).
Електричкою: з Києва (зупинка Святошин) до станції Чоповичі, далі автобусом до зупинки «Школа», потім пішки за вказівками місцевих.
З Житомира — близько 100 км.
Що ще варто знати перед поїздкою
Кип’яче — водночас паломницьке місце і природна пам’ятка. Поліський ліс навколо урочища підходить для прогулянок, а Ірша — для споглядання. Влітку тут особливо добре: тінь сосен, спів птахів і дзюрчання джерела створюють атмосферу, яку важко знайти в шумному місті.
Часті запитання про джерело Кип’яче
Де саме розташоване джерело Кип’яче?
В урочищі Кип’яче на правому березі річки Ірша, приблизно за 5 км на південний захід від селища Чоповичі Коростенського району Житомирської області, на території чоловічого монастиря.
Чи можна купатися в джерелі?
Так. Біля джерела облаштована купальня, відкрита цілий рік. Після купання треба одягнутися — роздягненим перебувати на території монастиря заборонено.
Скільки монастирів у Кип’ячому?
Два: чоловічий монастир Казанської ікони Божої Матері (офіційно з 2002 року) та жіночий монастир Афонської ікони Божої Матері (статус з 2007 року).
Чи можна пити воду з джерела?
У помірних кількостях. Вода надзвичайно м’яка і чиста, тож у великих об’ємах її не радять — м’яка вода вимиває з організму потрібні солі.
Коли найкраще відвідати Кип’яче?
Місце відкрите цілий рік. Найбільше людей — у великі православні свята (Хрещення, Трійця, день Казанської ікони). Для спокійного відвідування найкраще пасують літо або рання осінь.
Фото Романа Маленкова.
