Джерело Кип’яче: історія, монастир та цілюща вода на Житомирщині

В глибині поліського лісу на Житомирщині, де шумить річка Ірша і пахне смолою соснового бору, б'є з-під землі незвичайне джерело. Місцеві одвіку називають його Кип'яче — за легендою, колись вода тут вирувала з такою силою, що здавалося: земля кипить. Сьогодні це місце щороку притягує тисячі паломників, туристів і просто мандрівників, що шукають тиші, чистої води й незвичайної атмосфери православної обителі серед живої природи Полісся.

Чому джерело назвали «Кип'яче»

Урочище Кип'яче розташоване на правому березі річки Ірша, приблизно за 5 кілометрів на південний захід від селища Чоповичі у Малинському районі Житомирської області. Назва джерела сягає сивої давнини: за переказами, вода тут «кипіла» — вирувала й пінилась, б'ючи знизу з дивовижною силою. Саме тому місцеві жителі охрестили це місце Кип'ячим, і ця назва збереглася до наших днів.

«Вода у джерелі bila з такою силою, що нагадувала кипіння» — так описують місце місцеві мешканці та всі, хто чув цю легенду у дитинстві.

Хімічний склад води був досліджений фахівцями екологічної лабораторії: вода виявилася надзвичайно м'якою, з мізерним вмістом іонів важких металів, нітритів, нітратів та хлоридів. Тобто вона майже дистильована за чистотою — що само по собі є рідкістю для підземних джерел. Утім, за тією ж причиною науковці застерігають: пити її у великих кількостях не варто, адже надмірно чиста вода здатна вимивати з організму необхідні солі.

Легенда про явлення ікони 1911 року

Переломним для Кип'ячого став 1911 рік. Саме тоді, за переказами, з вод джерела у вогняному сяйві явилася ікона Пресвятої Богородиці Казанської. Місцеві жителі, що приходили сюди черпати воду, були вражені: вода раптово забила з подвоєною силою, і серед бризок проявився образ Божої Матері.

Слава про цілюще джерело розійшлася далеко поза межі Полісся. Побожні чопівчани невдовзі спорудили над ним капличку. З того часу вода Кип'ячого вважається цілющою, а свідчення про «чудесні видужування» зберігаються в живій пам'яті мешканців навколишніх сіл — і навіть, кажуть, у архівах НКВС, де слідчі фіксували показання очевидців попри власне безвір'я.

Заснування монастиря: від Першої світової до радянських репресій

Після Першої світової війни на береги Кип'ячого прийшли перші ченці — здебільшого ті, хто повернувся з фронту. У часи, коли навколо лютувала братовбивча війна, кілька десятків чоловіків вирішили присвятити себе молитві. Вони збудували дерев'яну церкву на ім'я Усікнення Глави Іоанна Предтечі та чернечі келії. Першим настоятелем обителі, яка офіційно іменувалася Спасо-Преображенським монастирем, став ігумен Костянтин (Чоповський) — у народі ж обитель звали просто Кип'яченською. На піку свого розвитку тут мешкало близько тридцяти монахів.

Але обитель проіснувала недовго. 1920-ті–1930-ті роки стали для неї трагічними. Бандити вбили ігумена Костянтина, ченця Іраклія (Скуратовського) та послушника Петра Щуку, пограбували і спалили монастир. У 1934 році радянська влада розігнала ченців, що залишилися: Казанську церкву розібрали по колодах, а чудотворне джерело завалили камінням. Та воно пробилося крізь завали — хоча вже не так бурхливо, як раніше.

Відродження: два монастирі в одному урочищі

Чоловічий монастир Казанської ікони Божої Матері

Відродження святого місця розпочалося у 1991 році, коли тут знову з'явилися перші насельники. Офіційне рішення про будівництво Свято-Казанського чоловічого монастиря прийняв Священний Синод Української Православної Церкви 27 грудня 2002 року. На будівництво запросили ченців, які приймали постриг і трудилися на Святій горі Афон.

Умови були суворими: дикий ліс, відсутність зручностей, взимку — непрохідні снігові замети, навесні — розлив Іршею. Без світла, іноді без теплої їжі — так відроджувалася обитель. Сьогодні монастир діє, проводить богослужіння, а територія доглянута. Монастир підпорядкований Московському патріархату в складі УПЦ.

Жіночий ставропігійний монастир Афонської ікони Божої Матері

Практично одночасно з чоловічим розпочалось і жіноче чернецтво в Кип'ячому. У 2001 році громада сестер милосердя з київського храму святителя Михаїла заснувала тут скит. У 2007 році він отримав статус монастиря, а 7 жовтня 2008 року урочисто освячений Блаженнішим Митрополитом Київським Володимиром.

Жіночий монастир розташований на тому самому місці, де під час Другої світової війни окупанти розстріляли місцевих жителів і ченців. Храм збудований на 12 стовпах із каменів, привезених зі Святої гори Афон — батько Роман здійснив 16 паломницьких поїздок, щоб зібрати їх. Сьогодні тут мешкає понад 60 насельниць, діє суворий афонський устав: у монастирі принципово немає штучного освітлення, читається невсипний Псалтир, монахині не залишають обитель. Господарство повністю самодостатнє: власний мед, сир, молоко, масло, хліб, косметика з натуральних компонентів.

Серед святинь жіночого монастиря — частинка Пояса Богородиці, мощі 24 афонських старців і чудотворна ікона «Троєручиця».

Купальня та джерело: що чекає на відвідувача

Навколо самого джерела облаштована озеро-купальня, куди щороку приходять охочі зануритися — незалежно від пори року. Вода холодна, але «жива», і скупатися тут вважається особливою справою. Навколо — мальовничий сосново-дубовий ліс, тиха річка Ірша, поліська природа в усій красі.

У дні великих православних свят — зокрема Хрещення, Трійці, дня Казанської ікони — сюди збираються сотні й тисячі людей з усієї Житомирщини та далеко за її межами. Паломницькі поїздки до Кип'ячого організовувалися з Києва та інших міст України.

Як дістатися до джерела Кип'яче

Що ще варто знати перед поїздкою

Кип'яче — це одночасно паломницьке місце і природна пам'ятка. Поліський ліс навколо урочища чудово підходить для прогулянок, а річка Ірша — для споглядання. Влітку тут особливо добре: тінь сосен, спів птахів і дзюрчання джерела створюють ту саму атмосферу, яку важко знайти в шумному місті.

Якщо ви плануєте паломницький візит — радимо уточнювати розклад богослужінь заздалегідь. Жіночий монастир можна також відвідати як просто красиве та доглянуте місце: квіти, чистота, особливий дух тиші. Чоловічий монастир менш доступний через стан дороги, але саме він стоїть безпосередньо біля джерела з купальнею.

Фото Романа Маленкова.