Село Паволоч, яке налічує близько 1400 мешканців, розташоване в глухому куті Попільнянського району, далеко від великих автодоріг. Це село є унікальним в Україні, адже колись воно було значним містом, що слугувало центром великого полку, а також важливим осередком хасидизму та єврейського життя. Процес, який перетворив це місто на село, важко пояснити. Хоча в історії є приклади, коли полкові центри стали селами, як, наприклад, Кальник і Кропивна, Паволоч відрізняється тим, що в минулому мала міську структуру, з розвиненою плануванням вулиць, центральною площею та храмами. Сьогодні ж Паволоч – це звичайне село.
Походження назви села пов'язане зі старовинним словом "паволока", що означало шовкову або іншу цінну тканину. Не відомо, чи виготовляли тут цю тканину, але, ймовірно, вона була присутня. Лаврентій Похилевич зазначав, що Паволоч входила до числа найважливіших міст України. Після поразки під Берестечком, Богдан Хмельницький провів шість тижнів у Паволочі, де знаходилася велика земляна фортеця, частини якої збереглися до наших днів.





Синагога Абрамовича.
У Паволочі Хмельницький зустрівся з місцевим священиком Шрамком, якого пізніше призначив полковником. Полковник Шрамко втратив сина в боях і сам неодноразово отримував поранення.
Стара Паволоч була оточена річками Раставицею та Паволочкою, а з іншого боку її захищав високий вал із ровом. У 17 столітті на валу стояла кам'яна брама з баштою, а замок у Паволочі був дерев'яним.

Паволоч на малюнку Наполеона Орди. Ратуша, костел і церква.

Велика синагога Паволочі. Зруйнована.
У другій половині 19 століття, після зміни багатьох землевласників (серед яких були Любомирські, Уварови, Дьякови, Моршковські, Радзівілли), Паволоч потрапила до рук заможного єврейського роду Абрамовичів, зокрема Станіслава Абрамовича. У 1861 році він збудував цегляну синагогу, а в 1963 році – великий водяний млин, обидві споруди збереглися до сьогодні. Абрамович також збудував водяний млин у селі Буки, який вважається найстарішим водяним млином Київщини.





Водяний млин Абрамовича, який він продав купцю Натанзону.
Серед старих будівель у Паволочі залишилися панські комори, руїни садиби та напівзруйнований будинок. Також тут можна знайти єврейське кладовище – кіркут, козацькі вали, про які вже згадувалося, та мальовничу природу долини Раставиці.
Для більш детального ознайомлення з історією Паволочі пропонуємо звернутися до Вікіпедії. Також варто згадати про кривавий наклеп, що стався в містечку в 1753 році. Католицький єпископ Каетан Солтик звинуватив євреїв Паволочі у ритуальному вбивстві польського хлопчика Стефана Студзицького. Суд проходив у Житомирі, і під тиском тортур усі євреї визнали свою провину. Їм запропонували вибір – хреститися і померти швидко або померти повільно. Частина погодилася на хрещення, і їм відрубали голови, а одну родину навіть відпустили. Тих, хто відмовився прийняти християнство, жорстоко катували, потім четвертували і розвішували частини тіл на кілках. Ця жахлива подія викликала обурення в єврейських громадах, і навіть Ребе Бешт – Баал Шем Тов – праведник, засновник хасидизму, вимагав помсти за цей злочин.
На початку 20 століття Паволоч залишалася значним єврейським містечком з кількома синагогами та великою громадою. Сьогодні про євреїв нагадує лише цегляна синагога, збудована Абрамовичем, в якій тепер розташований музей, та кіркут на в’їзді зліва.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.

Вали старого міста.

Комора.

Садибний будинок.



