Мурована церква Вознесіння Господнього в селі Андрушки на Житомирщині постала в 1850–1859 роках на місці старішого дерев’яного храму. Сьогодні це одна з головних історичних пам’яток села, яка нагадує про часи поміщицьких маєтків і цукрової промисловості в колишньому Попільнянському краї.
Історія села Андрушки
Андрушки відомі з 1683 року. За місцевими переказами, назва походить від прізвища козацького сотника Андрущука.
Колись село входило до Паволоцького ключа князів Любомирських, а у XVIII–XIX століттях неодноразово змінювало власників. Серед них згадуються:
- поміщик К. Вележинський;
- Діонісій Прушинський;
- графиня А. Потоцька;
- Л. Бентковський;
- купці Попови, а наприкінці XIX століття — Ольга Баскакова.
За часів одного з перших власників у селі звели дерев’яну церкву, яка згодом перестала вміщувати всіх парафіян і почала руйнуватися.
Будівництво мурованого храму
У 1840-х роках старий дерев’яний храм уже був у незадовільному стані, тож в Андрушках вирішили звести нову муровану церкву з високою дзвіницею.
Кам’яну церкву заклали 1850 року, а освятили 1859-го — будівництво тривало майже десять років.
Храм звели в традиціях православної архітектури того часу. Разом із церквою постала й дзвіниця, яка стала архітектурною домінантою села.
До сьогодні збереглися:
- сама Вознесенська церква;
- дзвіниця;
- окремі старі господарські споруди XIX століття.
Андрушки та цукровий завод
Новий етап розвитку села пов’язаний із цукровим заводом, збудованим поблизу 1850 року, — майже одночасно з закладенням церкви. Згодом підприємство належало купцям Поповим.
Завод став одним із головних роботодавців округи: за різних власників на ньому працювали від кількох десятків до понад тисячі людей. Саме цукрова промисловість значно вплинула на економіку й вигляд села в другій половині XIX століття. На початку ХХ століття, 1906 року, тут навіть стався страйк робітників.
Дзвіниця та архітектура
Окрему увагу привертає дзвіниця храму. Її добре видно здалеку, і вона є одним із найвпізнаваніших елементів старих Андрушок.
Архітектура церкви поєднує:
- риси пізнього класицизму;
- традиційні форми православних храмів;
- характерні для XIX століття пропорції та декоративні елементи.
Цікавий факт
У XIX столітті Андрушки були не лише релігійним, а й промисловим центром округи. Завдяки цукровому заводу село швидко розросталося, а Вознесенська церква стала духовним осередком для сотень працівників та їхніх родин.
