Срібне — селище на річках Лисогір і Сріблянці в Прилуцькому районі, центр Срібнянської громади, з населенням близько 3 тисяч людей. Воно стоїть на пагорбах, порізаних ярами й балками, за 45 км від залізничної станції Прилуки. Колись це було місто, що згадується в літописі, згодом — сотенне містечко, а сьогодні тут бережуть традиції ткацтва.
Городок Серебряний
Перша літописна згадка про Срібне датована 1174 роком: біля «городка Серебряного» князь Ігор Святославич — герой «Слова о полку Ігоревім» — наздогнав і розбив половців, відібравши в них награбоване. Тоді місто входило до Переяславського князівства. Ще раніше тут було городище скіфського часу: знахідки імпортного посуду свідчать, що воно було перевалочним пунктом торгівлі між Причорномор'ям і лісовими племенами. Назву пояснюють або срібним блиском покрівлі церкви чи панського двору, або річкою Сріблянкою.
Після монгольської навали місто надовго зникає з джерел. У 1592 році згадується «Серебряне городище», біля якого на початку XVII століття збудували фортецю. Срібне належало до «Вишневеччини», і Ярема Вишневецький заснував тут церковне братство зі школою й шпиталем.
Сотня і шведські квартири
Із повстанням Хмельницького утворилася Срібнянська сотня на чолі з Павлом Федоренком, яка шість років брала участь у всіх його походах. Під час війни 1658–1659 років Срібне спустошили царські війська князя Пожарського, а прилуцький полковник Дорошенко ледве врятувався втечею через болота. Узимку 1708–1709 років, перед Полтавською битвою, у Срібному й околицях стояли на зимових квартирах війська Карла XII.
З 1720-х років відомі печатки з гербом містечка — серцем, увінчаним хрестом із променями. У 1731 році тут працювали п'ять цехів: ткацький, кравецький, ковальський, шаповальський і різницький. Головними товарами були шапки й тютюн — особливо славився сорт «срібнянка». У 1752 році Срібне передали Агафії, сестрі гетьмана Кирила Розумовського.
Що подивитися
На околиці височіє Данчичева гора — ботанічна пам'ятка природи площею 3 гектари з цінними рослинами, названа на честь старшинського роду Данчичів. За легендою, на ній поховані шведи, які зимували в містечку. У центрі — Михайлівська церква, а на місці давнього Городища ще видно залишки валів.
Трагічна сторінка — меморіал на місці школи, де нацисти спалили 682 мирних жителі району. Біля селища є й інші пам'ятні місця Другої світової війни.
У Срібному досі ткуть на верстатах і бережуть місцеві візерунки. Вулиці селища названо на честь актриси Ганни Затиркевич-Карпинської та кобзаря Остапа Вересая, пов'язаних зі Срібнянщиною.
Герб і прапор
Срібне як ратушне містечко у XVII–XVIII століттях мало власний герб: на печатках з 1720-х років — серце, увінчане хрестом із променями. Наприкінці XVIII століття герб не підтвердили, і нині офіційного герба селище не має. Зображення нижче — реконструкції історичного знака й прапора за дослідженнями геральдистів.
Як дістатися
Срібне лежить поблизу траси Київ — Суми, за 45 км від залізничної станції Прилуки. Автобуси ходять з Прилук і Чернігова. Поїздку зручно поєднати з Прилуками та Варвою.
