Поліська північ Сумщини — Глухівщина, Шосткинщина, Кролевеччина — багата на джерела, що б'ють із крейдяних відкладів. Найшанованіші з них пов'язані з явленням ікон: на сосні, у траві чи на дні криниці. Деякі мають статус гідрологічних пам'яток природи, при інших стоять монастирі, а кілька відродили самі жителі вже в XXI столітті.
Чернечі джерела в Глухові
На північно-західній околиці Глухова, на виїзді до Шостки, з-під землі б'ють два самовиливні джерела — округлі чаші діаметром 8 і 10 метрів, які живлять річку Берізку. З 2004 року це гідрологічна пам'ятка природи площею 5,22 га. Цілющу силу води в Глухові пов'язують зі Смоленською іконою Богородиці: за переказом, коли місто косила холера, священники тричі обійшли його з іконою, і хвороба відступила. Біля джерел облаштували купальні, сходи й містки, поставили хрест і храм-каплицю на честь Глинської ікони Різдва Богородиці; її освятили 2012 року, і це був перший храм, збудований у Глухові за понад століття. Історії джерел присвячена книга Анатолія Бойка «Чернечі джерела Глухівщини» (2021).
Дубовицька криниця
У лісі біля траси Е101, між Дубовичами й Бистриком Кролевецької громади, б'є Дубовицька криниця — гідрологічна пам'ятка природи з 1982 року. Переказ відносить її появу до XVI століття: пастух знайшов на березі річки Реть ікону Богородиці, від ікони спалахнуло світло, і пастух осліп, а одужав лише після молитви священника. За іншим варіантом, він побачив образ, нахилившись до джерела, що било з-під великої сосни трохи вище нинішньої криниці. У радянські роки криницю рівняли з землею й закидали сміттям, а люди знову її розкопували. 2000 року над нею поставили цямрину й накриття, 2002-го на узвишші поруч звели каплицю. Щороку в десяту п'ятницю після Великодня тут служать літургію, і тисячі паломників набирають воду, яку вважають цього дня найсильнішою. Поблизу — Кочубеївський парк у Дубовичах.
Воргол і Ведмежа криниця
Ще дві шановані криниці Кролевеччини лежать неподалік Дубовичів. У лісі біля Ворголу є криниця на місці, де, за переказом, явилася Воргольська ікона Божої Матері. Ікона з давніх часів була в сільській церкві Різдва Богородиці; на її срібній короні стояв напис про пожертву 1751 року, а 1850-го Синод після розслідування чудес дозволив шанувати її як місцеву святиню. Після 1917 року храм зруйнували, ікона зникла, лишилися її списки — один із них тепер у Вознесенському соборі Конотопа. Щороку 11–12 серпня біля криниці служать літургію й освячують воду.
На східній околиці Покровського, в заплаві річки Ведмедівки, б'є Ведмежа криниця — самовиливне джерело з великим дебітом. З 2006 року це гідрологічна пам'ятка природи площею 7,6 га, де охороняють і червонокнижні зозульки травневі. 10 травня 2017 року криницю освятив єпископ Конотопський і Глухівський.
Глинська пустинь
Монастир Глинська пустинь у лісі біля Соснівки Шалигинської громади постав там, де, за переказом, на початку XVI століття бортники знайшли на сосні ікону Різдва Богородиці. З-під кореня сосни било джерело, з якого пили люди. Коли сосну зрубали, джерело пересохло, але за два кілометри на захід забило нове. Перша документальна згадка про це місце — 1648 року. Монастир закривали 1922 і 1961 року, а відродився він 1994-го; святе джерело на території обителі знову відкрите для прочан.
Сім джерел у Шалигиному
За кілька кілометрів від Глинської пустині, на південно-східній околиці Шалигиного, сім джерел фонтанують у природному басейні серед крейди й живлять річку Лапугу. Вода тут навіть улітку не тепліша за 4–5 °C, і над нею стоїть пара. Пам'яткою природи Сім джерел стали 1973 року. Їх не освячували як церковне джерело, але прочани з Глинської пустині часто заїжджають сюди зануритися.
Туранівська криниця
У сосновому лісі між Туранівкою і Грем'ячкою Ямпільської громади, біля дороги Ямпіль — Глухів, б'є джерело, відоме понад три століття. Переказ розповідає, що в поміщика Туранського була незряча донька; батькові наснився янгол, і дівчинка, вмившись водою з джерела на Вознесіння, прозріла. Інші перекази — про зціленого, який не міг ходити, і про селянина, що закопав джерело на своєму городі й осліп, а зір повернувся, коли сини криницю розкопали. Відтоді на Вознесіння від храму Архангела Михаїла в Грем'ячці до джерела йде хресний хід, і тут служать водосвятний молебень.
У радянські роки церкву з Грем'ячки перевезли до Олиного й зробили клубом, але люди й далі ходили по воду. 1999 року криниця стала гідрологічною пам'яткою природи, 2010-го над нею звели новий зруб, купальню й поклонний хрест, а 2013-го проклали дорогу. Джерело пробивається крізь кілька шарів глини, верхній — блакитна.
Джерело біля Землянки
Біля мосту через Есмань між Землянкою й Гутою на Глухівщині понад дев'яносто років тому було відоме джерело, яке згодом замулилося. Навесні 2024 року жителі Землянки самотужки розчистили його, укріпили стінки, зробили сходи, перила й містки, а лісництво допомогло збудувати надбудову. На початку травня джерело освятили.
Софроніївський монастир
Софроніївський монастир стоїть на горі Чудній над колишнім болотом Молче, за 2 км від Нової Слободи на Путивльщині. За переказом, 18 вересня 1405 року бортник побачив на дереві ікону Богородиці, яку назвали Мовчанською. Першу муровану церкву тут збудували 1630 року, а назву монастир отримав після смерті ігумена Софронія 1692 року. Обитель закрили на початку 1920-х і відродили 1999-го. Цілюще джерело на території монастиря освятили 2002 року. Поруч — Мовчанський монастир у Путивлі.
На півдні області
Урочище Образ
Найбільше людей на Водохреще — до восьми тисяч — збирає урочище Образ у лісі за 6 км від Великого Бобрика Краснопільської громади. Криниця тут на дні глибокої балки. Переказ розповідає, що селяни знайшли на дні джерела ікону святителя Миколая; її тричі переносили до сільської церкви, а вона поверталася, тож люди пообіцяли щороку носити її хресним ходом до криниці. Звідси назва урочища. Уперше про нього написав Орест Сомов у повісті «Гайдамака» (1830). 1808 року у Великому Бобрику збудували Вознесенську церкву, куди перенесли ікону. Востаннє її несли до джерела 1943 року, після війни вона зникла, а каплицю над криницею знищили.
2004 року криницю розчистили й знайшли на дні добре збережені дубові бруси. 2011-го довкола неї створили ландшафтний заказник «Урочище Образ» площею 97 га, а 15 вересня 2016 року освятили нову каплицю, відтворену за описом Сомова. Тепер тут криниця за плетеним тином, купальня, дві каплички й поклонні хрести. Вода багата на магній і влітку не тепліша за 10 °C.
Криниця Свята біля Великих Бубнів
У балці за 2 км на захід від Великих Бубнів Роменської громади, біля межі з Чернігівщиною, є Криниця Свята. З 2017 року це гідрологічна пам'ятка природи площею 13,7 га, серед цінностей якої записана й культова; довкола джерела охороняють лучно-степову рослинність із сон-травою чорніючою.
Джерело Вакалівське
На північ від Вакалівщини Сумської громади б'є мінеральне джерело. Аналіз 1966 року показав гідрокарбонатну кальцієво-магнієву залізисту воду з температурою 7,2 °C і дебітом 7–8 м³ на годину; її рекомендували при хворобах травлення й анемії. Місцеві здавна вважають воду цілющою: біля джерела висить ікона й горить лампада, тут служать молебні.
Освячують і менші джерела. У Миронівці Шосткинської громади цілюще джерело в руслі річки Борщавець вважають святим і щороку освячують на Маковія. У Тростянці воду освячують на Преполовіння біля джерела з капличкою великомученика Пантелеймона, а в Ромнах, у мікрорайоні Лозова, 2017 року жителі відремонтували старовинний колодязь-джерело, який здавна напував округу, і його освятили.
Ще одна легендарна криниця півночі області — Синя криниця у Свесі: ставок із понад сотнею ключів, який не замерзає навіть у сильні морози. Усі відомі джерела й криниці Сумщини позначені на карті джерел Полісся, а найвідоміші святі джерела краю — у статті «Святі джерела Полісся».
Святі джерела інших областей Полісся: Волині, Рівненщини, Житомирщини, Київщини, Чернігівщини.
