На Волині святими називають не лише джерела при монастирях. Здебільшого це сільські криниці в долинках, у лісі чи на краю поля, біля яких стоїть хрест або капличка, а воду щороку освячує священник. До багатьох ходять хресним ходом у певний день: на Водохреще, у переполовинну («суху») середу Великого посту, на Трійцю або в десяту п'ятницю після Великодня. Чимало таких джерел у радянські роки засипали, а з 1990-х їх відкопують, обкладають зрубами й освячують заново. За даними обласного управління водних ресурсів, у 2023 році на Волині налічувалося 90 природних джерел, із них 61 освячене; лише три з освячених мають статус пам'ятки природи. Найгустіше святі джерела розташовані на півночі й заході області, в басейнах Турії та Вижівки. Волинська особливість — над джерелом зазвичай ставлять криницю з капличкою. Лише за 2005–2015 роки водогосподарники відновили в області 81 джерело, а на Камінь-Каширщині до 2015-го — 15: дванадцять разом із лісівниками, три — церковні й сільські громади.
Будятичі: джерело чудотворної ікони
Найдавніший переказ серед волинських джерел — у Будятичах Нововолинської громади, за кілометр від сільської Свято-Миколаївської церкви, у долинці за селом. За ним, 1637 року на панському полі над джерелом з'явилася ікона Божої Матері. Люди не могли її взяти — ікона зникала у воді, — а далася вона двом сиріткам із сусіднього села. Образ віднесли до церкви святого Миколая, і відтоді його називають Будятичівською іконою. Сталося це в п'ятницю десятого тижня після Великодня, тож саме цього дня в Будятичах щороку служать у храмі й біля криниці та освячують воду.
Далі переказ розповідає, що пан велів засипати джерело, бо прочани витоптували поле. Вода пробилася поруч, а пан осліп. Уві сні Богородиця звеліла йому відкрити джерело й умитися; він прозрів і поставив над ним капличку. Місцеві кажуть, що до криниці навідувалися Богдан Хмельницький і Адам Кисіль, фундатор Низкиничівського монастиря.
У радянські роки джерело кілька разів нищили й засипали. Відкопали його восени 1989-го: колгоспна бригада натрапила на бетонний круг, а дістатися до водяної жили допомогли працівники водоканалу. Того ж року освятили новий Свято-Миколаївський храм і збудували нову капличку над джерелом. Тепер тут мурована альтанка з синім куполом, вирізьблена на камені Будятичівська ікона й невеликий басейн для занурення. Будятичі майже зрослися з Нововолинськом.
Попова криниця в Головному
У південній частині селища Головне Ковельського району б'є Попова криниця — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення з 1977 року площею 0,1 га. Вона живить річку Нережу, а місцеві старожили й краєзнавці вважають її одним із витоків Прип'яті. Ще Ян Длугош у XV столітті писав, що Прип'ять починається «неподалік від замку Любомль, в селі Головне»; так само вважав і волинський дослідник Олександр Цинкаловський. Про цілюще джерело біля Головного знали ще за Польщі: до нього йшли хресним ходом, а на Водохреще тут обливалися водою. 2025 року на місці біля джерела запропонували звести муровану каплицю на честь річки Прип'ять.
Попова Криниця між Седлищем і Буцинем
Урочище Криничне, яке ще називають Поповою Криницею, лежить біля дороги між Седлищем і Буцинем Старовижівської громади. Колись тут був каскад джерел; після меліорації 1980-х лишилося одне. 1950 року священник буцинської церкви Микола Йовик власноруч виготовив і поставив у джерело бетонні кільця, а згодом жителі обклали його дерев'яним зрубом. Воду тут освячував ще його дід, тож традиції щонайменше двісті років.
Головний день криниці — переполовинна, або «суха», середа Великого посту: священник освячує воду при жителях Седлища, Буциня, Черемшанки й Борзової. Радянська влада цього забороняла, але звичай не перервався. Воду місцеві називають «почаївською»; лабораторний аналіз показав у ній 0,08 мг/дм³ заліза й 12,95 мг/дм³ сульфатів. Тепер над криницею зруб-альтанка з хрестом, довкола бруківка й лавка. У самому Седлищі є старий костел, а до Старої Вижівки — кілька кілометрів.
Ракова криничка в Старосіллі
У Старосіллі Володимирського району (колишня Іваничівщина) розповідають, що невинно засуджений утікач утік із царської тюрми і впав від спраги. Із землі забило джерело, з води виліз рак і перекусив клішнями його кайдани. Згодом на цьому місці облаштували криницю й назвали її Раковою. Тепер це дерев'яна криниця з дашком і коловоротом, над нею табличка «Святе джерело Ракова криниця», а поруч, біля старої кам'яної стіни, фігура Богородиці; воду тут освячує духовенство Іваничівського благочиння в десяту п'ятницю після Великодня — того ж дня, що й у Будятичах.
Біла Криниця в Старій Лішні
На краю Старої Лішні, теж на колишній Іваничівщині, є Біла Криниця — назва від білої глини на дні. Переказ каже, що біля джерела з'являлася Богородиця, а сліпа жінка вмилася тут і прозріла. За Польщі священник із вірянами ходив сюди хресним ходом на свята; старожили розповідали, що коли якось через негоду прощу не провели, у сільських криницях зникла вода. Радянська влада хресні ходи заборонила, і джерело замулилося. Близько 1990 року садибу з джерелом викупила місцева родина: вона розчистила джерело, відновила два старі чавунні хрести й поставила під кованою альтанкою фігуру Божої Матері, привезену із Закарпаття. Відновлене джерело освятили 1 червня 2010 року, і хресний хід повернувся: щороку на День Святого Духа, в понеділок після Трійці, село йде до криниці. Від Старої Лішні недалеко до Іваничів.
Криничка біля Великої Яблуньки
У лісі біля Великої Яблуньки Маневицької громади, неподалік Оконських джерел, б'є джерело «Криничка». Це гідрологічна пам'ятка природи; над ним стоїть хрест, місце освячене, і в селі джерело називають святим. За легендою, тут промила очі сліпа дівчина й прозріла, тому воду вважають помічною для очей. Температура води цілий рік 8–9 °C, узимку плесо не замерзає. Над джерелом — дерев'яна альтанка, яку нещодавно оновили. Польову дорогу до лісу переорали, тож добиратися доводиться пішки. Найближче селище — Маневичі.
Богоявленське джерело у Воротневі
У Воротневі Луцької громади освячене джерело б'є в заплаві річечки Зеленки, неподалік сільського кладовища; Зеленка далі живить каскад ставів у Лищому. Джерело дає 9 м³ води на годину, температура — 9–10 °C. Його облаштувало Луцьке управління водного господарства разом із лісівниками, підприємцями й громадою, а освятили 28 серпня 2015 року, у престольне свято місцевої Успенської церкви. Тоді ж збудували басейн для водохресних купелей із роздягальнею і криницю з питною водою; більшість витрат узяли на себе меценати, а громада заплатила менше двадцяти тисяч гривень. Джерело назвали Богоявленським, і воно отримало першу премію Всеукраїнського конкурсу «До чистих джерел». Поруч б'є ще одне, потужніше джерело, а в заплаві знайшли сліди поселення, якому кілька тисяч років.
Баївське джерело
У Баєві Боратинської громади джерело б'є поруч зі Свято-Успенською церквою. На Водохреще зранку село йде сюди зі священником освячувати воду й купатися, а після освячення пускає феєрверки — за давнім звичаєм, щоб «відігнати чортів»; колись для цього стріляли з гармат, потім із рушниць. Вода тут не замерзає і влітку й узимку має ту саму температуру. Джерело входить до офіційних місць водохресного купання Луцького району. Баїв уперше згадано 1545 року.
Гірка Полонка
У Гірці Полонці Боратинської громади, неподалік Луцька, на березі річечки Чорногузки б'є джерело, яке входить до переліку освячених джерел Волині, описаних науковцями Волинського національного університету. Його впорядкували ентузіасти села разом із Луцьким управлінням водного господарства: вода стікає трубою в обмурований басейн, поруч криничка, а над берегом стоїть ажурна каплиця зі скла з образами під синім дахом і золотою банею. На Водохреще по освячену воду сюди приїжджає стільки людей, що черга автомобілів розтягується майже на кілометр. Від Гірки Полонки недалеко до Баєва й Цеперова, де теж є освячені джерела.
Неподалік, у Городищі Другому, джерело «Безодня» відновили й освятили 7 серпня 2017 року, в день пам'яті святої Анни, і відтоді його називають її іменем. Над криницею стоїть альтанка, а над прозорою водоймою — високий дерев'яний хрест.
Відновлені джерела Камінь-Каширщини
Дубецьке
Урочище Дубецьке лежить у Камінь-Каширській громаді на місці хутора Дубецьк, знищеного в 1950-ті. Джерело, яке пам'ятали колишні хуторяни, розчистили й заново освятили 17 квітня 2015 року — у свято ікони «Живоносне джерело», тому його ще називають Живоносним. Це п'ятнадцяте джерело, відновлене тоді в районі. Над водою — дерев'яна криниця з хрестом, поруч стенд із результатами аналізу води.
Пречисте біля озера Озюрко
За кілька кілометрів від Каменя-Каширського, біля озера Озюрко площею близько 7 га, яке живиться джерелами, лісівники давно знали джерело, що постійно замулювалося. 2016 року його облаштували працівники держлісгоспу й управління водного господарства і освятили 21 вересня, на Різдво Богородиці — «Другу Пречисту». Звідси й назва. Джерело дає 1,7 л води за секунду; за якістю воду порівнюють з Оконськими джерелами.
Тельчі
Висхідне джерело за 400 м на південний схід від Тельчів Маневицької громади живить річку Кормин. Восени 2018 року водогосподарники обладнали його каптажною камерою з глиняним замком, а 12 жовтня джерело урочисто відкрили й освятили. Парафія вирішила, що відтепер тут освячуватимуть воду на Водохреще.
Криниця в Пульмівському лісі
У лісі біля Пульма Шацької громади природне джерело обклали зрубом коштом місцевого агропідприємства і в січні 2019 року освятили. Священник місцевої Свято-Миколаївської церкви відслужив біля криниці водосвятний молебень. Пульмо лежить на південь від Шацьких озер.
Зимне
На території Святогорського монастиря в Зимному, на горі над Лугою за 5 км від Володимира, теж є святе джерело. За переказом, його відшукав під горою, викопав і освятив преподобний Варлаам Печерський, який помер тут 1065 року. Монастир — один із найдавніших на Волині; переказ пов'язує його заснування з князем Володимиром Великим. Обитель належить до УПЦ (МП).
Ласків: джерело зниклого села
У полях біля Ласкова Володимирської громади, в заплаві, де колись стояло село Орані, б'є джерело святих пророків Іллі та Іоанна Хрестителя. Поруч із ним 1888 року жителі Ораней коштом громади збудували Покровську церкву, і джерело біля храму споконвіку вважали святим: на Богоявлення та інші свята від церкви йшли процесією й освячували воду. Наприкінці 1950-х церкву зруйнували, згодом вимерло й саме село, а джерело замулилося. 2010 року ченці Низкиницького монастиря розчистили його й поставили хрест з іконою пророків, і 2 серпня, на Іллю, тут уперше за півстоліття освятили воду. Джерело низхідне: у посуху воно міліє, а стежка до нього заростає.
Сильне: криниця, де молилися про дощ
У лісі за 7 км від Сильного Луцького району є криниця, біля якої здавна молилися в посуху — особливо на Юрія, і, як розповідають, дощ ішов того ж дня. 2011 року з ініціативи лісівників над колодязем звели дерев'яну каплицю з маківкою, всередині — колодязь із коловоротом. Святиню опікує парафія Сильного.
Старий Чорторийськ
Біля пагорбів Хрестовоздвиженського монастиря в Старому Чорторийську, в долині Стиру, б'ють кілька джерел. 2005 року лісівники поставили над ними дерев'яні навіси, згодом поруч збудували капличку, облаштували купальню й роздягальні біля ставка. Вода цілий рік має близько 7 °C, і купатися сюди на Водохреще приїжджають навіть із Луцька й Рівного. Монастир діє з 1997 року при старій дерев'яній церкві й колишньому костелі 1639 року; він належить до УПЦ (МП). Детальніше про монастир.
Куликовичі: джерело Волинської ікони
В урочищі біля Куликовичів Колківської громади джерело колись вважали рятівною криницею, а за радянських часів його занедбали. 2012 року його відновила місцева родина, чий рід жив біля урочища, з допомогою районного управління водного господарства, а в листопаді того ж року освятили джерело й капличку над ним на честь Волинської ікони Божої Матері. З 2015 року парафія з Колок щороку в день Волинської ікони, у липні, йде сюди пішою прощею, а на Водохреще тут купаються. Тепер над джерелом мурована каплиця-альтанка з синім шатровим дахом, поруч заклали фундамент під більшу святиню.
Білий Сток у Білостоку
Село Білосток Торчинської громади, за переказом, отримало назву від джерел: вода, проходячи крізь крейду, здавалася білою — звідси «Білий Сток». 31 січня 1636 року луцький земський писар Семен Гулевич-Воютинський заснував тут Хрестовоздвиженський монастир, а в 1636–1637 роках постала мурована Михайлівська церква — нині пам'ятка архітектури національного значення; у монастирі працював іконописець Йов Кондзелевич. Місцеві кажуть, що джерело б'є з-під церкви, а легенди приписують воду з нього князеві Володимиру Великому й Богданові Хмельницькому. Після того як близько 2015 року землю з джерелом віддали в оренду, воно замулилося й перетворилося на болото.
Джерело Андрія Первозваного біля Троянівки
На горі Бандзирисі, за кілометр від Троянівки Маневицької громади, колись стояло село, від якого лишилася стара криниця, завжди повна води. Переказ розповідає, що джерело тут било так сильно, що загрожувало затопити село, і пані-власниця земель звеліла «запнути» його білою овечою вовною — відтоді вода тече невеликим потічком. 2016 року лісівники розчистили джерело, і 13 грудня, на Андрія, його освятили на честь апостола Андрія Первозваного. Звідси набирають воду для освячення на Водохреще, а 2018 року поруч облаштували місце відпочинку.
Джерело в парку «Слов'янський» у Володимирі
У самому Володимирі джерело б'є біля підніжжя пагорба з Успенським собором, у парку «Слов'янський». Над ним ікона Пресвятої Трійці й альтанка з куполом, а у великі свята тут служать водосвятні молебні.
Освячені вже в XXI столітті
Липляни: при в'їзді в село, між Жидичином і Липлянами, ченці Жидичинського монастиря 2011 року розчистили давнє джерело, поставили хрест і освятили його; тут задумали скит на честь ікони «Живоносне джерело».
Датинь Ратнівської громади: в урочищі Криниці, за 200 м від Турії, люди споконвіку брали джерельну воду, яка не замерзає. Близько 1993 року старий зруб провалився, а в листопаді 2013 року водогосподарники облаштували джерело альтанкою з містком, і його освятили. По воду сюди їздять із Ковеля й Ратного.
Тростянка Устилузької громади, над Лугою: воду тут здавна вважали цілющою, потім джерело забули. 2017 року його відновила молодь Устилуга й Тростянки, поставила альтанку, і джерело освятили.
Глухи на Старовижівщині: в урочищі Криниця, де був хутір, 2014 року облаштували джерело з дубовим кадубом і журавлем і освятили його; а в урочищі Криниці «Старого села», де до меліорації 1970-х било чотири джерела, громада зібрала гроші на облаштування останнього, і в січні 2016 року його освятили.
Ще кілька джерел із переказами
Петрове (давній Цуцнів, згадка 1376 року) Володимирського району: за переказом, тут прозріла осліпла дочка пана, і над джерелом постала капличка. Радянська влада зруйнувала її бульдозером, але водієві, який почав засипати джерело, «відняло ноги», і криницю більше не чіпали. Тепер тут нова капличка, а на третій день Трійці священники округи освячують воду.
Куснища за 7,5 км на північ від Любомля, на дорозі до Шацька: уродженець села, який став ченцем, побачив за селом джерело і впав на коліна. Згодом вода зникла; коли він приїхав удруге, біля джерела освятили хрест і капличку, і воду знову забило. Її вважають помічною для нирок і печінки, а ще кажуть, що вона допомагає кинути курити; по воду приїжджають навіть із Польщі й Білорусі.
Хутір Частий Любешівської громади біля кордону з Білоруссю: у джерелі, за переказом, зцілився сліпий монах, що йшов тут із поводирем. На знак цього збудували капличку, яка простояла до 1950-х; потім її знищили, а криничку закидали сміттям. Джерело за 7 км від Гірок і за кілька сотень метрів від кордону розчистили лісівники й водогосподарники, а взимку 2016 року його освятили священники з Гірок і Судча; на освячення прийшли й жителі білоруського Опадища. Поруч — Любешів.
Цеперів Боратинської громади, за 15 км від Луцька: на Криничній горі б'є джерело «Безодня». Легенда розповідає про чоловіка, який вийшов орати на Великдень, а вихор закрутив його й кинув у вир — на тому місці й забило джерело; за іншим варіантом, господар провалився під землю разом із кіньми. Джерело живить річку Чорногузку, не замерзає, а вода багата на мінеральні солі. У січні 2008 року жителі прийшли сюди хресним ходом зі священником і вперше на пам'яті села освятили джерело. Саме село вперше згадано 1437 року в грамоті князя Свидригайла.
Стара Гута на Старовижівщині: воду з джерела біля Кізьої гори освячують на Водохреще, а колись, коли довго не було дощу, громада доручала вдові вилити воду з криниці — і, кажуть, після цього землю обов'язково змочувало.
Освячують і невеликі сільські джерела: у Заболотті (урочище Вост), що відродилося після меліорації й освячене 2012 року, у Стобихві біля Стоходу, де криничку в кадубі освячують на престольне свято, у Нуйному, освячене 2009 року.
Усі відомі джерела й криниці Волині, зокрема безіменні, позначені на карті джерел Полісся; там можна прокласти маршрут і повідомити, чи є в джерелі вода. Найвідоміші джерела всього краю — у статті «Святі джерела Полісся».
Святі джерела інших областей Полісся: Рівненщини, Житомирщини, Київщини, Чернігівщини, Сумщини.
