Найшанованіші святі джерела Київщини розкидані по всій області. На поліській півночі, в лісах між Ірпенем і Дніпром, це Дзвінкова криниця — єдине, що вціліло від козацького Межигірського монастиря, — і лісове джерело «Ченець» біля Здвижівки. На південь від Києва, на Білоцерківщині й Переяславщині, до криниць ходять хресними ходами в певні свята: на Успіння, на Юрія, у десяту п'ятницю після Великодня. Майже всі ці джерела в радянські роки засипали або закидали, а відновили їх самі громади.
Дзвінкова криниця в Межигір'ї
Дзвінкова криниця б'є з-під схилу в лісі біля Нових Петрівців Вишгородського району. Колись вона належала Києво-Межигірському Спасо-Преображенському монастирю, перша документальна згадка про який датована 1520 роком. Монастирем опікувалися гетьмани Петро Сагайдачний і Богдан Хмельницький, а при ньому тримали шпиталь і притулок для старих запорожців, які приходили сюди доживати віку.
Назву криниці пояснюють переказом: ченці поставили над джерелом каплицю з дзвіночками, і вода била в них так сильно, що над урочищем лунав дзвін. За іншою версією, тут відливали церковні дзвони. Тарас Шевченко бував у Межигір'ї 1843 і 1846 років: він малював монастир і описав його в поемі «Чернець». У 1934–1935 роках монастирські будівлі розібрали, і від усього комплексу лишилося тільки джерело.
1998 року, до 155-ї річниці перших Шевченкових відвідин, громада Нових Петрівців відреставрувала криницю. З 2000 року це гідрологічна пам'ятка природи площею 2,5 га. 2005 року над джерелом збудували невелику каплицю, потім купальню, а 2011-го поруч освятили дерев'яну церкву Преображення Господнього Межигірського. Вода тут насичена залізом і має характерний смак. Історію самого урочища — від козацького монастиря до резиденції Януковича — розповідаємо в статті про Межигір'я.
Джерело «Ченець» біля Здвижівки
У лісовому яру на північний схід від Здвижівки Бучанського району, в басейні річки Бродок, б'є джерело, яке називають «Ченець» або Савиним. Біля нього стоїть плита з чорного граніту з місцевим переказом: у давнину тут у молитвах жив самітник, який вимінював власноруч вирізані з дерева речі на харчі й уникав зустрічей з людьми. За тим самим переказом, ченця звали Сава — звідси друга назва джерела. Воду місцеві вважають цілющою.
Вихід води обкладено дерев'яним зрубом із дашком та іконою, на схилі стоять лавки й вазони, а на стежці до яру — дерев'яна брама з написом «Ченець».
Джерело Успіння Богородиці в Ріжках
На східній околиці Ріжок Таращанської громади Білоцерківського району, в лісовому гаю в куточку села, який здавна звуть «Америкою», б'є джерело Успіння Пресвятої Богородиці. Переказ відносить його появу до кінця XIX століття: біля старої верби пробилася вода, з якої в спеку пили люди з поля. Місцевий житель на прізвисько Куций побачив у калюжі постать, що купалася, а згодом уві сні почув голос: тут купається Богородиця, і треба викопати криницю. Він розповів про це священникові, той змусив його присягнути на Євангелії, і тоді селяни викопали криницю, поставили біля неї дерев'яний хрест і освятили на Успіння.
За переказом, на початку XX століття тут прозріла сліпа дівчина, і її батько на подяку збудував над джерелом каплицю. У 1930-х комсомольці знищили каплицю й засипали джерело, але вода пробивалася знову, а селяни вночі його відкопували — навіть після того, як туди лили мазут і бензин. Джерело відновили й заново освятили 29 травня 2007 року. Тепер над ним навіс з іконами, поруч каплиця, а на Успіння біля джерела служать водосвятний молебень.
Криниця святого Георгія в Горбанях
У Горбанях Ташанської громади на Переяславщині, на березі Супою в урочищі Гай, є давня криниця, освячена на честь великомученика Георгія. Спершу тут було джерело; щоб воно не замулювалося, над ним викопали криницю. За місцевими розповідями, з XVIII століття криницю доглядав рід Куліківських, а селяни регулярно її чистили; під час одного такого чищення в ній знайшли монету 1814 року. Криниця має статус пам'ятки природи місцевого значення.
Навесні 2021 року криницю відновили коштом уродженців села: розчистили джерело й русло, замінили зруб, поставили дубовий хрест, альтанку й лавки, а від села до урочища збудували дерев'яні сходи на 191 сходинку з трьома майданчиками для перепочинку. Щороку на Юрія, 6 травня, біля криниці освячують воду.
Джерело Святої Параскеви в Трубівщині
В урочищі Калиновий гай біля Трубівщини на Яготинщині б'є джерело Святої Параскеви, яке шанують як святиню краю. Кажуть, по воду сюди ходили ще козаки, а сама вода довго не псується. Щороку в десяту п'ятницю після Великодня біля джерела збираються вірні на молитву й освячення води.
Решта джерел Київщини — лісові криниці, бювети й безіменні джерела — позначені на карті джерел Полісся; там видно, де вони, чи питна вода і як прокласти маршрут. Найвідоміші святі джерела всього краю — у статті «Святі джерела Полісся».
Святі джерела інших областей Полісся: Волині, Рівненщини, Житомирщини, Чернігівщини, Сумщини.
