На Житомирщині святі джерела найчастіше трапляються на півночі, на Овруцькому кряжі й у лісах Коростенщини: тут з-під кварцитів і пісків виходить холодна чиста вода, і до кількох джерел щороку з'їжджаються тисячі прочан. Майже кожне має свою легенду — про ікону, що з'явилася у воді, про слід Богородиці на камені або про зцілену сліпу дівчину. У 1930-х і 1970-х роках багато каплиць знесли, а криниці завалили камінням, і відновлювали їх уже самі селяни.
Кип'яче біля Чоповичів
Найвідоміше святе джерело області — Кип'яче в лісі на правому березі Ірші, за 4–5 км від Чоповичів Коростенського району. За переказом, 1911 року вода в джерелі раптом «закипіла», а в ньому з'явилася Казанська ікона Божої Матері. Чопівчани поставили над джерелом капличку, а 1917 року тут заснували чоловічий монастир. Проіснував він недовго: 1934 року ченців розігнали, церкву розвалили, а джерело завалили камінням, але вода пробилася знову. Температура води близько 4 °C, і замерзає вона лише в морози, сильніші за 30 градусів.
Чоловічий монастир Казанської ікони відродили 2002 року: вода тут тече зі стіни під іконою, а купальня відкрита цілий рік. За два кілометри — жіночий монастир Афонської ікони Божої Матері, який почався 2001 року з громади сестер милосердя й освячений 2009-го; за даними обителі, джерело тут б'є з-під престолу храму Кипріяна та Юстини, а поруч три купальні. Обидва монастирі належать до УПЦ (МП). Найбільше людей приїжджає на Водохреще, Трійцю й Казанську.
Свята криничка у Великій Фосні
За Великою Фоснею Овруцької громади, кілька кілометрів на південь від Овруча, є Свята криничка. Легенда каже, що біля неї ходила Богородиця й залишила слід на камені, і вода стала цілющою; за переказом, лікувати очі сюди приїжджав навіть цар. На початку XX століття місцевий селянин Корній, чия дочка зцілилася цією водою, розкопав джерело, обклав його дубовими цямринами й почав будувати церковцю. Нова влада знесла капличку, а в 1970-х хрест біля «каменів зі слідами Богородиці» вночі зрізали п'ять разів — і щоразу люди ставили новий.
Тепер над криницею зруб-альтанка з дерев'яною кришкою, а поруч біла дерев'яна каплиця, куди перенесли камінь зі «слідом». На Водохреще тут правлять службу, а приїжджають навіть із Білорусі. Енциклопедія сучасної України називає Велику Фосню й Сорокопень двома місцями на Овруччині, куди щороку їдуть православні прочани. Поблизу — Василівський монастир в Овручі.
Свята криниця біля Сорокопеня
Урочище «Свята криниця» лежить у лісі біля Сорокопеня Словечанської громади, приблизно за 22 км на захід від Овруча, на Словечансько-Овруцькому кряжі. Над джерелом стоїть дерев'яна каплиця, від неї до води ведуть дерев'яні сходи й настил. Вода, за народними переказами, цілюща. Урочище входить до туристичного маршруту Словечанської громади, а неподалік, біля Городця, місцеві показують ще й Ольжину криницю: за легендою, її вода допомогла зору княгині Ользі. Про сам край — у статті про річку Словечну.
Життєдайне джерело Богородиці біля Черняхова
За 3 км від Черняхова, за 400 м від дороги на Пулини, на землях навчального господарства «Україна» б'є джерело, присвячене Богородиці. З 2000 року воно має статус гідрологічної пам'ятки природи місцевого значення площею 0,1 га.
Тригір'я
З джерелом пов'язана й ікона Тригірської Божої Матері — головна святиня Тригірського монастиря на скелях над Тетеревом, заснованого 1583 року. За місцевим переказом, ікона XVIII століття з'явилася «в камені біля джерела неподалік монастиря». У 1930-х монастир закрили, церкву перетворили на склад, а братський корпус — на школу; корпус повернули 1990 року, а монастир знову діє з 1993-го.
Котівка: образ у криниці
Біля Котівки Червоненської громади на Бердичівщині б'є джерело, освячене на честь Почаївської ікони Божої Матері. За церковним переказом, наприкінці літа 1887 року десятирічний хлопчик, пішовши по воду, побачив у криниці відображення ікони Богородиці; згодом люди не раз бачили у воді образ і розповідали про зцілення, особливо очей. У травні 1889 року це перевіряла слідча комісія з двох священників і пристава: самого образу вона не побачила, але засвідчила зцілення місцевого жителя, який дав обітницю облаштувати джерело й поставити хрест і виконав її. Відтоді на десяту п'ятницю після Пасхи сюди йшов хресний хід із сусідньої Крилівки. Згодом джерело замулилося, а 2012 року жителі розчистили його, поставили над ним дерев'яні цебрини під дахом і хрест, і 22 червня, на десяту п'ятницю, хресні ходи з Крилівки й Червоного прийшли сюди освятити воду. Майстри, що чистили криницю, розповідали, що в ній хрестоподібно перетинаються два джерела.
Половецьке: криниця пана, що осліп
У лісі біля Половецького Гришковецької громади є криниця, знана на всю Бердичівщину. Старожили переказують, що місцевий пан, невдоволений, що до криниці ходять люди, звелів її засипати — і невдовзі осліпла його донька. Уві сні панові звеліли очистити криницю й поставити біля неї капличку; він так і зробив, донька вмилася водою і прозріла — за переказом, саме на десяту п'ятницю після Великодня. Згодом криниця зрівнялася з землею, але джерело забило знову, і люди облаштували його заново. Щороку на десяту п'ятницю після літургії від Спасо-Преображенської церкви до криниці йде хресний хід.
Криниця Івана Богослова біля Усолусів
Обабіч траси біля Усолусів Барашівської громади на Звягельщині стоїть каплиця, усередині якої — криниця з дерев'яним зрубом, іконами й рушниками. Її назвали на честь сільського храму Івана Богослова; облаштовувати джерело почали 1986 року, про що нагадує кам'яна стела. Уже під час великої війни громада на пожертви обшила каплицю, поставила огорожу, хрест-розп'яття й лавки, а поруч викопала невелике озерце.
Лісова каплиця біля Кримка
У лісовому урочищі на околиці Кримка Радомишльської громади, за 13 км на північний схід від Радомишля, біля впорядкованого громадою джерела стоїть каплиця. Воду з цього джерела місцеві вважають чудодійною; над ним — дерев'яна криничка з хрестом.
Ще кілька святих криниць
Миколинці біля Новосілки Барашівської громади: колонії Тумар, Брачки й Миколинці в другій половині XIX століття виникли біля «благодатного джерела», яке називали криничкою Миколая. З дозволу Синоду над ним збудували дерев'яну каплицю, де на Вознесіння правили службу, і до неї з'їжджалися селяни з навколишніх сіл; про це писав історик Волинської єпархії Микола Теодорович 1888 року. Тепер на цьому місці, де колись стояла церква, облаштовано джерело з купіллю.
Ступища на Народичщині (нині в межах Мотійок): за переказом, ченці київської Десятинної церкви, рятуючись від половців, принесли сюди ікону Богородиці й сховали її в дуплі дуба; близько 1650 року над нею звели капличку. 1884 року при дерев'яному Успенському храмі, який називали «Десятинною церквою», збудували каплицю над цілющим колодязем, і на Успіння до Ступищ сходилися тисячі прочан. Храм згорів у Другу світову, а село 1965 року зняли з обліку.
Волосів Андрушівської громади: за легендою, батькові дівчини, яка втратила зір, уві сні звеліли викопати криницю й поставити біля неї капличку; дівчина вмилася водою і прозріла. Тепер це бетонна криниця під зеленим дашком і хрест із вишитими рушниками, а частина прочан добирається до неї човнами через річку.
Некраші Оліївської громади: криничку облаштували наприкінці 1980-х і на Преполовіння принесли до неї писані ікони, а освятив її священник Свято-Троїцького храму в Троковичах; відтоді воду освячують щороку. Колись на Вознесіння люди з навколишніх сіл заповнювали всю долину біля криниці, а місцеві й тепер називають криничку з іконами й хрестами «своєю церквою».
Радомишль: джерело в урочищі, яке місцеві звуть «Капличкою», б'є біля місця, де стояла Свято-Троїцька церква — у XVIII столітті собор уніатських митрополитів. 1927 року церкву розібрали на будматеріал, а цвинтар зрівняли із землею. Колись воду з цього джерела возили до міської аптеки. У місті шанують і джерело в урочищі «Ринва», що ніколи не замерзає: жителі відродили замулене місце, виклали каменем дно трьох водойм і поставили капличку й купіль там, де, за місцевими розповідями, двісті років тому стояла церква. В Лутівці Радомишльської громади джерело б'є просто всередині каплиці-дзвіниці навпроти сільського храму.
Усі відомі джерела й криниці Житомирщини, зокрема Гудюча й Матвієва криниці на Овруччині, позначені на карті джерел Полісся. Найвідоміші святі джерела всього краю — у статті «Святі джерела Полісся».
Святі джерела інших областей Полісся: Волині, Рівненщини, Київщини, Чернігівщини, Сумщини.
