Вже близько двох місяців існує Чоповицька об’єднана територіальна громада. До її складу увішли Чоповицька селищна рада, Барвінківська, Йосипівська та Шевченківська сільські ради. Населення громади складає близько 5 тисяч чоловік. На виборах на посаду очільника громади, які відбулися 18 грудня 2016 року, впевнену перемогу здобув Михайло Миколайович Філоненко, тодішній голова Чоповицької селищної ради. З ним наша подальша розмова.
— Михайле Миколайовичу, Чоповицька об’єднана територіальна громада існує вже близько двох місяців. Нині яка найголовніша проблема перед новоствореною громадою виходить на перший план?
— Основна проблема — це кадрове забезпечення. На сьогоднішній день, у нас недостатнє забезпечення кадрами. На тих працівників, які зараз працюють, покладено велике навантаження. Найближчим часом хочемо вирішити цю проблему.
— Наскільки мені відомо, аби об’єднана громада була більш-менш спроможною, її населення має складати більше 10 тисяч чоловік.
— Звичайно, хотілося б, щоб наша громада була більшою. Можливо, до нас приєднаються й інші сільські ради. І не обов’язково Малинського району. Цілком можливо приєднати до нашої ОТГ, наприклад, село Мелені Коростенського району, до якого від нас всього кілька кілометрів дороги.
Хочу сказати, що наша громада повністю забезпечує себе. Ми активно працюємо над тим, щоб бути привабливими для інвестора. Нами вже зацікавилися деякі інвестори. Причому, це не ФОПи, а дійсно великі компанії.
Є у нас й іноземні інвестиції. Зокрема, людина з Китаю, яка з минулого року насаджує сади в Гутянському і планує розширюватися.
Ще виникає питання оренди. У нас пустує багато колишніх ферм. Хтось же їх повикупляв. Коли починаємо шукати господарів, виникають певні рухи, починають говорити, що почнемо щось робити. Так, у Липлянах на базі ферми господар хоче створити тепличний комплекс. Це вже якийсь крок уперед. Сподіваємось, що й на інші ферми знайдеться господар, оживить їх.
— Ви говорили про можливість приєднання нових громад до ОТГ. Однак, чи не стануть нові громади тягарем, оскільки далеко не всі вони мають розвинені економічний ресурс та соціальну інфраструктуру?
— Найбільше наше багатство — це земля і ліс. Сьогодні вони нераціонально використовується, тому й мають такий занедбаний стан. Як я вже говорив, велика робота ведеться по використанню землі, по сплаті за оренду землі. Треба провести нормальну інвентаризацію землі, збільшити її привабливість. Це суттєво збільшить дохід до бюджету. Необхідно проводити політику, яка б зацікавлювала інвестора.
— Перейдемо до медичної сфери. З 1 травня планується створення двох центрів первинної медико-санітарної допомоги — міського і районного. Що, у зв’язку з цим, чекає Чоповицьку амбулаторію? Як вона фінансуватиметься?
— Субвенція на первинну і вторинну медицину надходить лише на Чоповицьку ОТГ. Тобто ми безпосередньо є розпорядниками цих коштів. З ким ми заключимо угоди, з тим і будемо співпрацювати. Якщо буде доцільним, можливо, утворимо своє ПМСД. Однак для такої громади, як наша, думаю, це недоцільно. На даному етапі нам краще, і я на цьому акцентую увагу, поки краще працювати за угодами співпраці.
Однак, ми рухаємося у напрямку створення свого ПМСД. Тоді, думаю, буде ефективніше та прозоріше використання коштів. Сьогодні ми відправляємо субвенцію на місто, а місто, у свою чергу, розподіляє кошти.
— Вже доволі довго йде будівництво нового приміщення лікарні в Чоповичах. Чи є можливість завершення будівництва в найближчій перспективі?
— Зараз ми написали листа, щоби на нас переклали функцію замовника з обласного департаменту архітектури й будівництва і поставили на баланс громади. Що це дасть? По-перше, мінімальне управління. Тобто цільове використання коштів, частину яких ми могли б виділяти для будівництва лікарні. Приїжджали фахівці з Києва. Ми подали всю необхідну документацію, вони оглянули об’єкт. Постає питання: чи зможе така невелика громада утримувати трьохповерхове приміщення? Розглядається питання існування на ряду з поліклінікою і лікарнею на 10-15 стаціонарних місць і, наприклад, реабілітаційного центру для воїнів АТО. Зараз кошти на це виділяє Європа.
— Можливо, деякі приміщення можна здавати в оренду?
— Розумієте, це в перспективі. Ми лише за, щоб була, наприклад, приватна клініка. Але спочатку необхідно добудувати приміщення. Виникає питання: де взяти кошти на добудову? Раніше визначалась цифра, разом з добудовою й обладнанням, близько 14 мільйонів. Сьогодні вона буде більшою. Ми з громадою розглядали питання створення на одному поверсі поліклініки й стаціонару. Решту приміщень ми, як ви кажете, або здаватимемо в оренду, або там буде реабілітаційний центр. Ми ставимо питання, щоб там також змогли обслуговувати наших людей.
— Що чекає геронтологічне відділення?
— Сьогодні (17 березня — ред.) відбулася сесія районної ради. Я висловив своє бачення його майбутнього. Чоповицька ОТГ взяла на себе 50 відсотків фінансування. Тобто, якщо говоримо про геронтологічне відділення, його фінансування за рахунок районного бюджету зменшилося в рази. Якщо сьогодні дехто маніпулює тим, що коштів не вистачає через ОТГ — це повний абсурд. Всі кошти до районного бюджету ми виділяємо наперед поквартально. Нам виставляють потребу на квартал — енергоносії, заробітна плата. Згідно з цим розрахунком, ми на сесії приймаємо рішення, вносимо зміни до бюджету і направляємо субвенцію. У лютому ми вже дали субвенцію на другий квартал. Решта 50 відсотків виділяється з районного бюджету. Зазначу, що це установа не Чоповицької ОТГ, а районна, створена для обслуговування жителів району. Колись було визначено, що геронтологічне відділення перебуватиме на базі Чоповицької лікарні і так вийшло, що територіально воно на території Чопович. У відділенні перебуває на проживанні 16 осіб: вісім — з району, інші вісім — з ОТГ. І звідціля формула 50/50, тобто 50 відсотків на утримання виділяється з бюджету ОТГ, 50 — з районного бюджету.
Сьогодні заявляють, що близько мільйона гривень потрібно для ремонту. Однак, розуміємо, що багато установ перебувають не в кращому стані. Сьогодні, до прикладу, більшість шкіл у сільській місцевості не відповідають всім необхідним нормам. Виходить, їх всіх необхідно закрити? Повторюся, сьогодні дехто спекулює тим, що утворення ОТГ призвело до цього. Якщо завершиться процес децентралізації і на базі району з’явиться дві-три ОТГ, тоді що, нам взагалі припинити діяльність соціальної сфери? Можливо, не завжди районний бюджет може забезпечити фінансування. Однак, у нас на це коштів вистачає.
— Ви згадали про школи. Яке ваше бачення майбутнього школи у Пристанційному? Раніше неодноразово ставилося питання про її закриття.
— Дійсно, було рішення про закриття школи, але районна рада його не підтримала. Я ще тоді казав: що не робиться, те на краще. Просто взяти і закрити її — це абсурд. Потрібно рухатися у сторону опорних шкіл. Закриваючи школу у Пристанційному, ми перекриваємо рух до опорних шкіл, бо, згідно із законодавством, передбачається створення кількох філіалів опорної школи. Наприклад, Чоповицька гімназія може бути опорною, а школи в Пристанційному та Йосипівці її філіалами. Закриття школи у Пристанційному автоматично перекриває нам дорогу до утворення опорної школи. Є побоювання, що наступного року, можливо, зміняться норми в законодавстві. Школа не фінансується, якщо у ній навчається менше 25 дітей. Сьогодні у Пристанційному навчається 31 дитина, і якщо норми зміняться, не виключено, що школа не фінансуватиметься. Для фінансування школи необхідно приблизно 1 мільйон 200 тисяч гривень. Якщо не виділятимуться державні кошти, то все фінансування впаде виключно на плечі громади. Наприклад, у Йосипівській школі можуть бути 1-9 класи, у Пристанційній — початкові. Тобто понизити її статус з І-ІІ ступенів на І ступінь. Мою думку підтримали на усіх рівнях. У державі зараз пріоритетним є не закриття сільських шкіл, а за можливістю залишати початкові школи.
На Чоповицьку ОТГ виділено близько 163 тисяч гривень субвенції для підтримки шкіл на наступний рік. На опорну школу йдуть кошти в рази більші, залежно від структури, кількості філіалів тощо. У мене закрадався острах, що буде спротив від директорів шкіл, бо школа-філіал не передбачає посаду директора. Я говорив з директорами шкіл і, на моє здивування, директор Йосипівської школи сам висловив таку думку, запропонувавши працювати в цьому напрямку.
— У Шевченковому кілька років тому закрили школу. Це приміщення зараз пустує. Чи можливо його якось раціонально використати? Від місцевий мешканців, наскільки мені відомо, надходили пропозиції організувати там дитячий садок.
— Сьогодні там є охорона. У мене була пропозиція, яка ще не виносилася на розгляд сесії, організувати там пункт перебування старости, перенести туди бібліотеку, пошту. Приміщення знаходиться між двома селами, однак люди віднеслися до цього скептично, мовляв, там страшно ходити. Поки це питання не вирішене. Що стосується створення дитсадка. Можливо, це можливо в майбутньому при приєднанні інших громад до нашої ОТГ.
Також зараз активно розвивається зелений туризм. Може, в майбутньому, там вдалося б організувати базу відпочинку. Це приносило б прибуток у бюджет громади.
— Чи відбуваються якісні зміни у сфері культури?
— Один з аспектів децентралізації — більш раціональне використання наявних ресурсів. Є мережа бібліотек, закладів культури, але вони не користуються значним попитом громадян, можливо, у цьому напрямку потрібно щось змінювати. Так, у бібліотеках, на мою думку, має бути не лише оновлений книжковий фонд, але й доступ до Інтернету, щоб була зацікавленість людей їх відвідувати. Мова про закриття закладів культури не йде, можливо, ми об’єднуватимемо колективи — буде один колектив, а заходи проводитимуться в різних закладах культури.
Я нещодавно збирав працівників культури, ставив свої вимоги по наданню платних послуг. Для цього відкриватиметься спеціальний рахунок, все буде прозоро. Департамент фінансів Житомирської області навіть зробив нам зауваження, чому в нас не передбачені кошти по спецрахунку по культурі й школі, тобто надходження з надання платних послуг. Є перелік платних послуг, затверджений Кабінетом Міністрів. Згідно з цим переліком, я дав завдання директорам будинків культури визначитися, які з цих послуг можуть надавати. Це будуть додаткові надходження до бюджету.
Плануємо розробити проект по капітальному ремонту Чоповицького будинку культури. Зараз він в незадовільному стані.
І звичайно, культурні заходи ніхто не відміняє. У селах є клуб і завідувач на 0,5 ставки. Які культурні заходи він може провести? Ми — єдина громада, тому, якщо хтось хоче провести культурний захід, залучаємо працівників з інших культурних установ і проводимо захід на належному рівні. Так були проведені концерти до 8 березня у Йосипівці, в Шевченковому, в Чоповичах. У майбутньому хочемо організувати якесь масштабне свято й організувати підвіз людей з інших громад, аби вони також могли взяти у ньому участь.
— Які ви бачите подальші перспективи розвитку Чоповицької ОТГ?
Сьогодні ми, у першу чергу, працюємо над проектами, які стосуються економії витрат. Держава поклала на нас фінансування енергоносіїв, тому треба робити акцент на утеплення шкіл. У нас є проект утеплення гімназії, його вартість близько семи мільйонів. Ми подали його на розгляд, зараз очікуємо результатів.
Зараз ми виготовляємо проект по вуличному освітленню. Робимо акцент на населені пункти, в яких воно відсутнє. Хочемо зробити його хоча б на центральних вулицях.
Будемо вивчати питання внутрішнього перевезення населення. Це ще один мінус маленької громади: далеко не кожен перевізник хоче йти сюди, бо розуміє, що перевезення будуть неприбутковими. Коли, наприклад, з Липлян їхатиме 2-3 людини, розуміємо, що маршрут буде невигідним. Розглядається питання й оптимізації підвезення учнів до шкіл. Один наш автобус може не справитися з підвозом учнів. Хоча сьогодні питання про відміну підвезення дітей до шкіл взагалі не стоїть. Шкільний автобус цьогоріч, можливо, і не вдасться закупити. Та і якість цих автобусів не надто висока. По інших громадах, наскільки мені відомо, з двох місяців автобус був на лінії шість днів. Плануємо організувати внутрішній рейс, де учні до шкіл їхали б безкоштовно. Ми компенсовуватимемо перевізнику за підвезення, можливо, це коштуватиме дешевше, ніж купувати новий автобус. Це не наша ідея. Така практика вже існує.
Ось так коротко про те, чим живе наша Чоповицька громада, які проблеми вирішує, які завдання ставить перед собою. Роботи, як кажуть, непочатий край.
Володимир ПЕТРЕНКО
Фото з facebook-сторінки Михайла Філоненка
