На берегах річки Случ, у Романівській громаді, лежить село Вільха (історична назва — Ульха). Тут стояла одна з найрозкішніших аристократичних резиденцій Волині XIX століття — палац графів Прушинських. Від колись величного палацово-паркового комплексу лишилися окремі будівлі та фрагменти старовинного парку, але навіть вони дають уявлення, наскільки грандіозним був цей маєток.
Від магнатського маєтку до родинного гнізда Прушинських
Історія Вільхи тісно пов’язана зі зміною власників. Після розпаду Острозької ординації 1753 року Чорторийський ключ, до якого входила і Вільха, перейшов до князя Юзефа Любомирського. Уже за два роки він продав володіння Юзефу Свейковському, а згодом маєток перейшов до брацлавського писаря Ігнація Кордиша.
Після смерті Кордиша Вільху успадкувала його сестра Франциска Прушинська, і відтоді село на довгі десятиліття пов’язало свою історію з родом Прушинських.
Справжній розквіт маєтку почався 1850 року, коли його успадкував граф Пшемислав Прушинський. Він був людиною амбітною, багато подорожував Європою та захоплювався архітектурою, тож одразу взявся будувати резиденцію, яка мала поєднати європейську розкіш із майстерністю місцевих волинських ремісників.
Палац, що змінювався двадцять років
Будівництво тривало майже два десятиліття. Прушинський постійно вносив зміни до проєкту, додавав нові елементи, перебудовував окремі частини й прагнув довести резиденцію до ідеалу.
Спочатку в архітектурі простежувалися мотиви французького бароко та романтизму, але з часом перевагу здобули форми англійської неоготики. Яким був палац у пору розквіту, видно з малюнка Наполеона Орди та пізнішої гравюри Володимира Замараєва в «Тигоднику ілюстрованому».
Споруда мала казковий вигляд: вежі, складні декоративні фасади, арки й численні деталі створювали образ середньовічного замку.
Розкішні інтер’єри та незвичайні колекції
Особливе захоплення викликали внутрішні приміщення. Найвідомішою була їдальня, стіни якої прикрашали герби майже всіх відомих волинських родів. У центрі висіла величезна люстра, яку місцеві майстри виготовили з частин старовинних лицарських обладунків.
У бальній залі встановили вікна й двері з кольоровим склом, у приватних покоях лежали дорогі шовкові килими, а деякі кімнати майже повністю вкривали дзеркала, придбані в сусідньому Романові.
Прушинський прагнув наповнити палац мистецтвом. Велику колекцію відомих полотен він придбати не міг, тож замовляв місцевим майстрам копії знаменитих картин і гравюр у масивних позолочених рамах. Водночас у маєтку були й справжні цінності — бронзові камінні прикраси, канделябри, старовинні годинники, східні килими, лицарська зброя та роботи професійних художників.
Візуальна реконструкція палацу, створена за допомогою ШІ на основі наявних гравюр.
Парк, який захоплював усю Волинь
Не менш вражаючим був парк, закладений одночасно з палацом на схилах над Случчю. Для нього Прушинський запросив садівника з Варшави, який орієнтувався на найкращі зразки тогочасного ландшафтного мистецтва.
Вільхівський парк славився колекцією троянд, подивитися на яку з’їжджалася шляхта. Територію прикрашали романтичні альтанки, фонтан перед головним входом, декоративні клумби, а в оранжереї вирощували екзотичні для Волині камелії та рододендрони.
Господарські споруди були вкриті зеленими ліанами, а вся композиція парку створювала атмосферу європейської дворянської резиденції.
Що сталося з палацом у ХХ столітті
Як саме і коли загинув головний палац, достеменно не встановлено. Найімовірніше, він не пережив воєн і революцій початку ХХ століття, що прокотилися Волинню.
Центральна будівля не збереглася. Проте у Вільсі можна побачити колишні палацові конюшні — гарну історичну споруду, де сьогодні працюють сільський клуб і бібліотека. Частина території колишнього маєтку належить Спасо-Покровському жіночому монастирю, а старовинний парк зберіг окремі дерева та планувальні елементи.
Як дістатися
Вільха розташована в Романівській громаді Житомирського району, приблизно за 85–90 кілометрів від Житомира та близько 15 кілометрів від залізничної станції Миропіль.
Найзручніше їхати автомобілем через Романів або Миропіль. Дорога пролягає мальовничими селами вздовж долини Случі.
Чи варто сюди їхати
Вільха — не місце зі збереженим палацом, куди їдуть по розкішні інтер’єри. Це подорож у світ втраченої аристократичної Волині: можна пройтися стежками, де колись гуляли графи, побачити старі конюшні, монастирські будівлі та залишки парку.
Від «волинського замку» лишилися тільки фрагменти, але історія Вільхи й досі вражає. Колись тут височів палац, що міг змагатися з найкрасивішими резиденціями свого часу, а сьогодні це одна з найцікавіших забутих історичних локацій Житомирщини.
