В Україні є кілька населених пунктів з назвою Лебедівка — у Черкаській, Одеській, Київській та інших областях. Однак Лебедівка у Звягельському районі Житомирщини має особливу історичну й культурну цінність, пов’язану з польською спадщиною та сакральною архітектурою.
Історичне минуле села
Село Лебедівка до 1960 року називалося Слобода-Чернецька і було центром сільської ради. Воно розташоване приблизно за 25 км від Звягеля (до 2022 року — Новоград-Волинський) та за 8 км від залізничної станції Новоград-Волинський II.
На початку XX століття ці землі на заході Житомирщини були заселені переважно польськими громадами. Саме тому 1925 року тут утворили Мархлевський польський національний район, де польські селяни мали власні сільради, школи й колгоспи, а парафії ще якийсь час могли будувати храми.
Костел Святого Станіслава — унікальна пам’ятка
Найвідоміша історична споруда Лебедівки — костел Святого Станіслава, римо-католицький храм, зведений у 1925–1927 роках. За переказами, перед будівництвом парафія налічувала майже 5 тисяч вірян, разом із мешканцями сусідніх сіл, і заздалегідь підготувала матеріали та знайшла майстра на прізвище Свідерський, який разом із синами й звів храм.
Місцеві легенди пов’язують дозвіл на будівництво храму з особистим підписом Володимира Леніна. Через це костел неофіційно називали «ленінським» — настільки парадоксально виглядало зведення великої католицької святині в період боротьби радянської влади з релігією.
Костел дерев’яний, зведений без використання цвяхів, — рідкісний приклад традиційної техніки. Споруда вражає не лише архітектурою, а й історією, пов’язаною зі збереженням віри та культурних традицій польської громади краю.
Періоди закриття та відновлення
Під час колективізації та репресій костел закрили в 1931 році: вежі зруйнували, а приміщення перетворили на зерносховище. У роки Другої світової війни святиню знову відкрили. Сьогодні костел Святого Станіслава вважають одним із найкраще збережених дерев’яних римо-католицьких храмів Житомирщини. Опікуються ним священики зі Звягеля.
Польська спадщина та історія краю
У 1920–1930-х роках на Житомирщині жила значна польська громада, яка сформувала власне соціальне й релігійне життя. Навколо Лебедівки виникали польські колгоспи, парафії та культурні осередки.
Проте в 1935 році Мархлевський район ліквідували. Польське населення зазнало депортацій і репресій — частину людей вислали до Казахстану, інші розпорошилися теренами СРСР. Ці події залишили глибокий слід у пам’яті місцевих громад і змінили демографічний склад краю.
Сучасність Лебедівки
Сьогодні Лебедівка — невелике село: за переписом 2001 року тут жило 290 осіб. Воно входить до Брониківської громади Звягельського району й зберігає свою історичну та культурну спадщину.
Лебедівка — це не лише сільська місцевість, а й символ збереження історичної пам’яті, де давні польські традиції поєднуються із сучасним життям української громади.
Чому Лебедівка варта уваги
- Історична назва — село було відоме як Слобода-Чернецька;
- Культурна спадщина — унікальний дерев’яний костел Святого Станіслава;
- Польське минуле краю — громада та власні парафії у XX столітті;
- Сучасне життя — збереження пам’яті та релігійної традиції в невеликому селі.
Лебедівка на Житомирщині — не просто маленьке село, а місце з багатою історією, яке зберігає пам’ять про складні сторінки XX століття та вагомий культурний спадок. Неподалік, у сусідньому селищі, варто побачити й Кам’яний Брід з костелом святої Терези.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія
