Від початку тижня на всіх каналах телебачення топ-новиною була боротьба зі снігопадом, і коли у віддалених селах мова йшла про лагодження ліній електропередач тощо, столиця пістрявіла новинами, як чудово 600 муніципальних снігоприбиральних машин упорались зі снігом та порозчищали вулиці.
Що вдієш — кожного року зима в Україну приходить дуже несподівано. Малин тому не виняток, пригадую, як на останній сесії міської ради депутати і міський голова вирішували питання виділити кошти КП «Благоустрій» у листопаді на косіння газонів та замітання сухого листя. А тут на тобі — сніг на голову!
Як упорались зі снігом у Малині? Центральні вулиці, дійсно, з понеділка були розчищені і посипані коричневою сумішшю. Це робота того ж таки КП «Благоустрій».
А що з тротуарами? Було так. У неділю та в понеділок їх на громадських засадах безплатно старанно утрамбовували пішоходи, аби, певно, полегшити роботу міських комунальників. У вівторок благодійникам-пішоходам було складніше — ранок їх зустрів ожеледицею, уявляєте? Як то воно — серед листопада після снігу ожеледиця? Це вам не спека в липні, її піском чи сіллю посипати не треба.
Того дня журналіст, озброївшись фотоапаратом, вирішив пройтись (але на практиці виявилось прокататись) тротуарами Малина від фабрики до вокзалу. Точкою відліку вибрали соцзабез — потік пенсіонерів туди невичерпний. Сказати, що йти туди слизько — нічого не сказати. Звісно, Чорновола — не центральна вулиця, але ж нею курсують маршрутки, до яких добираються пасажири — від учнів до пенсіонерів. І — не тільки.
За дивовижним збігом обставин журналіст став свідком, як на цій вулиці встановлювали новий контейнер від «Зеленого міста»: авто зупинилось, комунальник хотів вийти, але не вийшло — посковзнувся і впав від душі. Оце так комунальне дербі! Отже, рахунок відкрито — 1:0 у грі комунальники проти комунальників. Якби ж то і чиновники так падали там, де щось не зробили, мабуть, довелось би відновлювати недавно закриту травматологію знову…
А ми йдемо далі — трамбуючи уявні тротуари до «Вікторії». Там уже серйозніше на повороті — тротуари не уявні, і ковзанки на них теж. Тут можна було б і пожартувати, але пробачте, якщо слизько на зебрах переходити дорогу — тоді не до жартів.
Така ж льодова подорож тривала до центру. У центрі Малина, для годиться, порозчищали місця центральних зупинок, а одразу за ними — хоч стій хоч падай. І люди падали, особливо, жінки на каблуках. Шлях від центру до вокзалу, який влітку зазвичай можна подолати за хвилин 50, у вівторок обійшовся у 2 години, правда, на Бамі мерів 50 тротуару з боку багатоповерхівок було посипано, хоча менш слизько від того не стало, а тротуар з протилежного боку був відсутній — не протоптали безсовісні пішоходи.
Слава Богу, на порятунок комунальникам прийшов дощ, та трохи підмочив тротуари. Але радіти калюжам рано — вдарить морозець і знову будемо ковзатись по тротуарах Малина.
Отак ми ідемо в Європу — хочемо влетіти на ковзанці в країну якісних комунальних послуг…
