Нещодавно дорогою від школи-ліцею до пошти зупинилася, аби сфотографувати синів біля вертепної композиції. Проте через водіїв, котрі їздили «пішохідною» вулицею Кривенчука (на знімку), так і не змогла налаштуватися на «фотосесію».
— Чого роззявила рота і стоїш серед дороги? — кричав у віконце один із місцевих «шумахерів», котрий, оминаючи клумби на проїжджій частині, з шаленою швидкістю вискочив на тротуар, а потім помчав на каву до трьох ларків.
— Зійди з дороги! Невже жити набридло? — розмахував руками інший невдоволений горе-водій, попередньо налякавши мене і перехожих ревом двигуна.
— Бачили б ви, що тут робиться зранку, коли батьки підвозять дітей до школи, — почула голос незнайомої жінки, яка виявилася моєю «подругою по нещастю» і ледь не потрапила під колеса автівки поблизу «Укрпошти». — Он, гляньте, які вже колії наїздили по обидва боки вертепу. Сліди злочину на засніженій дорозі видно, як на долоні, але цього чомусь ніхто не помічає.
Тема активного руху автомобілів тротуарами міста, зокрема на центральному майдані біля маркету «Соборний», ресторану «Ірша», поблизу шкіл, зокрема, другої міської, та зрештою у «тихій» зоні по вулиці Кривенчука стара, як світ, і не вперше з’являється на сторінках «Малинських новин». Проте й досі у місцях, одвічно призначених для пішоходів, перевагу у русі мають автомобілі. Громада міста і влада, яку, нагадаю, ми посадили у керівні крісла для захисту наших прав, здається, як жили, так і живуть на різних планетах. Бо і на статті в газетах, і на виступи малинчан у соціальних мережах — реакції нуль.
Кілька тижнів тому, приміром, одна з жительок Малина написала на своїй сторінці у Facebook: «Розумію, спроба зробити вулицю Кривенчука у Малині пішохідною — провалилася. Весною від горе-водіїв ще й доведеться ремонтувати понівечені бордюри тротуару. Не доріс наш народ до такого пішохідного щастя, тож прийшов час або прибирати з дороги тумби, або ще й виставляти їх на тротуари. Щоб не було, як в анекдоті: «або труси одягніть, або хрестика зніміть».
Ще один малинчанин у тій же соцмережі навіть підказав вихід із ситуації і порадив поблизу «Укрпошти» уздовж проїжджої частини і тротуарів встановлювати не клумби, а покласти шипи, тоді жоден водій не пожене свого залізного коня пішохідною зоною. Чоловік переконаний, негараздів у місті було б значно менше, якби на своєму місці були поліцейські і хоч одного водія-порушника оштрафували на «кругленьку» суму. В інших одразу відпало б бажання порушувати Правила дорожнього руху.
Однак у поліціянтів щодо зазначеної проблеми своя правда.
— Ми подавали до міськради пропозицію змістити клумби поблизу пошти хоча б до третьої електроопори і дозволити у тому місці заїзд і зупинку. Це б частково вирішило проблему, — говорить заступник начальника сектора патрульної поліції у Малині Володимир Савченко. — Однак до нашої думки у «білому домі» не прислухалися. По-друге, коли ми чергуємо по вулиці Кривенчука, жодна машина «тихою» зоною не їде. Тільки від’їхала автівка з проблисковими маячками — рух відновився. Але ж ми не можемо щодня і щогодини чатувати поблизу пошти, водії самі мають розуміти, що порушують встановлений порядок. За грудень, наприклад, на порушників, котрі рухалися пішохідною зоною, складено сім протоколів, за січень — п’ять. А результату, як бачимо, — нуль!
Проте, думається, це зовсім не ті цифри, про які мали б звітувати поліціянти. Адже можна поставити поліцейську машину у повороті біля спортивної школи і лише за ранок упіймати зо 20-ть водіїв-лихачів, а не п’ятьох-сімох упродовж місяця. Таким чином убили б двох зайців: і порядок у місті навели, і міську «казну» наповнили.
Світлана ЛИТВИН.
Фото автора.
